3.2 Напрями розширення спектру банківських кредитних продуктів у системі заходів із стимулювання виробництва і забезпечення економічного росту в Україні.

Одним із найважливіших внутрішніх чинників впливу на ринкові перспективи діяльності кожного банку слід вважати розробку ним стратегії створення конкурентних переваг на окремих ринкових сегментах. Врешті решт, конкурентноспроможні банківські послуги формуються в результаті створення банком конкурентних переваг, які в свою чергу впливають на характер майбутніх стратегічних напрямів, вибір інструментів і способів їх реалізації.

Загострення конкурентних відносин на вітчизняному банківському ринку примушує українські банки зміщувати стратегічні акценти із високодохідних на стабільно прибуткові операції. Така ситуація, в значній мірі пов’язана із підвищенням ризику за операціями із державними цінними паперами після фінансової кризи 1999 року. Тому застосування нових видів кредитів в банківській практиці матиме безпосередній вплив на рівень конкурентоспроможності самих банків та кредитоспроможності і фінансової стійкості потенційних боржників. Це пов’язано передусім із обмеженою поки що практикою застосування таких нових методів кредитування як овердрафт, контокорентних кредитів, кредитних ліній тощо (табл. 3.2.). Як видно із наведених у таблиці 3.2. даних, головну частку у кредитному портфелі банків займають кредити в поточну діяльність підприємств (77,8 %), тобто традиційний вид разових позичок, виданих на поповнення оборотного капіталу. Що ж стосується таких видів як овердрафт, РЕПО та інших нових методів кредитування, то їхня частка перебуває на вкрай низькому рівні.

Таблиця 3.2

Структура кредитного портфеля банків за видами позичок станом на 1.01.2009 року

Види кредитів	Усього	У тому числі		За кредитами, наданими суб’єктам господарювання			Питома вага окремих видів кредитів у загальному обсязі
		У національній валюті	В іноземній валюті	Усього	У тому числі
					У національній валюті	В іноземній валюті
Усього	426863	213798	213065	271417	158828	112589	100
1. Кредити в поточну діяльність	332173	186738	145435	225683	138952	86731	77,8
→ овердрафт	14947	14023	924	8114	7577	537	3,5
→ за операціями РЕПО	446	446	-	446	446	-	0,1
→ за врахованими векселями	3299	3285	3	3290	3289	1	0,8
→ за факторинговими операціями	1375	1371	4	1375	1371	4	0.3
→ інші кредити в поточну діяльність	312107	167604	144503	212458	19876	86190	73,1
2. Кредити в інвестиційну діяльність	94690	27060	67630	45734	19876	25858	22,2
→ фінансовий лізінг	435	273	162	427	268	159	0,1
→ іпотечні кредити	51888	11360	40527	11425	5458	5967	12,2
→ інші кредити в інвестиційну діяльність	42368	15426	26941	33881	14150	19731	9,9

Щодо суб’єктів кредитування взагалі, то можна зауважити, що банківські установи не завжди охоче взаємодіють із підприємствами малого і середнього бізнесу. Така ситуація пов’язана із відсутністю застави, надто малим розміром позички і незначними прибутками в абсолютному вираженні порівняно з кредитуванням крупних позичальників.

За таких обставин, самі по собі малі підприємства не є на сьогодні привабливими клієнтами для банків. Поряд із цим ставки кредитних ресурсів, що діють на ринках, занадто високі для малих підприємств, роблять кредити недоступними для цього сектору економіки. Водночас слід зауважити, що “ мале ” кредитування має низку незаперечних переваг порівняно з “ великим ”. Це, насамперед, порівняно невеликий розмір кредитів за великої їхньої кількості, що створює можливість диверсифікувати кредитний портфель, а відтак знизити рівень ризику.

Всебічне розширення асортименту кредитних послуг, що загалом визначає ефективність спрямування банківських позичок на задоволення виробничих потреб, з нашої точки зору, слід вважати одним із визначальних моментів у практичній реалізації механізму кредитного забезпечення підприємницької діяльності. Даний асортимент нині здебільшого обмежений видачею окремих цільових кредитів, позаяк сучасна практика організації кредитного процесу в ринкових умовах мала б передбачати більш широкий набір позичкових операцій, комплекс яких міг би включати:

• окремі цільові кредити, що мають разовий характер і призначені для обслуговування конкретних видів господарських операцій (виробничого, торгово-посередницького, експортно-імпортного чи іншого призначення);

• кредитна лінія, що передбачає можливість надання кредитів клієнту протягом певного часу в межах заздалегідь узгодженого ліміту;

• овердрафт, при якому в разі виникнення у клієнта потреби банком автоматично допускається поява дебетового сальдо на поточному рахунку;

• факторинг, що передбачає купівлю банком у позичальника права на отримання боргу з покупця за поставлені йому товарно-матеріальні цінності;

• операції РЕПО – це придбання у клієнта цінних паперів з обов’язковим їх зворотнім викупом;

• іпотечний кредит, що надається під заставу нерухомого майна;

• врахування векселів, що становить собою дострокову сплату суб’єкту господарювання належної йому за векселем суми із наступним її отриманням з боржника перепродажем векселя третій особі;

• авалювання векселів, тобто зобов’язання банку оплатити вексель замість платника за цим векселем у разі його неплатоспроможності;

• гарантовані кредити, що передбачають надання права позичальнику звернутися до банку за отриманням кредиту у заздалегідь визначеній сумі.

Ці та інші види позичкових операцій представляють собою основу банківського продукту і чим різноманітнішим є їх асортимент та чим вищою можливість банку якісно надавати увесь спектр зазначених позик, тим стійкішими є його позиції на ринку з огляду на істотну конкуренцію між банківськими установами за надійного позичальника.

Розширення спектру банківських кредитних послуг в Україні можливе за умови реалізації наступних основних заходів:

1. Оптимізації роботи банків щодо визначення об’єкту кредитування;

2. Напрацювання банками дієвих методів кредитування з огляду на особливості джерел формування оборотного капіталу підприємств;

3. Удосконалення діючих кредитних продуктів у частині:

• кредитування в межах кредитної лінії;

• кредитування по овердрафту;

• вексельного кредитування;

4. Запровадження у банківську практику “ комбінованої “ форми кредитування.

Як зазначалося вище, у вітчизняній банківській практиці прийнято об’єкт, з приводу якого виникають кредитні відносини, класифікувати за цільовим призначенням: на інвестиційні та поточні потреби. Така класифікація банківських кредитів в практиці українських банків не відображає конкретний об’єкт кредитування з приводу якого виникають кредитні відносини. Більш аргументованіший підхід щодо класифікації банківських кредитів у виробничі потреби суб’єктів господарювання використовують у зарубіжній практиці банків.

Так, у відповідності до характеру виробничих потреб підприємств у кредитуванні прийнято розрізняти дві групи кредитів: кредити, що опосередковують сукупні потреби підприємств (кредитування укрупненого об’єкту) та кредити, які надаються на окремі виробничі потреби [3].

Згідно цієї класифікації до першої групи відносять кредитування по овердрафту і розглядають позику, яку рекомендуємо називати кредит по укрупненому об’єкту в межах кредитної лінії. Даний вид кредиту видається під різноманітні об’єкти, що об’єднуються в один (загальний, сукупний) об’єкт. До другої групи кредитів відносять цільові та вексельні кредити (рис. 3.1.). Наведена класифікація банківських кредитів більш цілісно відображає можливі напрямки розміщення банківських ресурсів в розрізі об’єктів і методів здійснення кредитування підприємницької діяльності.

Слід зазначити, що укрупнений об’єкт необхідно розглядати як максимальну суму витрат підприємства протягом певного періоду часу. Кожний із вказаних видів позик має специфічний механізм видачі та погашення кредиту, регулювання межі заборгованості, способи організації поточного та послідуючого контролю, що повинно бути зафіксовано в кредитній угоді.

Рис. 3.1. Класифікація банківських кредитів за об’єктами та методами

кредитування та їх взаємозв’язок

Під методами кредитування зазвичай розуміють способи видачі та погашення кредиту у відповідності до принципів кредитування. Вітчизняною банківською практикою було напрацьовано три основних метода кредитування суб’єктів підприємницької діяльності: по залишку і по обороту, по сукупності матеріальних запасів і виробничих витрат (табл. 3. 3.).

Суть кредитування по залишку зводилась до того, що рух позичкової заборгованості ув’язувався із рухом залишку цінностей, під який надавався кредит: сировини, матеріалів, незавершеного виробництва, готової продукції, товарів відвантажених. Ріст наднормативних запасів викликав потребу в кредиті, а зниження потребувало його погашення у відповідній частині. При цьому кредит мав більшою мірою компенсаційний характер, оскільки відшкодовував господарюючим суб’єктам їх власні кошти, вкладені у завищенні зверх нормативу запаси цінностей і витрат.

Особливість методу кредитування по обороту зводилась до того, що рух позичкової заборгованості визначався оборотом матеріальних цінностей, тобто їх поступленням та використанням. При цьому видача позик відбувалась в момент виникнення потреби в позичених коштах для здійснення платежу. Таким чином, даний метод кредитування мав більшою мірою платіжний характер. Погашення кредиту відбувалось по мірі поступлення виручки.

На практиці кредитування по обороту застосовувалось при інтенсивному платіжному обороті, особливо в сезонних галузях промисловості, торгівлі,сільському господарстві, заготівельних організаціях.

В сучасній практиці застосовуються два основних методи кредитування: цільова позика і кредитування розрахункового рахунку по мірі поступлення платіжних документів до нього в межах відкритого ліміту кредитування “ овердрафт ”.

Сутність першого методу полягає у тому, що позика видається на задоволення певної цільової потреби в фінансових ресурсах. Цільова позика може бути надана у формі термінової позики, відновлюваної і не відновлюваної кредитної лінії. У випадку відкриття не відновлюваної кредитної лінії після видачі кредитів в межах встановленого ліміту видача позик забороняється до повного погашення заборгованості. При відновлювальній (револьверній) кредитній лінії видача позик відновлюється по мірі часткового погашення кредитів у межах встановленого ліміту кредитування.

Таблиця 3.3