Тема 2.2 Екологічний стан окремих регіонів України

Лекція 11

Екологічні проблеми найбільших річок, Чорного й Азовського морів. Донецько-Придніпровський регіон

План

1 Екологічні проблеми найбільших річок України.

2 Екологічний стан Чорного й Азовського морів.

3 Донецько-Придніпровський регіон.

1 Дніпро і Дністер - головні водні артерії України, в басейнах яких проживає майже 80 % населення.

У минулому Дніпро - одна з найбільших річок Європи - був чистоводним, зі стабіль-ною екосистемою, яка нормально функціонувала тисячоліттями, поїла і годувала мільйони людей. Сьогодні через грубі порушення людиною правил і принципів раціонального приро-докористування його екосистеми деградують, зламані зв’язки біоти й абіотичного оточення. Основні причини кризової ситуації, що склалася:

– будівництво на Дніпрі каскаду водосховищ;

– великомасштабна меліорація;

– спорудження численних промислових комплексів у басейні річки;

– великі об’єми водозабору для потреб промисловості і зрошення;

– дуже сильне забруднення.

Із цих самих причин деградує екосистема Дністра, де також вимерли цінні види риби, на дні акумулюється величезна кількість відкладень, важких металів, радіонуклідів, гумусних речовин, розвивається ерозія берегів.

Із Дніпра для потреб промисловості, сільського господарства щороку забирається біля 15 млрд. м³ води, в атмосферу над басейном річки викидається майже 10 млн. т газопилових забруднень. Щороку в Дніпро, його водосховища з дощовими і талими водами потрапляє близько 500 тис. т азотних сполук, 40 тис. т фосфорних, 20 тис. т калійних, 1 тис. т заліза,

40 т нікелю, 2 т цинку, 1 т міді, 0,5 т хрому. Серед усіх водосховищ Дніпровського каскаду найбільше забруднення внаслідок «цвітіння» води реєструється в Київському і Кременчуць-кому водосховищах, найменше - в Дніпропетровському. Дніпровська вода перед подачею споживачеві потребує додаткового очищення: фільтрації, коагуляції, дезінфекції. Річковий режим Дніпра штучно трансформовано в озерний, водообмін різко сповільнився, утворилися зони застою, прискорилися темпи евтрофікації. Водосховища істотно погіршили стан прилег-лих територій: підвищився рівень ґрунтових вод, посилилося засолення ґрунтів і зменшився вміст гумусу, майже в 10 разів збільшився об’єм підземного стоку і рівень забруднення під-земних вод; посилилась ерозія берегової зони. У донних відкладах Дніпра постійно збільшу-ється концентрація радіонуклідів, особливо в Київському водосховищі. У водах і мулах Дніп-родзержинського і Дніпропетровського водосховищ стрімко зростає концентрація заліза, ціа-нідів, хлоридів, хрому, міді, кобальту, свинцю, цинку, кадмію, фенолів, нафтопродуктів. Дніпро значною мірою втратив і здатність до самоочищення.

Красуня Десна також потребує термінової і серйозної допомоги, в минулому її чисті, цілющі води сьогодні не відповідають навіть 3-й категорії якості, і ситуація дедалі погіршу-ється. До основних забруднювачів ріки належать Шосткинський хімкомбінат, підприємства Чернігова і Сум, Смоленська і Курська атомні електростанції.

Врятування Дніпра можливе лише за умови прийняття і реалізації комплексної програ-ми національного рівня, обов’язковою складовою якої має бути система заходів для екологіч-ного оздоровлення і відновлення малих річок, співробітництво з Росією і Білоруссю в цих питаннях.

Такі самі негативні явища характерні і для Дністра. Величезної шкоди басейнові зав-дають забруднені пестицидами і нітратами стоки з полів, викиди промконцернів «Хлорвініл» (Калуш), «Укрцемент» (Кам’янець-Подільський), «Укрнафтохім» (Надвірна), Бурштинської ГРЕС та ін.

Необхідно якнайшвидше розробити концепцію розвитку водного господарства України на наступне десятиріччя.

2 Чорне, Азовське моря - найвіддаленіші від Світового океану. Протягом останніх десятиліть відбувались евтрофікаційні процеси, забруднення морського шельфу токсичними речовина-ми, абразія берегів, зменшення біорізноманітності, рибних запасів, значні втрати рекреацій-них ресурсів.

Гостра екологічна криза охопила Азовське море. Це зона екологічної катастрофи. Ще 40-50 років тому в ньому виловлювали риби в 35 разів більше, ніж у Чорному морі, і у 12 ра-зів більше, ніж у Балтійському. В морі водилося 114 видів риби, загальний вилов іноді пере-вищував 300 тис. т. Сьогодні влови знизилися в середньому в 6 разів, а виловлювана риба ча-сом містить стільки хімікатів, що споживати її небезпечно для здоров’я. В морі стався також беззвучний біологічний вибух: десятиліття тому в водойму випустили рибу пеленгас, що швидко розселилася на всій акваторії. Будучи конкурентно сильнішим, пеленгас витісняє чимало аборигенних видів азовської іхтіофауни.

Води Азова здавна славилися цілющими властивостями, які в результаті антропогенно-го забруднення втрачені. Ще в 1987 р. концентрація пестицидів збільшилася в 20 разів. Сьо-годні в донних відкладах моря вміст отрутохімікатів і важких металів у багато разів переви-щує норму. В 90 рр. спалахи токсичного «цвітіння» води синьозеленими водоростями регу-лярно спостерігали.

Різко погіршилася санітарно-епідеміологічна ситуація на узбережжі Азова. Щороку великі курортні зони періодично оголошуються закритими через невідповідність санітарно-гігієнічним нормам, спалахи особливо небезпечних інфекційних захворювань, наприклад холери.

Головні причини екологічної кризи Азова:

– хижацький вилов риби підприємствами Мінрибгоспу, розпочатий у 50-х роках;

– будівництво гребель, водосховищ на основних річках, що живлять море, - Дону, Кубані, і

перетворення водосховищ на гігантські промвідстійники;

– впровадження в басейнах стоку в море зрошуваного землеробства й інтенсивних технологій

вирощування рису замість вирощування традиційних культур, що призвело до перехімізації

і засолення ґрунтів, забруднення вод, істотного скорочення стоку річок Дону і Кубані;

– неконтрольоване змивання пестицидів із полів сільгоспугідь і винесення їх у море водами

Дону, Кубані;

– збільшення кількості неочищених викидів підприємствами хімічної, металургійної промис-

ловості;

– інтенсивне будівництво на узбережжі численних пансіонатів, баз відпочинку, скидання в

море побутових відходів і каналізаційних стоків.

Екологічна ситуація в басейні Чорного моря дещо краща, чому сприяють його розміри, глибина. Проте в море впадають Дніпро, Південний Буг, Дністер, Дунай, які щорічно прино-сять мільйони кубометрів стоків, що містять токсиканти десятків найменувань. У воді і дон-них відкладах значно підвищилася концентрація радіонуклідів. Шельф забруднюють побуто-ві і каналізаційні стоки, супровідні індустрії туризму. Через це останнім часом десятки разів закривалися пляжі Ялти, Феодосії, Євпаторії, Алушти, Одеси. В південно-західній частині моря через розробку підводних нафтогазових родовищ почалось інтенсивне забруднення во-ди нафтопродуктами, дедалі частіше виникають зони замору. Унаслідок забруднення води, перевилову значно змінився склад іхтіофауни моря. Протягом останніх років спостерігається загальний спад вилову риби, причому найбільше це стосується цінних видів - скумбрії, ло-сося, бичка, кефалі.

3 Донецько-Придніпровський регіон займає близько 19 % території України. Тут проживає

28 % населення країни, розташовано майже 5 тис. підприємств, серед яких - гіганти металур-гії, хімії, енергетики, машинобудування, гірничої, вугільної, інших галузей промисловості. Це район інтенсивного сільського господарства. Територія орних земель становить 70,4 %, при-чому майже 3/4 ґрунтів деградує. Ґрунти надмірно забруднені пестицидами, міндобривами, важкими металами.

Підприємства цього регіону викидають в атмосферу більше 70 % загального в Україні обсягу викидів оксидів вуглецю, азоту, сірчистого ангідриду, вуглеводнів. Протягом трива-лого часу не вирішується проблема утилізації промвідходів, яких у регіоні нагромадилося понад 10 млрд. т. Обладнання на заводах і фабриках майже сповна виробило свій ресурс, основні фонди підприємств зношені в середньому на 70 %. Унаслідок цього частішають ава-рії, що завдають шкоди довкіллю. На більшості підприємств або немає очисних споруд, або вони не діють; нові ресурсозберігаючі технології не впроваджуються за браком коштів.

Найбільш забрудненими містами протягом останніх років залишаються Донецьк, Ма-кіївка, Горлівка, Дніпропетровськ, Єнакієве, Кривий Ріг, Алчевськ, Дзержинськ (Донецька обл.), Краматорськ, Луганськ, Запоріжжя, Маріуполь.

Стан природного середовища регіону можна без перебільшення назвати кризовим. Тому необхідне здійснення комплексу природоохоронних, рекреаційних і рекультиваційних заходів, модернізація промисловості, переорієнтація на ресурсо-, енергозберігаючі технології. Слід негайно розпочати утилізацію відходів.