9.Писемність, освіта, наукові знання у Київській Русі.

Серед науковців існує версія, що слов'яни, починаючи з VI—VII сг. і до IX ст., користувалися греко-слов’янським письмом, яке потім Костянтин-філософ (Кирило) взяв за основу для вдосконалення і доповнення. Тривалий час вчені вважали, що Кирилом була винайдена кирилиця. Ця азбука складається з 43 літер, у таму числі з 24 грецьких і 19 оригінальних слов’янських. Накреслення літер (графіка) близьке грецькому, візантійському алфавітові. Кирилиця складна творча переробка грецького алфавіту і цілком оригінальна система слов’янської писемності. Накреслення літер в подальшому стало графнною основою сучасної української, болгарської, російської, білоруської писемності. Вважається, що коли християнська релігія в православному варіанті стала державною у Київській Русі і розповсюдилась на східнослов’янських землях, тут поширилася писемність на основі кириличного алфавіту.

Голобні чинники, які сприяли виникненню писемності у східних слов’ян:

Поява держави і потреба в писемності для функціонування їїінститутів

Проникнення християнства на східнослов'янські території яке було тісно пов'язане з використанням писемності для релігійних потреб

Основним джерелом знань гро навколишній світ була життєва філософія суспільства.

Активно поширювалися натурфілософські твори і християнських візантійських авторів (Іоанна Дамаскина, Георгія Писвда, Козьми Індикоплова та ін.), що являли собою поєднання наївно-матеріалістичних уявлень з релігійно-ідеалістичними.

ПРИКЛАДИ РОЗВИТКУ ОКРЕМИХ НАУКОВИХ ЗНАНЬ

Яскравим прикладом є розвиток склоробної справи - виготовлення кольорового скла та скляних мас, які застосовували в інших сферах виробництва (намисто, скляні браслети, посуд тощо), а також у будівництві (виготовлення полив'яних плиток, якими прикрашалися храми, палаци). Особливо високого рівня досягло мистецтво емалі та черні, про що сповіщав німецький письменник Теофал, автор трактату, присвяченого художньому ремеслу.

Хімічні знання виявляються у військовій сфері. На Русі знали так званий грецький вогонь - легкозаймисту речовину, яку квдали в спеціальних посудинах – своєрідних запалювальних бомбах. Через половців на Русі пожайомктися з порохом, винайденим китайщми, але використовували його із залякувальною метою; вогнепальна зброя з’явилася на межі ХІІІ - XIV ст.

10.Література Київської Русі

Тенденції розвитку літератури Київської Русі. Усна народна творчість

Важливим явищем культурного життя Київської Русі стала поява літератури. її виникнення й розвиток тісно пов'язані з соціально-економічними, політичними та культурними досягненнями Русі, поширенням писемності в усіх сферах життя.

Література періоду Київської Русі (ХІ-ХП ст.) е першим етапом давньої української літератури яка в цілому охоплює період ХІ-ХІІІ ст. і належить до особливого типу літератур, так званих християнізованих. При переписуванні допускалися зміни скорочення, розширення тексту. Тому існують різні редакції відомих творів.

Оригінальні літературні твори У XI—XII ст. Київська Русь стає відомою в усіх кінцях світу. Саме в цю добу створюються оригінальні літературні твори. Серед них найвизначнішими е «Слово про закон і благодать» митрополита Іларіона, «Послання» Климента Смолятича, твори Кирила Туровського, «Повчання» Володимира Мономаха, «Слово о полку Ігоревім». «Житіє і ходіння Данила» та ін. Одним з найкращих, а можливо, й першим художньо-публіцистичним твором, створеним у київському культурному осередку, с «Слово про закон і благодать» Іларіона. Це ке тільки пам'ятка літератури; а й твір ораторського мистецтва. Автор послідовно розвиває основну ідею про рівноправність народів у духовному житті. Він доводить, шо народу Русі не потрібна опіка Візантії, це новий народ, якому належить майбутнє. У ньому в художній формі втілено патріотичну ідею незалежності Русі в усіх галузях суспільного жигтя; прославляються її видатні та культурні діячі - Володимир, Ольга, Ярослав. Важливе державне та політичне значення на Русі мав культ святих Бориса і Гліба. оскільки засуджував князівські чвари і стверджував принцип суворого підпорядкування молодших князів старшим. Ці принципи стали головним змістом написаного у 80-х роках XI ст. Нестором «Чтенія о житії і о погубленії... Бориса і Гліба». де детально розповідається про життя і загибель Бориса і Гліба, засуджується братовбивча війна між князями. У складі Лавре київського списку літопису під 1096 р. збереглося знамените «По-ученье» Володимира Мономаха, написане для дітей і для «інших, хто його почує», | тобто звернене до дітей - спадкоємців державної влади. Така літературна форма -звернення батька до сина - широко Еикористувалась у середньовічній літературі. Головним питанням, яке хвилює Володимира Мономаха. є соціальний мир на Русі. Основна думка його «Повчання» - тривога про долю Русі, заклик до безкорисливого служіння батьківщині, до об'єднання князів через взаємні договори. Героєм для Мо-номаха є ідеальний князь, захисник рідної землі. Водночас він є і досвідченим господарем і зразковим сім'янином. Автор протиставляє ідеального правителя князям, які дбають лише про особисте збагачення і прагнуть влади. Значний інтерес в історії давньоруської літератури становить так звана ораторсько-учительна проза, видатними представниками якої у XII ст. були Климент Смолятич та Кирило Туровський. Твори Кирила Туровського є прикладами складного і тонкого риторичного мистецтва. Вони відзначаються натхненністю, поетичною схвильованістю. В них є чимало реалістичних рис, взятих з життя. Сучасники писали про нього: «Златоуст, паче всех воссиявший нам наРуси». Для давньоруської літератури є характерним і жанр паломництва, тобто опис подорожей до релігійних центрів - Константинополя, афокських монастирів, Палестини. Шедевром давньоруської художньої літератури XII ст. є «Слово о полку Ігоревім». Оригінал пам'ятки не зберігся «Слово» написане на півдні Русі. Хто був автором і де саме воно створювалося - невідомо.