- •Модуль №1
- •Тема №1:
- •Психологія вищої школи, її предмет, завдання та методи
- •1.1. Криза освіти. Основні напрями реформування вищої освіти та науки у XXI столітті
- •1.2. Предмет і основні категорії психології вищої школи як нової галузі психологічної науки
- •1.3. Завдання психології вищої школи на сучасному етапі реформування вищої освіти в Україні
- •1.4. Зв'язок психології вищої школи з іншими науками
- •1.5. Методологія і принципи психологічного дослідження
- •1.6. Класифікація методів збору та/інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
- •1.7. Дослідницькі вміння. Етика дослідника
- •Питання для самоконтролю
- •Література
- •Тема №2: психологічний аналіз особливостей емоційної сфери студента
- •1.1. Емоції в житті студента
- •Категорії емоціогенних ситуацій
- •1.2. Особливості емоційних станів в студентський період
- •Тривожність і тривога
- •Фрустрація
- •Агресія
- •Ригідність та подібні до неї явища
- •1.3. Емпатія як соціально-психологічна властивість особистості
- •2 Загальна психологічна характеристика студентського віку
- •2.1 Психологічна характеристика студенства як періоду пізньої юності або ранньої дорослості
- •2.2 Суперечливості та кризи студентського віку
- •2.3 Вищій навчальний заклад — один із провідних чинників соціалізації особистості студента як фахівця.
- •2.5 Типологічні особливості сучасних студентів
- •Тема № 3: професійне становлення особистості студента як майбутнього фахівця з вищою освітою
- •3.1. Навчально-професійна діяльність як провідна, її ознаки
- •3.2. Професіоналізація особистості студента як новоутворення студентського віку
- •3.3. Фахова компетентність як показник психологічної готовності студента до професійної діяльності
- •3.4. Роль самовиховання в професійному зростанні студента
- •Рекомендації студентові щодо власного професійного зростання:
- •Тема №4:
- •4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу
- •4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі
- •4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера
- •4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування
- •Функції студентського самоврядування:
- •Модуль № 2 тема № 1.1 психологічні засади управління навчальним процесом у вищій школі
- •Тема № 1.2 : психологічний аналіз учіння студентів
- •Тема № 1.3.: психологія виховання студентської молоді
- •Тема № 2.1.: Психологія педагогічної взаємодії викладача зі студентами.
- •Тема № 2.2.: психологічний аналіз конфліктів у педагогічній взаємодії, шляхи їх запобігання та стратегії вирішення
- •Тема № 3: Психологія особистості та діяльності викладача вищої школи План:
- •Література:
- •1. Педагогічний професіоналізм діяльності викладача
- •2. Педагогічна творчість та її особливості
- •I. Особистісні здібності:
- •II.Дидактичні здібності:
- •III. Організаційно-комунікативні здібності:
- •3. Професіоналізм особистості викладача
- •Індивідуальний стиль педагогічної діяльності викладача залежно від особливостей його “я-концепції”
- •4. Авторитет викладача
- •5. Типологія викладачів
1.6. Класифікація методів збору та/інтерпретації емпіричних психологічних фактів. Поняття про методику психологічного дослідження
Ніякою кількістю експериментів
неможливо довести теорію;
але достатньо одного експерименту,
щоб заперечити її.
Альберт Ейнштейн, німецький фізик
Реалізація системного підходу при вивченні проблем психології вищої школи передбачає розробку системи методів науково-психологічного дослідження.
Метод дослідження - нормативний обгрунтований спосіб проведення наукового дослідження. Це шлях наукового пізнання, який випливає із загальних
теоретичних уявлень про сутність об'єкта дослідження. Розуміння, визначення і вибір методів дослідження залежать від загальнонаукової та конкретно-наукової методології.
Психологія вищої школи фактично використовує всі методи і конкретні методики, які застосовують у тих галузях психологічної науки, з якими вона пов'язана (вікова і педагогічна психологія, соціальна психологія, психологія особистості та ін.). Є науки, які досліджують психіку не тільки психологічними методами, а й фізіологічними методами (психофізіологія), методами герменевтики (розуміюча психологія), математичними і фізичними методами (наприклад, свідомі і несвідомі процеси), методами культурології та ін.
Методи збору емпіричних фактів обирають за цілями та завданнями дослідження:
описати факти: спостереження, аналіз продуктів діяльності, бесіда, інтерв'ю, анкетування, вивчення життєвого шляху (біографічний метод) та ін.;
виміряти психічні явища — тести;
визначити психологічні особливості - констатувальний експеримент (природний або лабораторний);
• знайти чинники, виявити психологічні умови розвитку та перетвори ти явище - формувальний психолого-педагогічний експеримент.
Для наукового вирішення психологічної проблеми зазвичай використовують комплекс методів, розробляють і реалізовують певну методику (сукупність методів у дії).
Методика дослідження - конкретне втілення методу дослідження; вироблений спосіб організації взаємодії суб'єкта і об'єкта дослідження на основі конкретного матеріалу й визначеної процедури.
У методиці дослідження конкретизують мету, предмет дослідження, а також показники вимірюваного явища, умови проведення роботи, засоби фіксації експериментальних показників і процедуру аналізу та інтерпретації одержаних даних. На основі одного й того самого методу (наприклад, спостереження, бесіда тощо) може бути створена велика кількість методик, адже вона існує лише в логіці конкретного дослідження. У методику входить визначення тієї частини психічної реальності, яка має досліджуватися методами науки.
Розробляючи план експериментального дослідження, можна обрати один із трьох його шляхів.
1. Лонгітюдний план (шлях, зріз): вивчають одних і тих самих піддослідних протягом тривалого часу та поетапно проводять аналіз із порівнянням результатів зрізів. Піддослідних порівнюють із самим собою через певний час у різні періоди життя, а тому їх не потрібно групувати, зіставляти за якимось параметрами. Проте це дослідження потребує тривалого часу й чималих фінансових витрат. Відоме масштабне лонгітюдне дослідження, проведене під керівництвом Б.Г. Ананьєва, яке виявило великі потенційні можливості розвитку особистості в студентський період життя.
Поперечний план реалізовують методом порівняння окремих груп піддослідних різного віку. Таке дослідження нетривале в часі, дешевше, керованіше. Проте потрібні суворіші вимоги до вибору піддослідних, до розроблення експериментальних завдань тощо. В основі лежить порівняльний аналіз (наприклад, порівнюють коефіцієнт інтелекту студентів 1-их і 4-их курсів).
Можна застосовувати комбінований план, коли піддослідними є люди різних вікових груп, але за однією з них (наприклад, одна експериментальна група студентів) проводять тривале спостереження (лонгітюдне дослідження), а наприкінці порівнюють результати з іншою (контрольна група). Такий комбінований план застосовують, щоб виокремити ефекти хронологічного часу від ефектів історичного часу. Прикладом цього може бути дослідження А.М. Прихожан, Н.М. Толстих «Підліток у підручнику та в житті», в якому вони порівнюють сучасних підлітків із відповідними характеристиками, які свого часу дала підліткам Т.В. Драгунова та інші психологи.
Для оброблення одержаного дослідницького матеріалу застосовують відомі в психологічній науці статистичні методи: кореляційний аналіз - кількісне співвідношення двох різних змінних; факторний аналіз - для визначення спорідненості окремих психологічних фактів на основі порівняння коефіцієнтів кореляції кожного з них. Ефективність вимірювання незалежно від умов проведення визначається поняттям «надійність» і «валідність».
Надійність - ступінь узгодженості результатів, які дослідник одержує при багаторазовому застосуванні методики виміру. Надійна міра заслуговує довіри, дає стійкі результати, які можна відтворити. Наприклад, тест художніх (музичних) здібностей має оцінювати конкретних людей саме так, як і раніше, скільки б разів його не повторювали. Перевірені методи застосовуються не одним поколінням дослідників. Якщо тест не надійний, то на результати може вплинути навіть настрій дослідника або піддослідного.
Валідність - це показник точності, з якою методика вимірює те, для чого вона створена, а також адекватність методу поставленому завданню дослідження.
Особливо надійними та валідними повинні бути тестові методики, які зараз широко застосовують для оцінки інтелектуальних здібностей (коефіцієнт ІQ або для професійної придатності.
При дослідженні студентів широко застосовують анкети та опитувальники. Проте, щоб здобути за допомогою цих методів надійні результати об'єктивні висновки, збирають велику кількість фактів на основі великої вибірки досліджуваних.
Вимоги стосовно інтерпретації зібраного матеріалу.
Потрібно чітко визначити понятійний апарат, яким дослідник оперує, бо в науці є різні тлумачення наукових понять і різні підходи до їхнього застосування. Саме тому треба зробити застереження, в якому значенні застосовано поняття (наприклад, поняття «виховання» застосовують у вузькому і широкому розумінні).
Має значення також ступінь узагальнення. Дослідження проводять у конкретних умовах і з реальними людьми, тому й висновки потрібно поширювати на аналогічні групи людей (за віком, які перебувають в аналогічних умовах тощо). Наприклад, студенти та молодь, яка вже працює.
Треба бути вельми уважним, коли встановлюють зв'язки причинності. Коли зв'язок тісний, тобто два явища корелюють між собою, досить легко помилитися в тому, що одне явище є причиною іншого.
Причинність - це такий зв'язок між двома змінними величинами, коли зміна однієї з них викликає зміну іншої. Наприклад, висновки: «перегляд телефільмів зі сценами насильства є причиною агресивності молоді», «фізичне покарання особи - причина її агресивності» тощо. А можливо, агресивність людини є вродженою, спричинена геном агресивності?
Коли факти статистично оброблені, математично вивірені та згруповані, дослідник їх пояснює, тлумачить і роз'яснює, тобто інтерпретує. Методи інтерпретації: а) генетичний метод - інтерпретація зібраного матеріалу в характеристиках розвитку (фази, стадії, критичні моменти), тобто виявлення «вертикального» генетичного зв'язку (філогенетичний, онтогенетичний); б) структурний метод- віднаходження «горизонтального» структурного взаємозв'язку (класифікація, типологія). Щоб отримані результати і висновки були достовірними щодо умов, які визначали результати експерименту, результати експериментальної групи порівнюють із кінцевими результатами контрольної групи, де ці умови не задавалися.
Існують також вимоги до інструкції для піддослідних при проведенні дослідження. Вона повинна бути чіткою та однозначною. Експериментатор повинен добре її вивчити напам'ять (а не читати, плутаючись).
Потрібно також продумати схему ведення протоколу, форму записів, їхню послідовність і обсяг, наявність об'єктивних відомостей про досліджуваних. Запис відповідей респондентів має бути дослівним, «фотографічним», не змінювати й не перекручувати їх (пряма мова, а не зворотна!), без виправлення помилок. Важливою буває навіть інтонація (добре, якщо використовують аудіозапис). Потрібно фіксувати емоції та всі дії піддослідних, особливості їхньої поведінки.