- •Модуль №1
- •Тема №1:
- •Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
- •1.1. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті
- •1.2. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки
- •1.3. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.4. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками
- •1.5. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.6. Класифікація методів збору та/інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
- •1.7. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема №2: психологічний аналіз особливостей емоційної сфери студента
- •1.1. Емоції в житті студента
- •Категорії емоціогенних ситуацій
- •1.2. Особливості емоційних станів в студентський період
- •Тривожність і тривога
- •Фрустрація
- •Агресія
- •Ригідність та подібні до неї явища
- •1.3. Емпатія як соціально-психологічна властивість особистості
- •2 Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •2.1 Психологічна характеристика студенства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості
- •2.2 Суперечливості та кризи студентського віку
- •2.3 Вищій навчальний заклад — один із провідних чинників соціалізації особистості студента як фахівця.
- •2.5 Типологічні особливості сучасних студентів
- •Тема № 3: професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
- •3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку
- •3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності
- •3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:
- •Тема №4:
- •4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу
- •4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі
- •4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Функції студентського самоврядування:
- •Модуль № 2 тема № 1.1 психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •Тема № 1.2 : психологічний аналіз учіння студентів
- •Тема № 1.3.: психологія виховання студентської молоді
- •Тема № 2.1.: Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •Тема № 2.2.: психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та стратегії вирішення
- •Тема № 3: Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи План:
- •Література:
- •1. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •2. Педагогічна творчість та її особливості
- •I. Особистісні здібності:
- •II.Дидактичні здібності:
- •III. Організаційно-комунікативні здібності:
- •3. Професіоналізм особистості викладача
- •Індивідуальний стиль педагогічної діяльності викладача залежно від особливостей його “я-концепції”
- •4. Авторитет викладача
- •5. Типологія викладачів
Категорії емоціогенних ситуацій
Найпоширеніші типи емоціогенних ситуацій групують у дві великі категорії залежно від того, у якому із двох факторів у балансі мотивації й можливостей суб'єкта швидше виникає невідповідність.
Недостатність пристосувальних можливостей
Емоція часто виникає тому, що суб'єкт не може або не вміє дати адекватну відповідь на стимуляцію. Нерішучість людини, захопленої несподівано, перетворюється в емоційні реакції під прямим впливом спонукання до дії, що не знаходить виходу в реальній ситуації. Емоції виникають у відповідь на дію трьох факторів: новизна, незвичайність, раптовість. Їх поділ умовний, оскільки багато ситуацій мають кілька із цих ознак.
Новизна. Ситуації є новими, коли ми зовсім не підготовлені до зустрічі з ними. Виникає порушення, яке може розрядитися лише у вигляді емоційних реакцій. Саме новизною ситуацій пояснюється те, що чим молодша дитина, тим більше емоцій відчуває. Із самого народження й до юнацького віку вона безперестану стикається із ситуаціями, на які в неї ще немає сформованої системи відповідей. Відомо, що повторення нової ситуації приводить до ослаблення емоцій і навіть до їхнього зникнення, оскільки індивід може поступово виробляти адекватні схеми реакцій. У міру вироблення адекватної реакції емоційні реакції ослаблюються.
Незвичайність. Є ситуації, які навіть при повторенні будуть завжди новими, тому що на них немає "гарних відповідей". Так, сильний шум у будь-якому віці викликає емоційну реакцію. Остання, мабуть, сильніша в дуже маленької дитини насамперед тому, що емоції інтенсивніші тоді, коли ще не розвинені гальмівні сили, створені вихованням. Наприклад, реакція на втрату опори, яка належить до первинних емоцій і навіть рефлексів, з віком змінюється у всіх своїх модальностях, однак її емоційний характер не зникає. Будь-яка "нестійкість пози" викликає реакцію страху. Незвичайними є також ті ситуації, які, незважаючи на набутий досвід, залишаються потенційно невизначеними: темрява, меншою мірою самітність (її також бояться шимпанзе), образи уяви. Очевидно, що з віком дитина рідше стикається з новими їі незвичайними ситуаціями. Розвиток веде до зменшення причин, скажімо, страху, однак він може і створювати їх, особливо через те, що в дитини з'являються нові можливості передбачити небезпеку, але ще не вироблено досить засобів для придушення страху перед уявлюваною невизначеністю.
Раптовість. Те, що подив є важливою причиною емоцій, учені помітили давно (Декарт, Джемс). Емоція, викликана подивом, — одна з найвідоміших і найбільш вивчених у лабораторних умовах. Щоб зрозуміти її специфіку, слід нідрізняти її від нових і незвичайних стимуляцій, раптовість яких часто підсилює їхню емоціогенність. Раптовість стимуляції заважає реалізуватися можливостям адаптації. Відомо, що бажано готувати людину до поганих новин, а іноді й до надзвичайної радості, якщо ми хочемо захистити її від сильних емоційних переживань.
Надлишкова мотивація
Найтиповіші види надлишкової мотивації: надлишкова мотивація, що не дістає застосування, надлишкова мотивація при конфліктах, надлишкова мотивація в соціальній поведінці та надлишкова мотивація при фрустрації.
Надлишкова мотивація, що не дістає застосування. Часто надлишкова мотивація виникає через невідповідність між станом мотивації суб'єкта й обставинами, які не дають йому змоги діяти.
Надлишкова мотивація перед дією: хвилювання. Коли людина дуже зацікавлена якоюсь важливою справою, мотивація заважає їй відхилити увагу й думати про щось інше. Вона відчуває хвилювання або тривогу, які виражаються в неприємних вегетативних реакціях. Створюється враження, начебто невикористана енергія виливається в емоційні розряди. Найчастіше хвилювання проходить, як тільки суб'єкт починає діяти.
Надлишкова мотивація після дії. Екстремальна ситуація викликає енергетичну мобілізацію. Коли ж напруження скінчилося, більше не треба себе стримувати. Згадаймо ще ситуацію втрати близької людини. Численні клопоти вимагають мобілізації енергії й відвертають увагу. Однак у наступні дні достатньо незначного приводу, щоби горе прорвалося сльозами.
Надлишкова мотивація в соціальній поведінці. Дії, які легко виконуються, коли людина одна, стають важковиконуваними, коли їх треба виконувати в присутності інших.
Надлишкова мотивація при фрустрації. Фрустрація виникає щоразу, коли перешкоди заважають або переривають цію, спрямовану на досягнення мети. Поряд з вихідною мотивацією створюється нова, захисна мотивація, спрямована па подолання перешкоди. Попередня та нова мотивація реалізуються в емоційних реакціях агресивності, відходу (виходу із ситуації), регресії. Фрустрація викликає емоційні порушення тоді, коли перешкода виникає за сильної мотивації.
Причиною виникнення емоцій емоціогенна ситуація може бути як прямо, так і опосередковано. В останньому випадку йдеться про умовні емоції та емоційне зараження.
Отже, в юнацькому віці емоції відіграють досить важливу роль, оскільки це вік самовизначення, ідентифікації. Нерідко, стикаючись з труднощами в самореалізації, особливо, якщо мова йде про пристосування до нових умов, юнаки гостро переживають кризу. А тому емоційна сфера є індикатором психологічного стану юнака, показником успішності його соціалізації та адаптації до оточуючих умов.