6.9. Оцінювання помилки і ризику в ціноутворенні

На реалізацію продукції в ринкових умовах впливають багато факторів, і підприємство змушене постійно аналізувати альтернативні варіанти продажу товарів, переглядати ціни і знижки. Визначення ціни на продукцію становить важливу складову підприємницького ризику, яка містить ризики у визначенні витрат на засоби виробництва, сировину, матеріали, паливо, енергію, робочу силу, капітал тощо. Помилка в ціні на 1% призводить до втрат не менше 1% виторгу від реалізації (а при еластичності ринкового попиту на продукцію до 2–3%). При рентабельності продукції 10–12% один відсоток помилки в ціні може призвести до втрати 5–10% прибутку (а при еластичному попиті ці втрати можуть бути більші у 2–3 рази).

Крім того, в умовах сильної інфляції, динамічності попиту і зміни цін як на продукцію, так і на паливо, сировину, матеріали прогнозувати ціни навіть на короткий період дуже важко, і помилка в розмірі ±5% – звичайне явище. У цих умовах важливо кількісно визначити ризик, щоб порівняти ступінь ризику альтернативних варіантів і вибрати той з них, який найбільш відповідає стратегії ризику, прийнятій керівництвом.

Цінові ризики – це можливість (загроза) втрати ринковим суб'єктом частини прибутків у результаті здійснення певної діяльності.

Основними чинниками цінових ризиків є:

• необґрунтоване визначення принципів ціноутворення;

• неправильний вибір критеріїв встановлення цілей цінової політики;

• помилки, пов'язані з оцінкою ступеня впливу факторів ціноутворення;

• відставання темпів росту цін від інфляції;

• ігнорування цінової чутливості споживачів при формуванні конкурентних цін;

• необґрунтований вибір методу ціноутворення;

• відсутність гнучкого механізму корегування цін.

Узагальнена схема цінових ризиків у підприємствах наведена на рис. 6.15.

Підвищення рівня закупівельних цін на товари/сировину/матеріали (при незмінному рівні їх роздрібних цін)

Рис. 6.15. Узагальнена схема видів цінових ризиків

Аналіз цінових ризиків буває якісний і кількісний. Основою якісного аналізу є ідентифікація ризиків – виявлення основних видів цінових ризиків та їх факторів. Доцільно виділити систематичні і несистематичні цінові ризики.

З метою забезпечення точності і достовірності рішень, пов’язаних з ідентифікацією цінових ризиків, рекомендується аналізувати такі фактори:

• цінова чутливість споживачів;

• конкурентоспроможність товару;

• умови постачання і форма розрахунків із посередниками;

• рівень каналу товароруху;

• форма і методи збуту;

• репутація посередника;

• якість роботи з ціноутворення;

• імідж підприємства на ринку;

• система корегування цін, яка використовується.

До методів кількісної оцінки цінових ризиків відносять:

• розрахунково-аналітичні методи (установлюють ступінь імовірності виникнення ризиків залежно від значень планових показників діяльності);

• економіко-статистичні методи (на основі використання математичного апарату теорії ймовірності);

• аналогові методи (на базі застосування аналогових моделей);

• експертні методи оцінки (на основі опитувань кваліфікованих фахівців з подальшою математичною обробкою їх результатів).

Критеріями вибору методів оцінки цінових ризиків є рівень інформаційного забезпечення і кваліфікація фахівців із ціноутворення. У разі невідповідності інформаційного забезпечення доцільно використовувати метод експертних оцінок. При цьому аналіз кон'юнктури повинен становити основу кількісної оцінки ризику. Показники коливання та усталеності основних параметрів ринку, характеристики тенденцій його розвитку доцільно використовувати в аналізі як міру ризику.

Інформацію, що використовується в процесі аналізу цінових ризиків, умовно об'єднують у дві групи: статистична (об'єктивна); експертні оцінки (суб'єктивна).

Аналіз цінових ризиків на основі використання статистичної інформації має свої переваги і недоліки. До переваг імовірнісної оцінки ризиків належать наявність методики аналізу і математичної бази. Проте, спираючись на дану оцінку, не можна сформулювати достовірні висновки, оскільки точність математичних розрахунків визначається вихідною інформацією.

В умовах ринку експертні оцінки, що обґрунтуються як на знаннях, досвіді, так і на інтуїції, можуть сприяти розробці найбільш правильного рішення. Приклад наведено в табл. 6.9.

Так, кожний ризик (R) визначає деяке число (n) і-х факторів-критеріїв ризику. Значення кожного фактору ранжуються за ступенем імовірності ризику і нормуються, тобто кожному присвоюється певний бал (В_і) від 1 до 10. З урахуванням ступеня ризикоємності кожному критерію експертним шляхом присвоюється вага, що ототожнює частку впливу фактору у загальному розмірі. Сума ваг складає 1 (з табл. 6.9).

Таблиця 6.9. Можлива шкала експертних оцінок факторів цінового ризику

Фактори цінового ризику	Вага фактору (Wi)	Бал (Ві)	Оцінка балу
Цінова еластичність попиту	0,20	1	Висока
Конкурентоспроможності товару	0,18	2	Значна
Умови постачання і форма розрахунків з постачальником	0,15	3	Значна
Рівень каналу товароруху	0,09	4	Успішна
Форма і методи збуту	0,09	5	Добра
Репутація постачальника	0,08	6	Середня
Якість роботи із ціноутворення	0,07		Достатня
Рівень маркетингу	0,07	8	Задовіль­на
Імідж підприємства на ринку	0,04	9	Задовіль­на
Система знижок, що використовується	0,03	10	Незначна
Сума	1,00	-	-

У результаті розмір даного ризику визначається як сума добутків балу кожного фактору на відповідну йому вагу:

. (6.22)

Чим ближче R_і до 1, тим менший ризик, чим ближче до 10, тим ризик вищий. Тоді шкала меж зон цінового ризику має вигляд:

Таблиця 6.10. Шкала меж зон цінового ризику

Зони ризику	Безризи­кова	Мінімаль­ного ризику	Підви­щеного ризику	Критич­ного ризику	Катастрофічного ризику
Межа зон ризику (Rі)	0	0,1-2,5	2,5-5,0	5,1-7,5	7,6-10

Управлінські рішення, пов'язані зі зниженням цінових ризиків, можливі на основі таких методів, як:

• попередження винекнення ризику;

• запобігання цінового ризику;

• прийняття цінового ризику;

• оптимізація (зниження) рівня цінового ризику.

Засоби попередження цінового ризику:

• підвищення якості товарів, що реалізуються;

• збільшення питомої ваги в асортиментній структурі підприємства товарів, які характеризуються низькою ціновою чутливістю споживачів;

• підвищення ефективності заходів щодо стимулювання збуту товарів;

• орієнтація на товари, ринок яких характеризується низьким рівнем конкуренції.

Запобігання цінового ризику передбачає відхилення від певного заходу, пов'язаного з надмірним (катастрофічним) ризиком. Може означати відмову від деякої суми прибутку, яка зумовлює виникнення ризику невикористаних можливостей.

Прийняття цінового ризику доцільне, коли існують резерви покриття збитків або дані збитки підприємству не загрожують. Може бути пов'язане з появою негативних наслідків, основні засоби зменшення яких подаються в табл. 6.11.

Таблиця 6.11. Засоби зменшення негативних наслідків цінових ризиків

Види цінових ризиків	Засоби зменшення негативних наслідків цінових ризиків
Підвищення рівня закупівельних цін на товари	Вибір постачальників. Прогнозування зміни цін постачальниками на основі комплексного аналізу факторів ціноутворення. Своєчасне здійснення заходів щодо корегування цін
Зниження рівня роздрібних цін товарів на ринку	Прогнозування змін кон'юнктури ринку. Активізація маркетингових заходів щодо стимулювання збуту. Системний підхід до використання елементів комплексу маркетингу з метою зниження цінової чутливості покупців
Можливість встановлення конкурентами цін, нижчих від рин­кових	Здійснення моніторингу цін конкурентів. Виявлення сильних і слабких сторін у ціновій політиці конкурентів. Прогнозування динаміки цін конкурентів. Планування відповідної реакції на зміни цін конкурентами
Підвищення цін і тарифів на послуги сторонніх організацій	Прогнозування цін і тарифів у коротко- і середньостроковому періоді. Проведення маркетингових досліджень контактних аудиторій
Зміни в державному регулювання ціноутворення	Систематичний і всебічний аналіз засобів і форм державного регулювання ціноутворення. Оцінка ступеня впливу урядової політики як на ринок у цілому, так і на підприємство
Підвищення рівня ставок діючих податко­вих і митних платежів, що включаються в роздрібну ціну	Систематичне вивчення чинних нормативів в галузі ціноутворення. Оперативне реагування на зміни законодавств сфері ціноутворення
Можливість введення нових податкових і інших платежів, що включаються в роздрібну ціну товару	Моніторинг законодавства в галузі ціноутворення. Формування товарного асортименту з урахуванням чинних і прогнозованих нормативів із ціноутворення
Неправильна оцінка попиту	Здійснення комплексного аналізу цінової чутливості споживачів, у тому числі кількісної і якісної оцінки попиту. Прогнозування загальних тенденцій зміни попиту покупців на групи товарів, що реалізуються. Прийняття управлінських рішень з цін залежно від стану попиту
Невідповідність рівня якості товару ціні	Здійснення маркетингової оцінки співвідношення «ціна–якість». Комплексний аналіз якості реалізованих товарів Порівняння співвідношення ціни і якості товарів підприємства і конкурентів

Продовження табл. 6.11.

Види цінових ризиків	Засоби зменшення негативних наслідків цінових ризиків
Поява товарів-замін-ників	Проведення маркетингових досліджень ринку даного товару. Прогнозування появи на ринку нових товарів замінників. Оцінка перехресної еластичності попиту на даний товар. Прийняття цінових рішень відповідно до рівня цін на товари-замінники
Зміна кон’юнктури ринку постачальників	Прогнозування зміни кон’юнктури ринку постачальників. Обґрунтований вибір постачальників відповідно до певних критеріїв. Здійснення маркетингових досліджень і постачальників на постійній основі
Інфляційний ризик	Оцінка інфляційного очікування. Виявлення загальних тенденцій інфляційних процесів

Процес управління ціновими ризиками зображений схематично на рис. 6.16.

Оптимізація цінового ризику передбачає визначення внутрішніх і зовнішніх засобів зниження ступеня даного ризику і розробку механізмів їх реалізації.

Внутрішніми засобами оптимізації можуть бути:

1. Лімітування цінових ризиків – передбачає встановлення певних економічних і фінансових нормативів. Наприклад:

• максимальний обсяг надходження товару від окремого постачальника;

• мінімальний рівень торговельної надбавки, що використовується на підприємстві;

• максимальний розмір знижок, що надаються;

• граничний рівень переоцінки товарів;

• максимально можливий період дії сезонних знижок.

2. Диверсифікація. Використовують такі напрямки:

• диверсифікація постачальників товарів;

• диверсифікація цілей цінової політики;

• диверсифікація товарного асортименту;

• диверсифікація сегментів ринку;

• диверсифікація рівня торговельної надбавки на підприємстві;

• диверсифікація знижок, які надаються підприємством.

3. Одержання додаткової інформації. Визначення її видів залежить від цілей маркетингової діяльності і цілей цінової політики.

Рис.6.16. Схема процесу управління ціновими ризиками

4. Мінімізація ризиків доцільна, коли їх неможливо уникнути цілком. Використовують такі заходи мінімізації:

• застосування змінних цінових умов у межах договору щодо цін з постачальниками;

• скорочення переліку форс-мажорних обставин у договорах із постачальниками;

• підвищення обґрунтованості рішень, пов'язаних із визначенням рівня торговельної надбавки;

• обґрунтування економічної доцільності проведення переоцінки і використання системи знижок.

Можливі такі заходи щодо внутрішнього страхування цінових ризиків:

1) забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок системи штрафних санкцій – передбачає визначення і включення в умови договорів необхідних рівнів штрафів, пені, неустойок та інших форм фінансових санкцій у випадку порушення постачальниками своїх зобов'язань (рівень штрафних санкцій повинен компенсувати фінансові втрати підприємства, пов'язані з негативними наслідками цінових ризиків);

2) забезпечення компенсації можливих фінансових втрат за рахунок відповідної «премії за ризик» – передбачає одержання від контрагентів додаткового прибутку щодо ризикових операцій понад той рівень, що можуть забезпечити безризикові операції;

3) забезпечення подолання негативних фінансових наслідків за рахунок попереднього резервування частини фінансових коштів здійснюють у таких формах:

• формування резервного (страхового) фонду підприємства;

• формування резервних обсягів фінансових коштів при розробці бюджетів з окремих заходів у межах цінової політики;

• формування цільових резервних фондів (наприклад, фонду майбутньої уцінки товарів, фонду з надання знижок покупцям та ін.)

Зовнішні засоби зниження цінового ризику передбачають передачу відповідальності за даний ризик (цілком або частково) страховій компанії. Зазначимо, що цінові ризики не підлягають обов'язковому страхуванню. Ці заходи використовують за таких умов:

• ризик має складний, системний характер (що ускладнює його оптимізацію методами активного реагування);

• підприємство має у своєму розпорядженні достатні фінансові ресурси для зовнішнього страхування;

• однобічне використання внутрішніх засобів зниження цінового ризику не дає позитивних результатів;

• підприємство не має кваліфікованих кадрів, які здатні здійснювати аналіз і розробляти заходи щодо оптимізації цінових ризиків.

На розмір страхових платежів впливають такі фактори, як загальний період страхування; діючі страхові тарифи; розмір суми, що відшкодовується. Підприємствам доцільно проводити оцінку зазначених факторів і керуватися даними критеріями при виборі страхової компанії.

В управлінні ціновими ризиками розрізняють такі загальні функції, як планування, організація, координація, регулювання, стимулювання, контроль.

Функція планування передбачає:

• оцінку можливих наслідків (позитивних, негативних) реалізації певної цінової політики;

• аналіз джерел виникнення цінових ризиків;

• виявлення та оцінку факторів ризику в ціновій політиці;

• прогнозування та оцінку тенденцій зміни основних показників фінансово-господарської діяльності підприємства при реалізації ризиків.

Функція організації передбачає визначення окремих видів заходів, обсягів і джерел їх фінансування, а також служби (фахівця) з управління даними ризиками. Організація управління ціновими ризиками на підприємствах повинна визначатися такими факторами, як:

• масштаби діяльності підприємства;

• рівень організації роботи з ціноутворення;

• наявність (відсутність) на підприємстві служби маркетингу;

• рівень кваліфікації робітників у сфері маркетингових досліджень;

• використання сучасних методів економічного аналізу.

До основних функціональних обов'язків менеджера з ризиків у межах управління ціновими ризиками доцільно віднести:

• збирання, обробку і зберігання інформації про фактори зовнішнього і внутрішнього середовища підприємства;

• визначення стратегії управління ціновими ризиками на підприємстві;

• виявлення та оцінку джерел виникнення ризиків у ціновій політиці;

• ідентифікацію цінових ризиків;

• якісну і кількісну оцінку ризиків у підприємства;

• визначення рівня цінових ризиків і їх належності до зони ризику;

• розробку і використання внутрішніх засобів зниження цінових ризиків;

• здійснення діяльності щодо страхування ризиків.

Необхідно враховувати й інші види ризиків, оскільки ціноутворення взаємопов'язане з товарною і збутовою політикою, заходами щодо просування.

Координація заходів щодо управління ризиками повинна забезпечуватися за допомогою узгодженої діяльності всіх ланок системи управління ризиком, оперативного обміну інформацією, розробки загальної програми оптимізації ризиків.

Ефективне здійснення функції регулювання передбачає своєчасне прийняття необхідних заходів для усунення відхилень від прийнятного для підприємства рівня цінових ризиків.

Підприємству важливо оцінити інфляційне очікування при встановленні договірної ціни, яка може змінюватися тільки за умов, передбачених у договорі (контракті) відповідно до чинного законодавства. У найпростішому варіанті ціна узгоджується в момент укладання договору і не підлягає перегляду протягом його виконання ні за яких обставин – це тверда, або фіксована, договірна ціна – застосовується за умови невисоких темпів інфляції і незначного часу між укладанням договору й оплатою, тому що до моменту оплати ціна, зафіксована в договорі, може не влаштувати продавця, а застосування вищих цін заздалегідь (з урахуванням можливої інфляції) не влаштує покупця. Тому в умовах інфляції краще використовувати ціну «з фіксацією на визначену ціну». При цьому можливі кілька варіантів:

1) встановлення в договорі не конкретної ціни, а дати, на яку буде визначатися ціна (наприклад, день закінчення виконання договору, чи відвантаження продукції, чи її оплати тощо) за чітко зазначеним джерелом інформації, яке влаштовує своєю об'єктивністю обидві сторони. Це можуть бути середньобіржеві ціни, або ціни на конкретній біржі, або середні ціни на певному сегменті ринку і т.д.

2) встановлення в договорі базової ціни і визначення методики її коригування (індексації). Важливо погодити джерело інформації для коригування цін. Такою інформацією можуть бути індекси інфляції, індекси цін на товарні групи й окремі види товарів на біржах, в обласних управліннях статистики та ін.

Розрахунок індексованої ціни може здійснюватися за формулою:

, (6.23)

де Ц_д – договірна ціна;

Ц_б – ціна базова;

І_і – індекс інфляції, цін товарної групи та ін.;

К_г – коефіцієнт гальмування.

Коефіцієнт гальмування застосовують, коли покупця не влаштовує, що в договірній ціні завдяки індексу інфляції закладено повний захист продавця від інфляції. У міру зменшення цього коефіцієнта від 1 до 0 зменшується захист від інфляції продавця, але зменшуються і втрати від інфляції покупця.

3) встановлення змінної ціни (широко застосовується за кордоном, а також великими вітчизняними підприємствами з тривалим циклом виготовлення продукції) – це вдосконалена форма індексованої ціни. Відмінність від останньої полягає в окремій індексації складових ціни – витрат на виготовлення продукції. У загальному вигляді формулу змінної ціни можна подати в такий спосіб:

, (6.24)

де Ц_дс – розрахункова (змінна) договірна ціна;

Ц_б – базова договірна ціна;

У_м, У_з, У_п – питома вага матеріальних витрат, оплати праці, а також суми інших витрат (накладних чи непрямих витрат) і прибутку в структурі базової ціни відповідно;

І_м, І_з, І_п – індекс цін на матеріали, оплату праці й інших витрат за період виконання договору відповідно.

Індексація витрат виробника проводиться не на абстрактний для даного виробу офіційний індекс інфляції, а на індекс цін на конкретні матеріали, необхідні для даного виробу (наприклад, за даними біржових котирувань), і на індекс оплати праці (наприклад, у даній галузі), тобто застосовуються індекси для конкретних елементів витрат – об'єктивність індексації ціни зростає, і згода між сторонами досягається швидше.

Змінні ціни використовуються не тільки в разі тривалих циклів виготовлення продукції, коли заздалегідь складно визначити майбутні фактичні витрати на її виготовлення, але в умовах високих темпів інфляції, а також у разі постійних тривалих поставок продукції навіть в умовах незначної інфляції.

Стимулювання передбачає спонукання менеджерів з ризиків, фахівців, що виконують функції ціноутворення, а також інших робітників підприємства до зацікавленості в результатах праці. Можливе використання залежності оплати праці від показників ефективності фінансово-господарської діяльності.

Здійснення контролю – це виявлення відхилень досягнутого рівня цінових ризиків від їх допустимого значення. Для прийняття правильного управлінського рішення очікувані позитивні результати від реалізації певного рішення з цін порівнюють із можливими його наслідками, які класифікують на фінансові, збутові, тимчасові, соціальні.

Контрольні запитання

1. Розкрийте сутність категорії “ціна” в умовах ринкової економіки.

2. Яким чином встановлюється ціна на рівні підприємства?

3. Охарактеризуйте вплив на ціну еластичного та нееластичного попиту.

4. Як здійснюється оцінка товарів та цін конкурентів при встановленні ціни?

5. Проаналізуйте основні методи ціноутворення.

6. Дайте визначення та коротку характеристику основним видам цін.

7. Що таке диверсифікація цін і які її основні напрямки?

8. У чому полягають переваги диверсифікації цін?

9. У чому полягає ціноутворення, засноване на витратах?

10. Охарактеризуйте ціноутворення, що ґрунтується на врахуванні попиту.

11. Яким чином аналізується конкуренція при формуванні стратегії ціноутворення?

12. Дайте визначення ціновій політиці підприємства.

13. У чому полягають основні цілі цінової політики в умовах ринку?

14. Проаналізуйте умови ринкового ціноутворення в Україні.

15. Охарактеризуйте основні проблеми підприємств у сфері цінової політики.

16. Охарактеризуйте етапи процесу формування цінової політики підприємства.

17. У чому полягає сутність інформаційного забезпечення процесу ціноутворення у підприємстві?

18. Держава як фактор ціноутворення. Які напрямки впливу уряду на прийняття рішень щодо цін?

19. Як відбувається правове регулювання ціноутворення в Україні?

20. Які форми державного регулювання ціноутворення ви знаєте?

21. Як визначають акцизний збір і ПДВ?

22. Як здійснюється державний контроль за цінами в Україні?

23. Які фактори цінової політики підприємства ви знаєте?

24. Споживачі як фактор ціноутворення

25. Які чинники конкурентного середовища впливають на сферу ціноутворення?

26. Охарактеризуйте особливості цінової політики підприємств у залежності від типу ринку.

27. Як впливає ринкова кон’юнктура на ціноутворення?

28. Охарактеризуйте витрати як фактор ціноутворення.

29. В чому полягають сутність та функції ціни?

30. В чому полягають мета і задачі цінової політики в умовах маркетингової орієнтації підприємства?

31. В чому полягають маркетингові рішення в області цінової політики на підприємстві?

32. Які маркетингові дослідження факторів цінової чутливості споживачів ви знаєте?

33. Які можуть бути управлінські рішення з цін у залежності від цінової еластичності попиту?

34. В чому полягає моніторинг цін конкурентів?

35. Охарактеризуйте цінові стратегії підприємства, засновані на витратах, попиті, конкуренції?

36. Охарактеризуйте цінові стратегії підприємства, в залежності від типу ринку.

37. Які методи встановлення цін ви знаєте?

38. Розкрийте сутність методу встановлення цін на основі виробничих витрат.

39. Розкрийте сутність ринкового методу встановлення цін.

40. Розкрийте сутність параметричного методу встановлення цін.

41. Цінові ризики: визначення, класифікація.

42. Як здійснюють аналіз цінових ризиків?

43. Управління ціновими ризиками. Способи зниження цінових ризиків.

44. Аналіз впливу цінової еластичності попиту на обсяг збуту підприємства.

45. Охарактеризуйте витратний метод встановлення цін.

46. Охарактеризуйте методи встановлення цін на основі повних і лише прямих (змінних) витрат підприємства.

47. Охарактеризуйте метод встановлення цін на основі аналізу беззбитковості в натуральному виразі.

48. Охарактеризуйте метод на основі аналізу беззбитковості у вартісному виразі

49. Охарактеризуйте метод на основі аналізу рентабельності інвестицій.

50. Охарактеризуйте метод споживацької оцінки (орієнтація на попит)

51. Охарактеризуйте метод конкурентного визначення

52. Охарактеризуйте метод „запечатаного конверту” або тендерного ціноутворення

53. Охарактеризуйте метод визначення цін, на основі знаходження рівноваги між витратами виробництва і станом ринку.

54. Охарактеризуйте метод встановлення цін на основі математичного моделювання.

55. Охарактеризуйте метод встановлення цін, орієнтованих на міжнародні ринки.

56. Охарактеризуйте мараметричний метод встановлення цін.

57. Охарактеризуйте метод встановлення цін на основі питомих показників.

58. Охарактеризуйте метод встановлення цін на основі регресивного аналізу.

59. Охарактеризуйте бальний метод встановлення цін.

60. Охарактеризуйте агрегатний метод встановлення цін.

Література

1. Балабанова Л. В. Цінова політика торговельного підприємства в умовах маркетингової орієнтації : монографія / Л. В. Балабанова, О. В. Сардак. – Донецьк : ДонДУЕТ, 2003. – 149 с.

2. Бень Т. Г. Основи цінової політики і ціноутворення в промисловості : навч. посібник. / Т. Г. Бень. – Дніпропетровськ : ДМетАУ, 1997. – 151 с.

3. Божкова В. В. Робоча програма та методичні вказівки з дисципліни «Маркетингова цінова політика» для студентів факультету економіки та менеджменту зі спеціальності 050108 «Маркетинг» денної та заочної форм навчання / В. В Божкова, О. І. Карінцева, Л. В. Старченко. – Суми : Вид-во СумДУ, 2006. – 51 с.

4. Васильева Н. Э. Формирование цены в рыночных условиях / Н. Э. Васильева, Л. И. Козлова. – М. : АО «Бизнес-Школа «Интел-Синтез», 1995. – 62 с.

5. Гаркавенко С. С. Маркетинг : підручник / С. С. Гаркавенко. – К. : Лібра, 2002. – 712 с.

6. Герасименко В. В. Ценовая политика фирмы / В. В. Герасименко. – М. : Финстатинформ, 1995. – 192 с.

7. Денисова И. П. Цены и ценообразование / И. П. Денисова. – М. : Экспертное бюро – М., 1997. – 62с.

8. Длигач А. А. Конструктивне ценовые войны – как воевать и как защищаться / А. А. Длигач // Маркетолог. – 2005. - №4. – С. 9–16.

9. Ерухимович И. Л. Ценообразование : научн. – метод. пособ. / И. Л. Ерухимович – К. : МАУП, 1998. – 104 с.

10. Желтякова И. А. Цены и ценообразование. Краткий курс : учебное пособие / И. А. Желтякова, Г. А. Маховикова, Н. Ю. Пузыня. – СПб. : Питер, 1999. – 112 с.

11. Закон України „Про ціни та ціноутворення” від 03.12.1990 р.

12. Кейлер В. А. Экономика предприятия : курс лекций / В. А. Кейлер. – М. : ИНФРА-М; Новосибирск : НГАЭиУ, 2000. – 132 с.

13. Липсиц И. В. Коммерческое ценообразование : учебник / И. В. Липсиц. – М. : Издательство БЕК, 1997. – 368 с.

14. Макконел К. Р., Экономикс: принципы, проблемы и политика / К. Р. Макконел, С. Л. Брю ; пер. с анг. – М. : Республика, 1992. – Т.2. – С. 45 – 63.

15. Мокий М. С. Экономика предприятия : учебное пособие/ М. С. Мокий, Л. Г. Сканай, М. И. Трубочкина ; под ред. проф. М. Г. Лапусты. – М. : ИНФРА-М, 2000. – 264 с.

16. Салимжанов И. К. Ценообразование / И. К. Салимжанов. – М. : Знание, 1996. – 157 с.

17. Томашпольский С. Ценообразование в торговле / С. Томашпольский. – Х. : Фактор, 1999. – 62с.

18. Уткин Э. А. Цены. Ценообразование. Ценовая политика / Э. А. Уткин. – М. : ЭКМОС, 1997. – 224 с.

19. Хейне П. Экономический образ мышления / П. Хейне ; пер с анг. – М. : Новости, 1991. – С. 73–100.

20. Цацулин А. Н. Ценообразование в системе маркетинга / А. Н. Цацулин. – М. : Информационно-издательский дом « Филинъ», 1997. – 290 с.

21. Чубаков Г. Стратегия ценообразования в маркетинговой политике предприятия / Г. Чубаков . – М. : ИНФРА – М, 1996. – 215с.

22. Экономика предприятия : / [учебник / под ред. проф. О. И. Волкова]. – М. : ИНФРА-М, 1999. – 520 с.

23. Экономическая энциклопедия – М. : Экономика, 1999. – 1055 с.

Щербина В. С. Господарське право / В. С. Щербина. – К. – 2002. – 115 с.