- •Модуль №1
- •Тема №1:
- •Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
- •1.1. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті
- •1.2. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки
- •1.3. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.4. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками
- •1.5. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.6. Класифікація методів збору та/інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
- •1.7. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема №2: психологічний аналіз особливостей емоційної сфери студента
- •1.1. Емоції в житті студента
- •Категорії емоціогенних ситуацій
- •1.2. Особливості емоційних станів в студентський період
- •Тривожність і тривога
- •Фрустрація
- •Агресія
- •Ригідність та подібні до неї явища
- •1.3. Емпатія як соціально-психологічна властивість особистості
- •2 Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •2.1 Психологічна характеристика студенства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості
- •2.2 Суперечливості та кризи студентського віку
- •2.3 Вищій навчальний заклад — один із провідних чинників соціалізації особистості студента як фахівця.
- •2.5 Типологічні особливості сучасних студентів
- •Тема № 3: професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
- •3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку
- •3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності
- •3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:
- •Тема №4:
- •4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу
- •4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі
- •4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Функції студентського самоврядування:
- •Модуль № 2 тема № 1.1 психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •Тема № 1.2 : психологічний аналіз учіння студентів
- •Тема № 1.3.: психологія виховання студентської молоді
- •Тема № 2.1.: Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •Тема № 2.2.: психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та стратегії вирішення
- •Тема № 3: Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи План:
- •Література:
- •1. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •2. Педагогічна творчість та її особливості
- •I. Особистісні здібності:
- •II.Дидактичні здібності:
- •III. Організаційно-комунікативні здібності:
- •3. Професіоналізм особистості викладача
- •Індивідуальний стиль педагогічної діяльності викладача залежно від особливостей його “я-концепції”
- •4. Авторитет викладача
- •5. Типологія викладачів
1.2. Особливості емоційних станів в студентський період
Емоційні стани розглядаються за змістовими ознаками як форми виявів афективної сфери, афективних процесів, що розрізняються за тривалістю: від короткочасного афекту до настрою як поточного, тривалого стану й до пристрасті як перманентного, хронічного стану. За рівнем усвідомлення порядок змінюється: від пристрасті як найбільш усвідомленого стану до настрою й афекту як найменш усвідомлюваних. Щодо домінування психічних процесів за їхньою складністю й довільністю ці стани розташовуються від афекту, де домінують емоції, до настрою й пристрасті як єдності емоції та волі.
Тривожність і тривога
Вживання терміна «тривога» в психологічних дослідженнях характеризується семантичною невизначеністю. Під ним розуміють і тимчасовий психічний стан, що виникає під впливом стресових факторів, і фрустрацію соціальних потреб, і властивість особистості. Ситуація ускладнюється ще й тим, що в прикладних дослідженнях для опису стану тривоги використовується багато різноманітних термінів.
За слушним зауваженням Ч. Спілбергера, термін «тривога» дослідники вживають найчастіше у двох основних значеннях, які взаємопов'язані, але належать до цілком різних понягь. Мова йде про поєднання в одному терміні двох розумінь тривоги — як психічного стану і як властивості особистості [8, с.156]. В першому випадку цей термін вживається для опису неприємного емоційного стану, який характеризується суб'єктивними відчуттями напруження, очікування неприємного, небезпечного розвитку подій. Виникає цей стан у ситуації невизначеної небезпеки, загрози (очікування негативної оцінки чи агресивної реакції; сприйняття негативного до себе ставлення, загрози своїй самоповазі, престижу) і часто зумовлений неусвідомлюваним джерелом небезпеки.
Терміном «тривога» позначається емоційна відповідь на можливу психічну загрозу, на відміну від терміна «страх», під яким ми розуміємо реакцію на реальну загрозу, загрозу порушення функціонального стану організму.
Стан тривоги, тривожність виражається у специфічних переживаннях (хвилювання, побоювання, втрата спокою і т. ін.).
Відомо, що тривожність як риса особистості є значущим ризик-фактором, що веде до нервово-психічних захворювань. Крім того, висока тривожність, підвищуючи чутливість до стресу, знижує ефективність інтелектуальної діяльності (утруднює її) в напружених ситуаціях, знижує рівень розумової працездатності, викликає невпевненість у своїх здібностях, є однією з причин негативного соціального статусу особистості.
В генезі особистісної тривожності лежить недостатня сформованість або порушення механізму психічної саморегуляції. Невідповідність суб'єктивної моделі реальній дійсності, що викликає неадекватно завищену тривогу, може призвести до порушення регуляторних процесів. Тоді тривожність закріплюється як властивість особистості і розвивається в провідну рису характеру.
Водночас неадекватно низькі показники тривожності свідчать про зниження значущості передбачуваної події або викривлення уявлення про ступінь реальності можливої загрози цієї події.
Визначення рівня тривожності необхідне для формування здатності до самоуправління психічним станом. Експериментально доведено, що тривожність пов'язана зі здатністю особистості управляти собою і є наслідком несформованості окремих ланок у структурі здатності до психічного самоуправління. Низький рівень тривожності не стимулює суб'єкта до пошуку варіантів виходу з ситуації, що склалася, і тим самим не сприяє активізації процесів самоуправління. І навпаки, занадто висока тривожність, дезорганізуючи психічну діяльність, викликає «розвал» у структурі самоуправління.