Тема №4:

ПСИХОЛОГІЯ СТУДЕНТСЬКОЇ ГРУПИ

План

4.1. Психологічні особливості студентської групи та її структура

4.2. Розвиток студентської групи, характеристика студентського колективу

4.3. Міжособистісні стосунки у студентській групі

4.4. Проблема керівництва та лідерства у групі, функції студентського лідера

4.5. Психологічні особливості студентського самоврядування

Викладач є одним із організаторів студентської групи на всіх етапах її становлення. Знання і врахування закономірностей розвитку колективу сприяє активному цілеспрямованому його впливові на формування осо­бистості кожного студента, налагодження взаємодії суб'єктів педагогіч­ного процесу. Завданням педагога є згуртування студентської групи, пе­дагогічні зусилля якої повинні бути спрямовані на досягнення спільної мети - становлення особистості майбутнього фахівця.

4.1. Психологічні особливості студентської групи

та її структура

Тільки спілкування виліковує

від самовпевненості і ,зайвої

сором 'язливості , тільки вільний

і невимушений обмін думками

дає можливість вивчати людей,

перевіряти їх, розпізнавати й

порівнювати себе з ними.

Л. К. Вовенарг

французький письменник

Дослідженню соціально-психологічних явищ у студентській групі та закономірностей її функціонування приділяється велика увага у психо­логії. Добре відомі роботи Г. Ананьева та його співробітників у Ленін­градському університеті (І.П. Волкова, Н.В. Кузьміної, В.Т. Лісовського, М.М. Обозова, В.І. Секуна та ін.). Останнім часом з'явилися дослідження також українських психологів (Л.М. Жалдак, П.Г. Лузан, В.А. Семиченко та ін.).

Навіщо викладачеві ВНЗ треба знати психологію студентської гру­пи? Річ у тім, що куратор групи і кожен викладач працюють не з окре­мим студентом, а з групою загалом (лекція, семінарське заняття, збори тощо). З групою здійснюється керівництво художньою, спортивно-оздоровчою та іншою діяльністю, а також організація дозвілля студентів. Звичайно, Викладачеві (і особливо кураторові) треба знати особистість кожного студента, враховувати його індивідуальні особливості. Але і навчальна, і виховна робота проводиться з групою або через її офіцій­них представників (староста, профорг, культорг та ін.). Психологію сту­дентської і групи і треба знати ще і тому, що адаптація кожного студента до ВНЗ, до навчально-професійної діяльності, професійне його зрос­тання як фахівця відбувається у студентській групі, значення якої важко переоцінити.

Студентська група є елементом педагогічної системи. Функції управ­ління вона здійснює через зворотний зв'язок: викладач - група, група - ви­кладач (куратор). У психології навіть є поняття груповий суб 'єкт - спіль­ність людей із відповідними характеристиками, групові санкції - сукуп­ність засобів, за допомогою яких група стимулює нормативну поведінку кожного її члена.

Груповий суб'єкт має такі психологічні особливості:

1) Це взаємопов'язана, взаємозалежна і взаємовідповідальна група людей, яка залучена до різноманітних форм спільної (сумісної) діяль­ності: спілкування, групові дії і поведінка, загальна групова активність її членів і міжгрупові стосунки.

2) Здатність групи до саморефлексії : формується образ групи і по­чуття «Ми», що містить групову оцінку, групові домагання, психоло­гічну готовність до колективних видів спільної діяльності, індивідуаль­не обличчя групи (згуртованість-роз'єднаність, сумісність-несумісність, щирість-нещирість, конфліктність-безконфліктність, толерантність-не-терпимість, стійкість-мінливість, доброзичливість-агресивність, повага-зневага та ін.), спілкування (цілеспрямованість-безцільність, контактність-ізольованість, комунікабельність-замкнутість, компетентність-некомпетентність, комфортність - дискомфортність та ін.).

Таким чином, груповий суб'єкт характеризується вищим рівнем ак­тивності, цілісності та автономності у процесі сумісної діяльності її чле­нів.

Студентська група - спільність автономна й самодостатня. Вона здат­на сама вирішувати свої внутрішні проблеми, а її активність пов'язана з соціальним життям інституту (факультету), університету, розв'язанням соціальних питань (як приклад, студентські будівельні загони, участь у роботі органів студентського

самоврядування тощо).

Студентська група формально-логічно характеризується як первин­на, реальна, мала група, офіційно створена (зовнішньо організована), яка може вміщувати в себе й неформальні мікрогрупи . Вона створюється у вищому навчальному закладі, що зумовлюється потребами педагогічного управління (як і клас у школі, група в дитячому садку).

Студент зазвичай входить до складу різних соціальних груп. Л.І. Марісова виокремлює вісім видів малих груп, в одній або в декількох із яких перебуває за період навчання студент, серед них:

1) студентська академічна група, існування якої зумовлене специфі­кою організації навчального процесу у ВНЗ і яка спеціально створюється для успішного здійснення навчально-виховних функцій;

2) студентські наукові гуртки, науково-теоретичні семінари її про­блемні групи, функціонування яких зумовлене необхідністю залучати всіх студентів сучасного ВНЗ до якогось виду науково-пошукової ро­боти;

3) студентські групи, існування яких зумовлене формою організації позанавчального виховною пронесу та необхідністю розвитку громад­сько-політичної й організаторської активності молоді, формування гро­мадянської і політичної її свідомості;

4) трудові студентські групи, існування яких зумовлене необхідніс­тю організації трудового виховання студентів і забезпечення їхньої по­треби у праці;

5) групи художньої самодіяльності та спортивні команди, органі­зація яких зумовлена необхідністю естетичного й фізичного виховання студентів, задоволення їхніх потреб в активній художній діяльності та фізичному розвитку;

6) родинно-побутові малі групи, які пов'язані з веденням домашніх справ, підтриманням родинних стосунків, проведенням культурного до­звілля в сім'ї, заняттям за інтересами і розвагами;

7) ситуативні, епізодичні або довготривалі групи, існування яких пов'язане з проведенням організованого спільного відпочинку та оздо­ровлення студентів, спільного проживання в гуртожитку;

8) студентські неформальні групи, які виникають не санкціоновано на основі особистих симпатій, приязні, взаємної привабливості.

Ми будемо переважно вести мову про студентську академічну гру­пу, яка визначається як більш-менш постійна в межах навчального року сукупність студентів, що об'єднані завданням гуртової навчально-про­фесійної діяльності та перебувають у безпосередньому контакті один з одним. Вона є одним з основних елементів навчально-виховної системи вищої школи.

Студентів у академічній групі поєднує:

• загальна мета і завдання професійної підготовки;

• спільна навчально - професійна діяльність;

• зв'язки ділового та особистісного характеру (активна участь кожного студента в житті групи - хороша школа надбання належного досвіду жити й працювати в будь-якому виробничому колективі);

• однорідність складу групи за віком (пізня юність або рання дорос­лість);

• висока поінформованість один про одного (і про успіхи, і про особис­те життя);

• активна взаємодія у процесі комунікації;

• високий рівень студентського самоврядування;

• обмежений терміном навчання у ВНЗ час існування групи.

Між студентами встановлюються, по-перше, функціональні зв'язки, які визначаються розподілом функцій між студентами як членами групи; по-друге, емоційні зв'язки, або міжособистісні комунікації, які виника­ють на основі симпатій, загальних інтересів. У зв'язку з цим у студент­ській групі може бути така структура:

1. Офіційна підструктура, яка характеризується цільовим призначен­ням групи - професійна підготовка, сприяння становленню особистості майбутнього фахівця. Вона ґрунтується на авторитетності офіційного ке­рівника - старости, який призначається дирекцією (деканатом), а також інших керівників, які здійснюють рольове управління групою, організо­вують ділові стосунки між членами групи (профорг, культорг , редактор та ін.) - це ділова сфера взаємин.

2. Неофіційна підструктура виникає тоді, коли відбувається поділ групи на мікрогрупи , які виникають на основі однакових інтересів, про­яву емпатії , симпатії один до одного - це емоційна сфера взаємин. Мікро­групи, які виникають на основі спільних інтересів, взаємної прихильнос­ті студентів, характеризуються такими ознаками:

• висока частота комунікативної взаємодії;

• спільні культурні пріоритети і переконання, загальні ціннісні орієнта­ції;

• взаємообмін і копіювання моделей поведінки членів групи, стилю вза­ємодії і спілкування (групові звички і ритуали, внутрішньогруповий сленг тощо);

• можлива диференціація соціальних ролей (наприклад, «лідер групи» і «підлеглий», «генератор ідей» і «організатор» тощо);

• взаємозалежність індивідуальних і спільних цілей;

• мікрогрупа може коригувати поведінку окремих своїх членів.

Під час роботи зі студентською групою куратор (викладач) обов'яз­ково повинен вивчати особливості обох її соціально-психологічних підструктур (офіційної і неофіційної), враховувати стадію становлення структури групи, а саме:

а) відсутність структури взагалі (кожен сам собою або наявні лише попарні зв'язки («діади»);

б) структура, що формується (є мікрогрупи з декількох членів, а інші залишаються самі по собі);

в) конкуруюча структура (наявність 2-3 конкуруючих між собою мікрогруп );

г)взаємодіюча структура (наявність декількох мікрогруп , що активно взаємодіють при організації та здійсненні спільної діяльності).

Для вивчення структури групи та міжособистісних взаємин у ній за­стосовують метод соціометрії (Дж . Морено), референтометричний метод (A.B. Петровський), активні інтеракційні методики (В.В. Власенко) та ін.

Потрійно підкреслити, їло емоційні (неформальні) взаємини у студент­ській академічній групі формуються та проявляються у всій своїй повноті та глибині. Це пояснюється сенситивністю юнацького віку до інтимно - особистісних стосунків, бурхливим проявом потреби в емоційно-насиче­ному спілкуванні, у коханні та дружбі. Тривалість спільного проведення вільного часу в колі своїх ровесників найдовша саме в цьому віці.

Підвищена емоційність юнацькою віку, яскравість переживань спри­яє розгортанню емоційно-особистісних стосунків - дружби, кохання, емоційної прихильності, відданості, готовності підтримувати один одно­го. У членів групи розвивається почуття групової ідентичності: члени групи визначають себе словом «Ми», студенти готові підставити плече, прийти на допомогу один одному, вони емоційно залучені до справ своєї групи, радіють її успіхам, хвилюються за невдачі.