Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
vidpovidi_IUK.docx
Скачиваний:
307
Добавлен:
17.02.2016
Размер:
191.56 Кб
Скачать

59.Культурне життя радянської України у воєнний період (1939–1945 рр.).

З початком Другої світової війни відбуваються до-корінні зрушення у сфері культурного життя Західної України. Возз’єднання українських земель в єдиній державі в контексті пакту Молотова-Ріббентроппа означало для західних українців зміну самої моделі соціокультурного розвитку.

Західноукраїнська інтелігенція в масі своїй схвально, а то й із захопленням оцінювала як сам факт возз’єднання українських земель в одній державі, так і ті зміни в суспільно-політичному і культурному житті , які за цим настали. Так, у резолюції мітингу інтелігенції Львова (1 жовтня 1939 р.) з нагоди вступу Червоної Армії на західноукраїнські землі висловлювались сподівання, що тепер «настав довгожданий час повного розквіту науки, культури і мистецтва, час нового радісного життя».

Вже на самому початку 1940 р. уряд УРСР приймає постанову про організацію наукових установ у західних областях України. У західних областях УРСР уже до кінця 1939 р. було відкрито близько 400 нових шкіл, а їх загальна кількість на середину 1940 р. досягла майже 7 тисяч, з них 6 тисяч – українських. За цей же час було відкрито сім вищих навчальних закладів з рідною мовою викладання. Загальнодоступними ставали й інші культурно-освітні та мистецькі заклади, які також набували національного характеру, принаймні за формою. Повсюдно відкривалися міські, районні й сільські бібліотеки, будинки культури.

Процеси українізації і радянізації культурної сфери розвивались паралельно, але в умовах західноукраїнської дійсності далеко не завжди узгоджено. Продовжувалися, і чим далі, тим більше, непорозу-міння, конфлікти між владою та інтелігенцією. Проти тієї її частини, яка не сприймала постулатів комуністичної ідео-логії чи всього лише висловлювала сумніви щодо них, влада почала вдаватись до репресивних заходів.

Трагічну сторінку історії української культури відкрив напад фашистської Німеччини на Радянський Союз. Усві-домлюючи небезпеку, яка нависла над народом, його матеріальними і культурними цінностями, радянська влада в складних умовах німецького «бліцкригу» початкового етапу війни організувала широкомасштабні заходи з їх еваку-ації у східні райони СРСР. Евакуювалася і значна частина інтелігенції, яка не підлягала мобілізації до діючої армії. За межі України було евакуйовано майже 70 % вищих навчальних закладів.

Опір національної культури поневолювачам властивий всьому історичному шляху України, тим більше за умов, коли боротьба проти фашистського агресора набула всенародного характеру.

Українська інтелігенція не залишилася осторонь цієї всенародної боротьби. Евакуйовані в східні райони СРСР українські заклади культури, наукові установи, навчальні заклади за наданих їм умов в основному зберегли кадри, а отже і можливість працювати на перемогу.

Українська культура повною мірою відчула на собі жахливі наслідки війни на знищення. Відступаючи, німці залишили після себе «зону пустелі» – як у господарському секторі, так і сфері культури. Відбудова того й іншого вимагала величезних зусиль і коштів, проте потреби культури не були відсунуті на другий план. Паралельно із відроджен-ням міст і сіл, промисловості і сільського господарства відбудовувалися заклади культури, освіти, науки. Так вже у грудні 1943 р. поновив роботу Харківський університет. У березні 1944 р., після повернення до Києва з евакуації, роз-почала роботу АН УРСР. Більшість шкіл в Україні були відбудовані й почали діяти ще до закінчення війни. Налагоджувалася роботи преси, радіо, творчих професійних та аматорських колективів. Проте під тиском керівних партійних і радянських органів національно-патріотична тематика стала підмінятись творами компартійного спрямування.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]