11. Істинність і формальна правильність міркування.

Для отримання вивідного знання необхідно доводити або спростовувати конкретні твердження, заперечувати хибні думки, давати визначення поняттям. Кожна із названих процедур передбачає суворе дотримання відповідних логічних правил:

а) вихідні твердження обов'язково новині бути істинними;

б) під час міркування між вихідними твердженнями необхідно встановити зв'язок, який відповідає законам і правилам логіки.

Нехтуючи однією із вимог, ми можемо отримати у конкретному міркуванні істинний висновок випадково. Із хибного вихідного твердження висновок можна отримати будь-який.

Таким чином, вивідне знання буде істинним тоді і тільки тоді, коли вихідні твердження міркування будуть істинними, і до них будуть правильно застосовані правила та закони логіки. Тобто, істинність висновку міркування - це відповідність висновку міркування дійсності, а правильність міркування - це відповідність міркування правилам і законам логіки.

12. Дефініція мови.

Логіка вивчає форми мислення та відношення між ними. Ф о р м и м и с л е н н я - це вихідні елементи, з яких будуються міркування і в яких функціонує знання, а в і д н о ш е н н я між формами мислення - це логічні закони, згідно з якими будується знання у вигляді теорій тощо. Завдання логіки полягає в тому, щоб подати свій предмет, форми і закони мислення у вигляді теорії. Своєрідністю предмета логіки є те, що він не є безпосередньо даним. Даною є мова. У зв'язку з цим виникає необхідність з'ясувати, в чому полягає здатність мови бути реалізатором мислення. У мовленні реалізується єдність мови і мислення. У процесі мислення ми оперуємо мисленневим змістом, який безпосередньо не збігається з дійсністю, від якої він абстрагований. Тільки в мові цей зміст як щось ідеальне реально існує. Тому мова є дійсність, з якою має справу логіка.

Мову можна визначити як систему знаків із заданою інтерпретацією, яка використовується для спілкування та пізнання.

13. Типологія мов.

Мову можна визначити як систему знаків із заданою інтерпретацією, яка використовується для спілкування та пізнання.

Усю множину мов можна поділити на дві підмножини:

• природні - виникають стихійно, в умовах практичної взаємодії індивідів певної соціальної групи. Природні мови використовуються насамперед як ефективний засіб спілкування. Серед природних мов розрізнять мови із специфікованою семантикою (з елементами спеціальних термінів) і мови із не специфікованою семантикою (розмовна мова різних діалектів).

• Штучні - мови, які створені спеціально для фіксації способів, засобів і результатів пізнання. До штучних мов відносять мови математики, логіки, шифри.  Їх головна мета полягає у тому, щоб ефективно зафіксувати, утримати отриману інформацію і забезпечити її надійну передачу.

14. Мова як знакова система. Види знаків.

Знак - матеріальний об'єкт, який символічно представляє і відсилає до означуваного ним предмета, явища, події.

Щодо мови, то тут знаками виступають слова і словосполучення. Справді, слова і словосполучення є матеріальними об'єктами (при усній мові - коливання повітря, при письмовій - сліди чорнил,фарби). При цьому слова і словосполучення завжди мають певні предметні значення, тобто вказують на відповідні об'єкти.

Лейбніц вказував на те, що знак своєю чуттєвою наочністю полегшує логічні операції. Використовуючи знаки, люди не тільки передають думки один одному, а й підвищують ефективність процесу мислення.

Знаки поділяють на три види:

- знаки індекси -  знаки, які безпосередньо вказують на позначуваний ними предмет. У цьому випадку між знаком і предметом існує зв'язок, аналогічний зв'язку наслідку з причиною. Наприклад, дим вказує на наявність вогню.

- знаки образи - мають певну подібність з відповідними предметами. Наприклад, карта, план місцевості

- знаки символи - зв'язок між знаком і предметом складається або за угодою, або стихійно при формуванні мови. Саме ці знаки складають основу мови. Слова і є знаками - символами. Перевага знаку - символу над іншими знаками полягає в тому, що за його допомогою можна відображати різноманітний зміст.

 Відмінність між знаками полягає саме в характері зв'язку, який може мати знак конкретного виду з предметом. кожний знак характеризується предметним значенням і смислом. П р е д м е т н и м з н а ч е н н я м знаку називається об'єкт, який позначається цим знаком. С м и с л о м є інформація, яку несе знак про предмет. Говорячи про смисл знаку, ми маємо на увазі прямий зміст.