11.Архітектура Київської Русі

Дерев’яна архітектура у Київській Русі Давні русичі дали визначні зразки дерев'яних споруд. Міста в основному розташовувалися на високих берегах річок. Великі міста в Київській Русі переважно складалися з трьох частин - «дитинця» («Вишгород». «Гора», «Днешній град»); «окольного граду» та околиць («посади», «кінці»).Дитинець - найстаріша частіша міста, укріплена валами й ровами. Тут жили бояри та дружинники, князівська та боярська челядь і ремісники. Другу частину міста становив «окольний град», або «острог», який був містом у власному розумінні слова. «Окольний град» у великих містах сягав 50—100 га Поза міськими укріпленнями розташовувалися передмістя - «сторона», які іноді називали «кінцями. Система планування міста перевалено була лінійною - вулиці йшли вздовж шляхів, струмків або річок. З часом забудова стає лінійно-порядковою - поміж вулицями виникають провулки. Вулиці та майдани в низьких місцях, шо підтоплювалися, замо-шувашея своєрідними тротуарами з дерев'яних колод Забудовувалося місто досить кучко, шо властиво для всіх середньовічних міст, бо кільце фортечних стін стискувало територію міста Міські дерев'яні будинки мали два типи. Перший - стояково-балкова система, де колоди розташовувались вертикально. Довжина стіни могла бути необмеженою, а її висота обмежувалася довжиною колод. Другий тип - зруб - горизонтальне укладання колод в стінах споруди. При цьому висота будівлі була довільною. Основою таких споруд був чотирикутний зруб, складений з вінців, зв'язаних в кутах врубками. Техніка зведення зрубу досягла довершеності ще у ІХ-ХІ ст. Так археологічні розкопки «міста Ярослава» в Києві виявили виняткову за міцністю систему дерев'яних конструкцій валу з дубових зрубів, що прилягали один до одного. Конструкції у вигляді дерев'яних клітей були виявлені в захисних валах й інших давньоруських міст.

Кам’яна архітектура у Київській Русі Новим явищем в архітектурі Київської Русі було виникнення кам’яного монументалького будівництва. 3 X ст. Русь розвивається в контексті світової архітектури, не втрачаючи притаманних їй особливостей, шо вирізняє її з-поміж інших країн Європи. Матеріальна база кам'яного монументального зодчества була підготовлена розвитком давньоруського ремісничого виробництва (теслярська справа, виготовлення цегли та кераміки, видобуток та обробка металів, вапна тощо). Будівельна справа набула форм окремого ремесла, навіть з'вилися ремісничі артілі будівельників.Основними будівельними матеріалами кам'яного зодчества Київської Русі були цегла та необтесане каміння, що видобувалося на місці або привозилося по річках здалеку. Цегла (плінфа) була міцною і старанно випалювалась. Форма її залежала від характеру кладки, і переважно була наближеною до квадрата (22 х 28 х З.см)- Стіни споруджували змішаною кладкою: ряди цегли чергувалися з рядами каміння. Основними конструкціями в давньоруському кам'яному будівництві були напівциркульні арки, коробові та баневі склепіння, які перекривали усі приміщення. Винятковий інтерес становлять конструкції підпірних арок — аркбутанів, використані в Софійських соборах Києва та Новгорода і, можливо, в інших спорудах. Такі конструкції були невідомі у Візантії, а в західноєвропейському зодчестві з явилися значно пізніше, що дає право вважати 'їх одним із досягнень давньоруських майстрів. Як конструктивний і декоративний матеріал широко використовувався рожевий шифер. Для внутрішнього оздоблення нерідко застосовували привозний мармур. Використовували олов'яні листи для покрівель, скло, з якого виготовляли круглі скельця для вікон та смальту (кубики різнокольорового скла) для мозаїчних робіт.Блискучими сторінками світової архітектури стали християнські храми Київської Русі. Першим християнським кам'яним храмом в Київській Русі була Десятинна церква, споруджена у 989-996 рр. за князювання Володимира Святославича.