Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_IUK.docx
Скачиваний:
307
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
191.56 Кб
Скачать

60.Культура українського народу в умовах німецько-фашистської окупації (1941–1944 рр).

Німецько-фашистська окупація країни привела до реалізації культурної політики, яка була заздалегідь визначена політичним керівництвом рейху що-до завойованих територій, радянських зокрема. Українці позбавлялися права не тільки на вищу освіту. Вище керівництво рейху вважало, що початкової ос-віти для українців більш ніж достатньо. Взагалі давати освіту місцевим жителям було б помилкою – розмірковував фюрер.

Більша частина культурних надбань українського народу з різних причин не була евакуйована в радянський тил. Не говорячи вже про матеріальні історико-культурні пам’ятки. Тож величезний масив культурних цінностей став об’єктом цинічного пограбування і варварського нищення з боку окупантів. Всупереч прийнятим ще наприкінці ХIХ – на початку ХХ ст. міжнародним хартіям, конвенціям, які мали запобігти нищенню культурних цінностей людства, вони все ж стали жертвами війни. І не тільки внаслідок бойових дій. Політика нищення культурних цінностей мала свою логіку. Зневажаючи в цілому українську культуру, яка представляла «неповноцінний народ», окупанти водночас виявляли неабиякий інтерес до шедеврів мистецтва та унікальних витворів людського генія. У такому випадку «наці-ональне походження» об’єкта пограбування вже не мало значення.

Безпрецедентне пограбування і нищення культурних цінностей було легалізовано вищою політичною владою Ні-меччини і відбувалося з традиційною німецькою пунктуальністю. Найбільше постраждали найвідоміші художні музеї і картинні галереї Києва, Львова, Одеси, Харкова та інших міст України. Тільки з Музею українського мистецтва в Києві окупанти викрали або знищили майже 56 тисяч експонатів – 90 % всіх його фондів. Всього протягом окупації постраждало понад 150 музеїв, з яких тільки до Німеччини було ви-везено понад 330 тисяч експонатів.

Не менше за мистецькі цінності постраждали й історико-культурні пам’ятки. Спустошливого пограбування зазна-ли Києво-Печерська лавра, Софійський собор, історичний музей у Києві. В руїнах лежали багато церков України.

Воєнні бібліотеки в Україні недорахувалися близько 50 мільйонів книг – половини всього довоєнного фонду. Вивози-лося і нищилося все, з чим передусім пов’язувалася генетична пам’ять народу, культурний генофонд нації.

Евакуація інтелігенції, закладів культури та їх працівників у тил радянської країни, а також закриття окупаційною владою музеїв, бібліотек, вищих навчальних закладів, відсутність вітчизняного кінематографа тощо фактично означа-ли, що народ окупованої України опинився в культурному вакуумі. Проте життя тривало і поступово цей вакуум за-повнювався, але вже в інших ідеологічних і змістовних виявах. Українську культуру на окупованій території живив передусім український націоналізм, особливо у початковий період війни.

За будь-яких суспільних колізій сьогодення не можна заперечити, що період німецької окупації був одним з най-трагічніших у багатовіковій історії української культури. Існування її певних закладів у цей період, у принципі мало що міняє чи додає до такого визначення. До того ж їх сприйняття й оцінка суспільною думкою були і залишаються неоднозначними.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]