Розділ 2 екологічні проблеми україни

Тема 2.1 Природно - соціальні особливості України

Лекція 10

Джерела забруднення довкілля України. Екологічна криза, причини і наслідки

План

1 Джерела забруднення довкілля України.

2 Причини розвитку екологічної кризи, її основні наслідки.

1 Промисловість

Промислові комплекси - ненажерливі споживачі сировини, енергії, води, повітря, зем-мі, найпотужніші джерела практично всіх видів забруднень. Сконцентровані навколо родо-вищ корисних копалин, великих міст, водних об’єктів (у Донецькій області, Центральному Придніпров’ї, Криворіжжі, Прикарпатті, Керчі, Маріуполі, більшості обласних центрів). Най-небезпечнішими забруднювачами довкілля є металургійні, хімічні, нафтопереробні, машино-будівні заводи, кар’єри і збагачувальні фабрики, деякі військові підприємства. За останні ро-ки в атмосферу викинуто більш 100 млн. т шкідливих речовин.

Підприємства металургії та енергетики - головні забруднювачі повітря - щорічно дають відповідно 35 і 32 % всіх забруднень. Металургійні підприємства (Макіївка, Маріуполь, Ко-мунарськ, Харцизьк, Дніпропетровськ, Запоріжжя, Дніпродзержинськ тощо) оснащені очис-ним обладнанням на 30-50 %, в основному застарілим чи недіючим. Підприємства кольоро-вої металургії забруднюють довкілля важкими металами, сірчаною, азотною кислотами, чорної - фенолами, нафтопродуктами, сульфатами.

До основних забруднювачів повітря належить також хімічна промисловість, об’єкти якої викидають сірчаний ангідрид, оксиди азоту, вуглеводні, токсиканти - фосген, вінілхло-рид, хлористий водень, фенол, аміак (об’єднання «Азот», «Хімволокно», «Дніпрошина», «Укрнафтохім» та ін.); машинобудівний комплекс (важке, електротехнічне, радіоелектронне, транспортне машинобудування, приладо-, верстатобудування й т.п.). Так, лише виробниче об’єднання «Дніпроважмаш» щороку скидає в Дніпро 2365,2 тис. м³ забруднених стоків, за-вод прокатних валків - 250 тис. м³. У Запоріжжі викиди в атмосферу Дніпровського електрод-ного заводу становлять 35 % загальноміських, причому 80 % їх містять канцерогенні речови-ни. Понад 50 % усіх викидів у атмосферу цього міста дає ВО «Запоріжсталь» (більш як

150 тис. т шкідливих речовин щорічно).

До екологічно шкідливих належить і цементна промисловість. Найбільші проблеми во-на створює в Донецькій, Дніпропетровській, Харківській областях, забруднюючи довкілля пилом, сірчаним ангідридом, оксидами азоту. Зі стічними водами в річки щороку скидаються тисячі тонн органічних речовин, суспензій, солей, інших шкідливих сполук. Великої шкоди рельєфу, земельним ресурсам, ґрунтовим водам завдає гірничодобувна промисловість. У ра-йоні Донбасу, в трикутнику Донецьк-Луганськ-Рубіжне, де сконцентровані найбрудніші промпідприємства, шахти, об’єкти енергетики, військові підприємства, почалася деградація екосистем місцевих ландшафтів. Забруднені поверхневі і підземні води, а 1417 териконів пос-тійно отруюють атмосферу шкідливими газами, відбираючи тисячі гектарів родючих ґрунтів.

Енергетика

Сильними забруднювачами довкілля є ТЕЦ, ТЕС і ГРЕС. Поглинаючи величезну кіль-кість нафтопродуктів, газу і вугілля, викидають в атмосферу мільйони кубометрів шкідливих газів, аерозолей і сажі, захаращують сотні гектарів землі шлаками і золою.

В Україні ТЕС виробляють приблизно 55-60 % електроенергії. Загальна кількість ви-кидів сягає 2,3-2,5 млн. т/рік. Решту енергії виробляють ГЕС (вважаються екологічно найбез-печнішими) і АЕС. Найбільші ГЕС зосереджені на Дніпрі (Київська, Канівська, Кременчуць-

ка, Дніпродзержинська, Запорізька, Каховська). В процесі створення каскаду водосховищ було затоплено біля 7 тис. км² заплавних земель. Водосховища перетворилися на нагромад-жувачів відходів і забруднень із прилеглих регіонів. Знизилась інтенсивність процесів само-очищення Дніпра, рибопродуктивність, регулярно відбувається «цвітіння» води.

Екологічно необґрунтованим є розміщення на території України 5 АЕС (14 енерго-блоків) - Чорнобильської, Рівненської, Хмельницької, Запорізької і Південноукраїнської. Збе-рігається загроза нових аварій на АЕС, актуальна проблема поховання ядерних відходів і в недалекому майбутньому (після вироблення встановленого ресурсу) ліквідації та поховання самих АЕС. Це складний, небезпечний і дорогий процес.

Транспорт - автомобільний, залізничний, водний, повітряний - ще одне джерело заб-бруднення природи України. Викиди забруднювачів автотранспортом у середньому за рік становлять близько 5,5 млн. т (39 % усього обсягу викидів в Україні). У великих містах за-бруднення повітря вихлопними газами часом досягає 70-90 % загального рівня. Більше 20 % транспортних засобів експлуатується з перевищенням установлених нормативів умісту шкід-ливих речовин у відпрацьованих газах.

Транспортна мережа в Україні густа, кількість й активність автотранспорту в містах ве-ликі, і шкоду довкіллю він завдає дуже відчутну. Причини - застарілі конструкції двигунів, використовуваний бензин, погана організація руху на перехрестях. У відпрацьованих газах автомобілів близько 280 різних шкідливих речовин (канцерогенні бензпірени, оксиди азоту, свинець, ртуть, альдегіди, оксиди вуглецю і сірки, сажа, вуглеводні). В країні експлуатується понад 1 млн. вантажних автомобілів і понад 2,5 млн. легкових. Від транспортних газів і шуму потерпають усі міста України, особливо великі.

Залізничний транспорт екологічно чистіший, особливо електричний. Проблемою стало сильне забруднення залізниць нечистотами, що викидаються з вагонних туалетів. Забрудню-ється смуга завширшки в кілька метрів обабіч колій, що особливо в теплі сезони року, спри-чинило захворювання шлунка і легень у багатьох пасажирів, залізничників.

Певної шкоди Дніпру, іншим річкам, водосховищам, Чорному, Азовському морям зав-дає водний транспорт через недодержання правил перевезень і перекачування нафтопродук-тів, аварії, очищення танкерів, змиви, шумові, вібраційні впливи і хвилі, що руйнують береги водосховищ.

Сільське господарство

Найхарактернішим є забруднення природних вод, ґрунтів пестицидами і міндобрива-ми. Щорічні надходження їх на поля України сягають за 90 тис. т і 4,5 млн. т відповідно. Площа забруднених земель становить близько 8 млн. га. Траплялися випадки використання токсичних пестицидів, що завозилися в Україну західними фірмами, тоді як на самому Заході їх застосування заборонено.

З усієї кількості міндобрив, що вносяться в ґрунти України, в середньому лише 5-10 % поглинається рослинами. Решта 90-95 % змивається дощами і талими водами, здувається віт-рами і потрапляє в річки, озера, ґрунтові води, стаючи шкідливими компонентами екосистем (сполуки азоту, фосфору, калію, важкі метали, специфічні гербіциди та ін.).

Сільськогосподарське виробництво в Україні зараз більш негативно впливає на довкіл-ля, ніж кілька десятиліть тому, через нераціональну меліорацію, необґрунтоване, технологіч-но не регламентоване використання міндобрив, отрутохімікатів, безгосподарне їх зберігання, транспортування, використання на полях важкої сільгосптехніки.

Дуже напружена екологічна обстановка склалася навколо великих тваринницьких комплексів: вони щодоби продукують до 2-3 тис. т екскрементів, які при розкладанні і гнитті виділяються великі маси аміаку, азоту, сірководню, органічних кислот, розвивається патоген-на мікрофлора. Їх стічні води забруднюють поверхневі і ґрунтові води, спричинюють заги-бель риби, інших гідробіонтів. На кілометри від комплексів повітряними потоками розно-ситься сморід.

Комунальні стоки

Дедалі нагальнішою екологічною проблемою міст України, особливо великих і курорт-них, стає очищення комунальних відходів (побутових, промислових) та їх переробка. Щоріч-но у водойми скидається близько 4 млрд. м³ забруднених стоків. Теоретично методи дають можливість очистити стічні води на 95-96 % (хоча і цього недостатньо), а на практиці це від-бувається десь на 70-85 %. Очистка стічних вод до санітарних норм пов’язана зі значними за-тратами. Частково вирішити проблему можна, перейшовши до схеми замкненого водоспожи-вання на підприємствах

2 Причинами розвитку незадовільної екологічної ситуації в нашій країні виявилися:

– екстенсивне використання природних ресурсів без урахування здатності екосистем до само-

відтворення і самоочищення;

– адміністративно-командне концентрування на невеликих площах величезної кількості над-

потужних промпідприємств, комплексів, прискорена реалізація грандіозних планів «підко-

рення» природи;

– нехтування традиціями господарювання, можливостями природи регіонів, інтересами насе-

лення;

– інтенсивна хімізація, гігантські масштаби меліораційних робіт без наукових обґрунтувань

та ефективних технологій;

– використання на більшості виробництв застарілих технологій, обладнання, низькі темпи

модернізації;

– невиконання чинних законів із охорони довкілля, відсутність підзаконних актів для їх ефек-

тивної реалізації, дійового державного контролю за виконанням законів про охорону приро-

ди і системи покарань за завдану шкоду, об’єктивної інформації для населення про екостан

природи, причини погіршення, про винуватців забруднень, і вжиті заходи;

– низький рівень екологічної освіти громадян, керівників підприємств, державних організа-

цій, уряду, низькі екологічні свідомість і культура;

– різке прискорення негативних економічних, соціально-політичних, екологічних процесів у

зв’язку з аварією на ЧАЕС;

– відсутність дійових економічних стимулів для ресурсо- та енергозбереження.

І хоча загальне антропогенне навантаження на довкілля через спад виробництва, зупи-нення багатьох підприємств тощо дещо зменшилось, екологічна ситуація залишається неза-довільною. Щорічно в повітря, водойми, ґрунти надходить від 60 до 100 млн. т шкідливих речовин. 1/3 води, що скидається підприємствами в поверхневі води, забруднена понад нор-му, 1/5 шкідливих речовин зі стаціонарних джерел потрапляє в повітря, 2/3 вироблених ток-сичних відходів осідає в навколишньому середовищі. Токсичних відходів надійшло 4,9 тис. т, що перевищує показники розвинених країн у кілька разів.

Якщо за часткою електроенергії, яка виробляється АЕС (40 % сумарної кількості), Україна посідає 3-є місце у світі, то за ступенем розв’язання проблем зберігання, поховання радіоактивних відходів стоїть наприкінці списку країн із ядерною енергетикою.

Основними наслідками екологічної кризи є дефіцит води, виснаження земельних ре-сурсів, активізація екзогенних геологічних процесів, зниження біорізноманітності і біопро-дуктивності, демографічна криза і зростання захворюваності населення.

Дефіцит води становить близько 4 млрд. м³. Практично всі поверхневі, ґрунтові, част-ково підземні води забруднені різними стоками і за якістю не відповідають навіть чинним за-ниженим санітарним нормам. Гострий дефіцит якісної питної води відчувається в містах Криму, Донбасу, Житомирщини, в Одесі, Львові, Харкові, Києві, Вінниці, Херсоні, Нікополі, Запоріжжі тощо. Якість підземних вод також постійно знижується. Найзабрудненішими вели-кими річками є Сіверський Донець і Дністер, в які щороку скидається близько 200 млн. м³ забруднених стоків. Дністер опинився на межі висихання через непосильні для нього об’єми водозабору для потреб промисловості і меліорації (стік зменшився від 6 до 3 млн. м³/рік).

Більш як 800 сіл втратили власні джерела питної води, тепер вона або завозиться, або подається трубопроводами. Особливо нагально ця проблема відчувається в Донбасі, Криво-ріжжі, на Дніпропетровщині.

Виснаження земельних ресурсів

Країна щороку втрачає близько 100 тис. га родючих ґрунтів. Кількість гумусу в ґрунтах порівняно з кінцем 19 ст. знизилася в 6 разів, щорічно зменшується ще на 18 млн. т. Ріллі зай-мають більше 90 % площі степів, лісостепів, вони надто виснажені, забруднені міндобрива-ми, пестицидами. Українські чорноземи раніше становили близько 50 % їх світового банку. Тепер через надмірну експлуатацію і забруднення виведено з обороту їх майже 60 %. Земле-робству загрожує й ерозія ґрунтів. Через перехімізацію сільського господарства, що призвела до нагромадження в ґрунтах, продуктах харчування, воді шкідливих хімречовин, зменшують-ся і рекреаційні ресурси: зони відпочинку, курорти почали втрачати рекреаційні, оздоровчі властивості (Приазов’я, Одеська область, Крим).

Активізація екзогенних геологічних процесів

(зсуви, селі, змиви, ерозія, карстоутворення, яроутворення, засолення ґрунтів) спостерігаєть-ся зараз через будівництво різних об’єктів, шляхів, видобуток корисних копалин, підтоплен-ня територій. На 60 % територій почали розвиватися процеси карстоутворення, в тому числі в половині випадків проявився відкритий карст (провалля, вирви), особливо в Криму, на Поділ-лі, в Миколаївській обл. На 50 % освоєних площ схилів розвиваються зсуви (Крим, Закарпат-тя, Прикарпаття, Одеська, Харківська обл.). У Криму, Карпатах, на Закарпатті і в Прикарпатті на 70 % гірських водозборів, схилів розвинулися селеві процеси. Відбувається просідання поверхні через підтоплення ґрунтів (на Поліссі), на півдні України на 10-11 % площ сільгосп-угідь - засолення внаслідок неправильного зрошування. Майже на 70 % території значно знизилася сейсмостійкість ґрунтів і порід, особливо на півдні, в Донбасі, Прикарпатті, що спричинилося появою тисяч свердловин, шахт, кар’єрів.

Зниження біорізноманітності і біопродуктивності

В передвоєнні роки на Донеччині і у Криму зникло більш як 40 видів рослин, у Карпа-тах - 20. До Червоної книги країни занесено близько 700 видів тварин, рослин, яким загрожує вимирання чи знищення. Охорона окремих видів рослин і тварин - найважливіша складова охорони довкілля. При Міністерстві екології і природних ресурсів постійно діє комісія з Чер-воної книги, яка на підставі пропозицій учених вносить у неї доповнення і зміни. Дані, наве-дені в книзі, уточнюються в процесі досліджень поширення і чисельності окремих видів рос-лин, тварин. Міністерство розробляє наукові засади охорони і відтворення рідкісних, зника-ючих видів рослин, створює комп’ютерну базу даних.

Демографічна криза і зростання захворюваності населення

- процеси, що швидко розвиваються. У 1991 р. зафіксовано переважання смертності над на-роджуваністю. Смертність дітей у нас - одна з найвищих у світі; 12-13 % шлюбів - бездітні.

За даними МОЗ, зростають рівні поширення захворювань. За період з 1980 р. здоров’я нації погіршилося більш як на 30 %. Росте кількість випадків захворювань шкіри, системи крово-обігу, органів травлення, більшість з яких пов’язані з психічними стресами, умовами сере-довища. Почастішали випадки захворювань на туберкульоз, бронхіальну астму, хронічні бронхіти. Суттєво ускладнилась епідеміологічна ситуація - досить згадати закриті влітку чис-ленні морські курорти. Зростає кількість спадкових генетичних аномалій. Відомо, що коли ця кількість досягає 30 %, то, згідно з біологічними законами, нація починає зникати. А в До-нецько-Придніпровському регіоні цей показник уже становить 19-24 %.

Тривалість життя знизилася і у середньому становить: у чоловіків - до 60 років, жінок - 75. Лише 5-8 % випускників шкіл вважаються практично здоровими. Поступово знижується народжуваність. В 60-70-х рр. 20 ст. вона становила 14-16 дітей на 1000 чол., сьогодні - менш як 10. Близько 1/3 молодих сімей не бажають мати дітей через страх перед несприятливими генетичними наслідками, пов’язаними з радіоактивним забрудненням після аварії на ЧАЕС.