Тема 2.3 Наслідки екологічних катастроф

Лекція 12

Природні й антропогенні екологічні катастрофи на Україні

План

1 Природні екологічні катастрофи.

2 Антропогенні екологічні катастрофи.

1 В історії Землі екологічні кризи неодноразово були наслідком виникнення різних природ-них ситуацій, раптових істотних змін умов існування, фізичних, хімічних чи біологічних фак-торів, що спричиняло погіршення стану або загибель окремих живих істот, популяцій, цілих екосистем. Такі надзвичайні кризові екологічні ситуації називаються катастрофами. Залеж-но від причин виникнення вони бувають природні й антропогенні, залежно від масштабів скоєного лиха, - локальні, регіональні чи глобальні. Природні й антропогенні катастрофи за-лежно від фактора-збудника поділяються на космічні, ендогенні, тектонічні, екзогенні, мете-орологічні, хімічні, фізичні та ін.

Раніше переважали природні катастрофи. За нашого часу кількість таких катастроф практично не змінилась, однак унаслідок людської діяльності зросла їхня потужність, що де-далі істотніше позначається на стані екосистем, окремих ландшафтів, регіонів, континентів і біосфери в цілому.

Природні катастрофи спричиняються силами:

- зовнішніми навколоземними або космічними (зміни магнітного, електричного, гравітаційно-

го полів, спричинені спалахами наднових зірок, проходженням поблизу Землі великих кос-

мічних тіл, падіння на Землю великих метеоритів; урагани; повені; цунамі; сильні посухи;

страшні зливи; зсуви; осипи; селі; обвали);

- внутрішніми (виверження вулканів; землетруси; переміщення велетенських мас гірських по-

рід через утворення в земній корі великих розломів тощо), зумовленими процесами в над-

рах.

Зовнішні і внутрішні сили тісно пов’язані між собою, розвиток одних часто стимулює появу інших.

Наслідками найбільших катастроф були регіональні чи глобальні кліматичні зміни, за-гибель багатьох живих істот, зміни розвитку різних видів, популяцій, родів, мутації організ-мів.

З давніх часів до наших днів на Землі періодично відбуваються грандіозні катастрофи, спричинені падінням космічних тіл (великих метеоритів, астероїдів, комет). Учені виявили на поверхні Землі багато слідів таких катастроф у вигляді велетенських метеоритних кратерів - лійкоподібних заглиблень діаметром у десятки і навіть сотні кілометрів. Учені вважають, що більшість космічних тіл падала у Світовий океан, і це також призводило до значних катаст-роф (утворення велетенських хвиль - цунамі, небачені за силою і тривалістю зливи, грози, запилення атмосфери і пов’язані з цим кліматичні зміни). Тунгуське явище в Сибіру 1908 р. (деякі вчені вважають, що це було не падіння метеорита, а вибух в атмосфері ядра невеликої комети) спричинило величезну пожежу і виламування лісу в тайзі на площі в кілька сотень квадратних кілометрів. Лише безлюдність сибірської тайги врятувала від трагічних наслідків.

Такі катастрофічні події природного характеру, як землетруси, виверження вулканів, тайфуни та ін., мають локальний характер і вплинути на еволюцію біосфери в цілому не мо-жуть. Урагани (тайфуни, тропічні циклони) утворюються над теплими водами Світового оке-ану, в тропічній зоні, і найбільшої шкоди завдають країнам басейну Карибського моря, Банг-ладеш, Індонезії, Філіппінам. Лише за 1960-1980 рр. 20 ураганів у різних районах світу поз-бавили життя 350 тис. чоловік і завдали матеріальних збитків на суму понад 5 млрд. доларів.

У наш час завдяки супутникам з’явилася можливість попереджати про наближення ураганів і пом’якшувати їхню дію. Але перед падінням космічних тіл людина безсила. Прак-тично ми не захищені і від таких грізних явищ природи, як землетруси, виверження вулканів. Передбачити точний час їх виникнення за допомогою сучасних науково-технічних засобів поки не вдається. Ці явища супроводжуються виділенням колосальної кількості енергії.

У 2001 р. в усьому світі від стихійних природних катастроф загинуло близько 25 тис. жителів планети, а загальні економічні збитки становили 36 млрд. доларів США.

В межах України фізико-географічні і геолого-тектонічні умови можуть сприяти ви-никненню таких природних катастроф, як землетруси, повені, зсуви, пилові бурі, пожежі, ви-падання граду, сильні снігопади, зливи, селі, лавини, ураганні вітри, посухи. Землетруси най-небезпечніші для Криму і Карпат, де їхня сила може досягати 7-8 балів, на інших територіях - сила менша, а до сейсмічно найблагополучніших належать північно-західні райони. Повені бувають на всій території України, і найчастіше до них схильні гірські річки. Весняні, літні селі, зимові лавини - також катастрофи, яких зазнають гірські райони, хоча зрідка селі трап-ляються і на рівнинах унаслідок проривів річкових чи озерних дамб, гребель. Зсуви вельми типові для узбереж Чорного, Азовського морів, водосховищ Дніпра. Від пилових бур потер-пають переважно степові і лісостепові райони, від пожеж, особливо в лісах і на торфовищах, - Полісся, Лісостеп. Град, сильні снігопади, зливи, ураганні вітри і посухи періодично трапля-ються на всій території країни.

Розвиток природних катастроф активізується діяльністю людини. Так, повені, селі, ла-вини та зсуви в Карпатах почастішали через вирубування тут лісів.

За останні десятиріччя в Україні відбувалися всі зазначені вище катастрофи: землетру-си в 1977 і 1984 рр., пилові бурі в 1961 р., сильні повені на Дністрі у 80-х роках, численні осипи, зсуви та селі в Карпатах і Криму (майже кожні 3-4 роки). Ці катастрофи завдавали відчутної шкоди господарству країни, а іноді супроводжувалися і людськими жертвами.

На початку листопада 1998 р. сталася найбільша природна екологічна катастрофа на Закарпатті - руйнівна повінь, яка забрала декілька десятків людських життів і завдала коло-сальних економічних збитків. Подібних катастроф тут не траплялося 200 років. Для віднов-лення екосистем, нормальних умов проживання людей потрібно багато десятиліть. За підра-хунками, загальні збитки перевищують 120 млрд. гривень (зруйновано більш як 2 тис. Будин-ків, близько 2 тис. - підтоплено, майже з 6 тис. будинків відселено жителів, пошкоджено багато десятків кілометрів доріг, ліній каналізації, водо- та енергопостачання, затоплено тисячі гектарів сільськогосподарських угідь).

2 У XX ст. виникнення більшості надзвичайних екологічних ситуацій – катастроф – пов’язане з людською діяльністю і, на жаль, вони дедалі частішають. Умовно їх поділяють на катастро-фи хімічного, фізичного, інженерно-геологічного, мілітаристичного і комплексного характе-ру.

Перше місце серед них належить катастрофам, пов’язаним із військовою діяльністю, війнами, масштабними випробуваннями ядерної зброї, військовими навчаннями, випробуван-нями хімічної, бактеріологічної зброї. Війни за всіх часів завдавали величезної шкоди довкіл-лю, сучасні ж війни - справжні екологічні катастрофи. На відміну від будь-яких звірів, люди-на здатна з неймовірною жорстокістю вбивати подібних до себе. Світова термоядерна війна може в лічені секунди знищити все людство і більшість живих істот планети. Накопичених ядерними державами боєголовок, кількість яких перевищує 60 тис. штук, а їхня сумарна потужність становить 20 000 МТ, достатньо для того, щоб 70 разів поспіль знищити всі ве-ликі і малі міста планети!

Війни – геноцид та екоцид, прикладів чого в історії людства дуже багато (наприклад, І і ІІ світові війни, що принесли незліченні людські жертви і завдали величезної шкоди при-роді; війни у В’єтнамі, Кореї, Афганістані, Кувейті, Чечні, Югославії, в яких загинули та по-калічені сотні тисяч людей, а збитки від них обчислюються трильйонами доларів). Війни - ще й абсолютно безглузді економічні витрати, розтринькування природних ресурсів, деструк-ція екосистем. Величезних збитків людству і природі завдає також підготовка до воєнних дій: утримання армій, техніки, полігонів, військових об’єктів, заводів, проведення регулярних навчань, маневрів, поховання військових відходів, в тому числі небезпечних - хімічних. На-приклад, у Балтійському морі після закінчення ІІ світової війни союзники затопили тисячі тонн німецьких хімічних снарядів, авіабомб. На дно Атлантичного і Тихого океанів, Карсь-кого, Охотського морів було скинуто багато відпрацьованих ядерних реакторів із підводних човнів, контейнерів із радіоактивними відходами. Через десятиліття вони знову почали загро-жувати: корозія матеріалу упаковок спричинила «розповзання» шкідливих речовин у довкіллі й отруєння всього живого.

Зросла кількість катастроф, пов’язаних із розвитком нафтовидобувної, нафтоперероб-ної промисловості, атомної енергетики. Райони інтенсивного видобування нафти і газу (Перська та Мексиканська затоки, Північне море, Тюменський край, Каспійське море тощо) сьогодні стали зонами екологічного лиха.

Тяжкі екологічні наслідки пов’язані з випробуванням ядерної зброї і похованнями ра-діоактивних відходів. Випробування атомних боєзарядів на Новій Землі, в Казахстані, в пус-телі Гобі, в штаті Аризона, на Тихоокеанських островах Муруроа, Бікіні, Еніветок, похован-ня залишків відпрацьованих атомних реакторів в Охотському морі - все це не лише спричи-нило значне підвищення загального радіоактивного фону на планеті, в атмосфері і водах Сві-тового океану, а також призвело до масових отруєнь риби, тюленів, захворювань, загибелі людей і тварин у цих районах.

Потенційну загрозу виникнення надзвичайних екологічних ситуацій становлять усі ве-ликі нафто- і газосховища, трубопроводи, склади хімічних речовин, особливо – отруйних (пестициди, кислоти, аміак тощо). 3 грудня 1984 р., уночі, коли люди спали, смертоносна хмара метилізотіоціанату, який використовується для виготовлення пестицидів, просочилася з велетенської цистерни заводу компанії «Юніон Карбайд» і накрила місто Бхопал в Індії. Це стало однією з найбільших в історії індустріальних катастроф: 2,5 тис. чоловік померли зразу, близько 100 тис. тяжко захворіли і стали інвалідами (ушкодження мозку, сліпота, стериль-ність).

Катастрофічно впливає на природні ландшафти будівництво великих шахт, відкритих кар’єрів, автомагістралей, потужних ліній електропередач, каналів, тунелів, великих сміттє-звалищ, шламосховищ. Розвиток екологічної кризи прискорюють антропогенні катастрофи, передусім – техногенні аварії. Вони відбуваються в усіх галузях економіки, і кількість їх із року в рік зростає. У березні 1961 р. потужний сель промчав Бабиним Яром у Києві, завдав-ши величезних матеріальних збитків, забравши кілька сотень людських життів. Причиною цього лиха став прорив дамби технічного резервуару цегельного заводу. До великих катаст-роф 70-х років слід віднести пожежі на газових родовищах – Шебелинському (Харківська обл.) та Угерському (Львівська обл.), аварії на нафто- і газопроводах, аварію на нафтогазовій платформі в Азовському морі, аварійний прорив очисних споруд Калуського калійного ком-бінату. Улітку 1992 р. через переповнення каналізаційних місткостей курортів Криму стався масовий викид нечистот у Чорне море. В результаті пляжі Ялти, Алушти, Судака, Сак, Керчі, Феодосії було закрито на два місяці. Та багато інших прикладів.

Імовірність природних, антропогенних катастроф і кожний такий випадок необхідно обов’язково враховувати, ретельно аналізувати й уживати заходів для запобігання їм чи зве-дення до мінімуму їхніх негативних наслідків.