- •1. Сутність економічного мислення
- •2. Середовище формування економ. Мислення: економічне політико-правове, соціально-культурне
- •3. Типи економічного мислення: стандартний і творчий
- •4. Розвиток економічного мислення. 5. Економічне мислення і економічна практика
- •6. Роль економічної науки у формуванні професійних компетенцій
- •7. Економіка як об’єкт наукового дослідження
- •8. Предмет економічної науки
- •9. Функції економічної науки: теоретична, практична, світоглядна, ідеологічна
- •10. Етапи розвитку економічної науки
- •11. Сучасна структуризація економічної науки та диверсифікації її предмету
- •12. Принципи, категорії і закони економічної науки
- •13. Методи економічного аналізу та їх класифікація
- •14. Критерії і показники розвитку економіки та їх інтернаціональний характер
- •15. Економічні потреби
- •16. Ієрархія потреб
- •17. Економічні потреби
- •18. Взаємозв’язок потреб та інтересів
- •19. Мотиви та стимули
- •20. Економічна поведінка
- •21. Реалізація економічних інтересів і суспільне виробництво
- •22. Національні та глобальні економічні інтереси
- •23. Сутність та структура економічної системи
- •24. Відносини власності
- •25. Домогосподарства, підприємства(фірми) та сектори економіки
- •26. Кластери, внутрішні регіони, регулятивні інститути
- •27. Типи і моделі економічних систем та їх еволюція
- •28. Національні та міжнародна економічна системи
- •29. Формування глобальної економічної системи
- •30. Сутність і види економічної діяльності
- •31. Суспільний поділ праці
- •32. Виробнича діяльність
- •33. Науково дослідна і проектна конструкторська діяльність
- •34. Інвестиційна діяльність
- •35. Інноваційна діяльність
- •36. Торгівельно маркетингова діяльність
- •37. Міжнародний поділ праці та міжнародна економічна діяльність
- •38. Сутність підприємництва та його організаційно економічної форми
- •Асоціація - найпростіша форма договірного об’єднання підприємств та інших підприємницьких структур з метою постійної координації господарської діяльності.
- •39. Витрати та результати підприємницької діяльності
- •40. Продуктивність праці
- •41. Прибуток і рентабельність
- •42. Економічна рента та її види
- •43. Регулювання підприємницької діяльності
- •44. Міжнародна підприємницька діяльність
- •45. Економічний розвиток, його сутність, цілі та принципи
- •46. Динаміка економічного розвитку та його фактори
- •47. Економічне зростання, його критерії та показники
- •48. Ресурси економічного зростання та їх обмеженість
- •49. Типи та моделі економічного розвитку
- •50. Сталий економічний розвиток
- •51. Циклічний характер економічного розвитку
- •52. Економічна криза
- •53. Цивілізаційний вимір економічного розвитку
- •54. Еволюція та сучасний зміст категорії капітал
- •55. Функції капіталу
- •56. Капітал і наймана праця
- •57. Людський капітал 58. Інтелектуальний капітал 59. Інформаційний капітал
- •60. Виробничий капітал 61. Підприємницький капітал 62. Фінансовий капітал
- •63. Кругообіг капіталу та його стадії
- •64. Ефективність кругообігу капіталу
- •65. Міжнародний рух капіталу
- •66. Праця і людський ресурс
- •67. Вартість і оплата праці
- •68. Заробітна плата
- •69. Інвестиції в людський ресурс
- •70. Освіта та професійні компетенції працівника
- •71. Інтелектуалізація праці
- •72. Трудові відносини, зайнятість, безробіття
- •73. Дискримінація праці
- •74. Нерівність в доходах та проблема бідності
- •75. Соціалізація економіки
- •76. Міжнародна міграція людського ресурсу
- •77. Економічні блага
- •78. Товар та його характеристика
- •79. Гроші
- •80. Грошовий вимір вартості товару
- •81. Сутність і функції ринку
- •82. Суб’єкти і об’єкти ринкових відносин
- •83. Попит і пропозиція
- •84. Ринкове ціноутворення
- •85. Конкуренція, монополія, олігополія
- •86. Ринок і держава
- •87. Сегментація ринку
- •88. Ринок землі та нерухомості
- •89. Ринок товарів та послуг
- •90. Ринок капіталу
- •91. Ринок людського ресурсу
- •92. Ринок інновацій
- •93. Міжнародні ринки. 94. Становлення глобального ринку
- •95. Суспільне відтворення, його типи та показники
- •96. Національний дохід
- •97. Валовий внутрішній продукт
- •99. Національне багатство
- •100. Доходи населення
- •101. Податки
- •102. Державний бюджет
- •103. Інфляція
- •104. Соціальна політика
- •105. Відтворення людського ресурсу
- •106. Держава в системі суспільного відтворення
- •107. Інтернаціоналізація та глобалізація економічних процесів
23. Сутність та структура економічної системи
Проблема економічних систем суспільства, їх генезису, чинників та логіки становлення є однією з найбільш актуальних у сучасній економічній науці. Загалом, під поняттям “система” розуміють впорядковану сукупність взаємопов’язаних і взаємодіючих елементів. Іншими словами, система, на відміну від простої сукупності елементів – це такий об’єкт, властивості якого не зводяться лише до властивостей його складових. Економічна система – це система суспільного виробництва, обміну, розподілу і споживання матеріальних благ, основною функцією якої є максимальне задоволення потреб населення у товарах та послугах.
Однією з найважливіших характеристик системи є її структура. Під структурою системи розуміють сукупність складових її елементів і характер постійних, стійких у часі зв’язків між ними. Система:
– економічні відносини;
– продуктивні сили суспільства;
– механізм господарювання.
Економічні відносини – відносини і зв’язки між людьми, що виникають у процесі суспільного виробництва, розподілу, обміну і споживання благ. Організаційно-економічні відносини мають місце у конкретних галузях народного господарства, наприклад, у торгівлі, громадському харчуванні, науці, освіті тощо. Соціально-економічні відносини охоплюють питання забезпечення інтересів людей, окремої людини. Техніко-економічні відносини стосуються насамперед виробничо-господарської діяльності матеріальної сфери, підприємств, їх підрозділів та об'єднань
Матеріальною основою економічної системи є продуктивні сили. Продуктивні сили – це система факторів, які забезпечують перетворення речовин природи у життєві блага для задоволення потреб суспільства.
Третій структурний елемент економічної системи – механізм господарювання – це функціональний бік виробничих відносин, який відображає взаємодію останніх з продуктивними силами і надбудовою. Господарський механізм – це сукупність організаційних структур, конкретних форм господарювання і методів управління, які базуються на певних відносинах власності.
Будь-яка економічна система виконує певні, визначальні, щодо її сутності і змісту, функції: створення матеріальних благ у відповідних кількісних і якісних параметрах; визначення комбінацій економічних ресурсів, від яких залежить створення матеріальних благ; координація всіх видів економічної діяльності; визначення споживача вироблених благ; забезпечення системного функціонування економіки в усіх її видах і формах; реалізація соціальних завдань.
24. Відносини власності
Соціально-економічною основою функціонування економічної системи є відносини власності. Як соціально-економічна категорія, власність визначається ступенем розвитку продуктивних сил і характеризується системою відносин між суб'єктами господарювання в процесі виробництва, розподілу, обміну та споживання благ, що характеризуються привласненням засобів виробництва та його результатів.
Як саме суспільство перебуває у певному русі, зазнає змін, існує в перехідних формах розвитку, так і власність змінює свої типи, форми і системи. Поняття власності виникло в людей у результаті виробництва матеріальних благ та їх привласнення. Отже, власність – це не річ, а відносини між людьми з приводу виробництва і привласнення речей-продуктів праці.
Суб’єкти власності – це індивіди, фізичні особи, які в процесі привласнення-відчуження матеріальних благ і послуг можуть вступати між собою у відносини з цього приводу. Об’єктами власності може служити все розмаїття національного багатства, включаючи землю з її надрами, водний і повітряний простір, а також твори інтелектуальної праці, уся сукупність благ.
Щоб регулювати суспільні відносини між людьми, у тому числі й економічні є законодавчі акти. Власність, як певні економічні відносини, теж регулюється юридичними актами держави, економічним правом. Тому відносини власності виступають у формі права власності, яке реалізується в дії трьох атрибутів: права володіння, права розпорядження і права користування.
Так, володіння визначають як категорію, що характеризує необмежену в часі належність об’єкта власності певному суб’єкту, фактичне панування суб’єкта над об’єктом власності. Розпорядження – це здійснюване самим власником або делеговане ним іншим економічним суб’єктам право прийняття управлінських рішень з приводу функціонування і реалізації об’єкта власності. Користування означає процес виробничого застосування і споживання корисних властивостей об’єкта власності.
Суспільна власність – така, де три її функції – володіння, розпорядження, користування – належать не одному приватному суб’єкту, а багатьом, групі осіб, колективу чи суспільству в цілому. Така форма власності реалізується через суспільне присвоєння й управління. Наприклад, акціонерна, або корпоративна, власність – юридично приватна власність у формі індивідуального паю в сукупному, колективному капіталі, але економічний зміст її реалізується вже через колективне право володіння, розпорядження і користування.
Приватна власність – така, за якої три функції права власності належать окремій приватній особі. Тут приватна власність реалізується як приватне присвоєння і споживання. Приватна форма власності привела до занепаду первісної общини, появи економічної і соціальної нерівності між її членами, стала економічним фундаментом поділу суспільства на класи і виникнення держави.