6.7. Особливості дослідження ринкової кон’юнктури
в ціноутворенні
Кон’юнктура ринку – стан економіки в цілому, окремої галузі або конкретного товарного ринку, що формується певними факторами і виражається в конкретних показниках (Гаркавенко, 2002).
Рис. 6.12. Крива пропозиції
У встановленні ринкової ціни важливу роль відіграє не лише попит, а й пропозиція – кількість товарів, які продавці готові запропонувати покупцю в певний час на конкретному ринку. Чим вищі ціни, тим більше товарів хочуть реалізувати продавці (отримують більший прибуток). Якщо при зростанні цін крива попиту падає (рис. 6.3), то крива пропозиції зростає (рис. 6.12).
Продавець на основі моніторингу цін отримує інформацію про те, якою мірою ринок потребує його продукцію. І якщо рівень цін, що склався на ринку, відшкодовує витрати підприємства і забезпечує одержання цільового прибутку, то виробництво доцільне, відповідає попиту.
Ціноутворення з орієнтацією на ринкову коньюнктуру передбачає врахування таких факторів:
соціальні конфлікти;
політичні конфлікти;
науково-технічний прогрес, у результаті якого знижуються витрати виробництва і збільшується пропозиція товарів;
ступінь монополізації ринку, що виявляється в зміні цін при будь-якому рівні виробництва;
насиченість ринку;
рівень платоспроможного попиту;
державне і міжнародне регулювання;
валютна і кредитно-грошова системи;
енергетичні та екологічні проблеми;
стан інформаційних систем;
сезонність, циклічність;
стихійні лиха та інші можливі форс-мажори;
представленість імпортних товарів;
тенденції розвитку ринку;
витрати виробництва;
інші джерела одержання підприємством прибутку (більшість підприємств виготовляють не один, а кілька видів товарів);
динаміка зміни цін на інші товари, у тому числі і на взаємозаміні.
Показники кон’юнктури ринку можна поділити на три групи (Гаркавенко, 2002):
Показники матеріального виробництва:
абсолютні показники в натуральному вираженні (шт., т, грн);
відносні показники (індекси, темпи росту);
непрямі показники (портфель замовлень, обсяг капіталовкладень).
Показники попиту на товари:
місткість ринку – можливий обсяг продажу при даному рівні цін за конкретний проміжок часу:
,
(6.19)
де Q – місткість потенційного ринку;
n – кількість потенційних споживачів;
q – кількість закупівель продукції середнім потенційним споживачем;
p – середня ціна продукту.
частка ринку – питома вага товарів підприємства в загальній місткості даного ринку збуту:
,
(6.20)
де m – кількість проданих товарів підприємства;
M – загальний обсяг продажу товарів на ринку.
насиченість ринку – характеризує перспективи зміни попиту (у %):
,
(6.21)
де С – загальна кількість споживачів;
с – кількість покупців, які придбали товар.
Рис. 6.13. Ринкова (рівноважна) ціна
Ціни:
абсолютні – характеризують рівень і змінення цін у грошовому вираженні на конкретні товари;
відносні – характеризують те, як змінюються ціни з часом (індекси).
Ціна, за якої обсяг попиту дорівнює пропозиції, – ринкова ціна (точка рівноваги Е на рис. 6.13). Особливістю вільного ринку є тяжіння до рівноваги. Якщо ціна знаходиться вище від точки рівноваги, покупці вважають її високою і не купують товар. Пропозиція перевищує попит. Ринок перенасичується товаром і виробник змушений знизити ціну, щоб усунути надлишки нереалізованої продукції. Одночасно скорочується випуск товару, бо його виробництво за нижчої ціни менш вигідне або невигідне взагалі, підприємство може переключатися на переважне виробництво інших товарів асортименту, які забезпечують більший прибуток, що в цілому знизить пропозицію першого товару. Зниження ціни відбувається доти, поки попит та пропозиція не врівноважаться.
Стан рівноваги ніколи не буває статичним; він постійно змінюється під впливом факторів, з боку попиту та пропозиції. Сутність рівноваги попиту та пропозиції полягає у визначенні стану загального економічного розвитку ринку, коли товари знаходять своїх покупців через механізм ринкового ціноутворення. Саме взаємозв'язок цін конкурентної рівноваги і створює загальну рівновагу ринку.