- •2. Предмет і поняття екологічного права
- •3. Об'єкти і суб'єкти екологічного права
- •4.Система екологічного права
- •5 . Загальна характеристика екологічного законодавства
- •6. Екологічні права
- •7. Обов’язки громадян у галузі екології
- •8. Право власності на природні ресурси
- •9. Формами забезпечення права власності на природні ресурси
- •10. Об'єктами права власності
- •11. Право природокористування
- •12. Право природокористування
- •13. Суб'єкти права природокористування
- •14. Головними підставами виникнення
- •15. Праву екологічної безпеки
- •16. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- •17. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •18 . Управління у галузі охорони нпс
- •19. Органи загального державного управління
- •20.Органи спеціального державного управління
- •21. Громадське управління у галузі екології
- •22.Екологічний моніторинг (моніторинг довкілля)
- •23.Державний облік в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •24. Екологічні нормативи
- •25. Екологічна експертиза
- •26. Екологічне лімітування
- •27. Екологічне ліцензування
- •28. Екологічне інформування (екологічне інформаційне забезпечення)
- •29.Екологічний контроль.
- •30. Економіко-правовий механізм охорони довкілля
- •31. Правові форми платежів в галузі екології
- •32. Відповідальність в екологічному праві
- •33. Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •34. Види юридичну відповідальність .
- •35. Особливості кримінальної відповідальності в галузі екології
- •37.Дисциплінарна відповідальність
- •38.Майнова відповідальність
- •39. Земельні правовідносини
- •40. Склад та цільове призначення земель України
- •41. Право власності на землі України
- •42. Право користування землею
- •43. Набуття і припинення права власності на землю
- •44. Правова охорона земель
- •45. Відповідальність
- •46. Контроль за використанням та охороною земель
- •Глава 32 Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- •47. Моніторинг земель та державний земельний кадастр
- •48. Правовою охороною земель сільськогосподарського призначення
- •49. Правова охорона земель житлової та громадської забудови
- •50. Правова охорона земель промисловості, транспорту
- •51. Землі оборони, їх правова охорона
- •52. Загальні положення надрового права.
- •53. Основні права та обов’язки користувачів надрами
- •54. Публічне управління і контроль в галузі геологічного вивчення
- •55. Види користувачів надрами, порядок надання у користування
- •56. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
- •57. Правова охорона надр
- •58. Відповідальність за порушення законодавства про Надра
- •59. Загальні положення лісового законодавства. Право власності на ліси
- •60. Загальна характеристика права лісокористування
- •61. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин
- •Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин
- •Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин
- •62. Охорона і захист лісів
- •63.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •65. Право використання об’єктами та види, форми
- •66. Управління і контроль у сфері охорони та використання тваринного світу
- •67. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- •68.Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •69. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ
- •70. Води як об'єкт правової охорони та використання
- •71. «Поняття права водокористування»
- •72. Глава 9. Водокористувачі. Права і обов'язки
- •73. Правова охорона водних об'єктів
- •74. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів
- •Державний облік вод. Державний водний кадастр
- •Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •75. Глава 23. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •Стаття 111. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства
- •76. 15.1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання
- •77. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- •78. 15.4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря
- •79. 20.1. Поняття та основні складові національної екологічної мережі України
- •80. Природні території та об'єкти особливої державної охорони як ключові складові екомережі
- •81. Природно-заповідний фонд України та правова охорона тваринного світу
- •Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:
- •83. Курортні та лікувально-оздоровчі території
- •82. 20.5. Рекреаційні зони
- •83. Водоохоронні зони
- •84. Полезахисні природні (лісові) смуги
- •85. Види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України
- •85. Природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- •87. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як місця перебування водоплавних птахів
- •88. Природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •89. Відновлювані території, що підлягають включенню до національної екомережі України
- •90. Загальна характеристика надзвичайних екологічних ситуацій
- •92. Правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайними екологічними ситуаціями.
- •93. Поняття та види відходів
- •94. 19.2. Правовий режим відходів
- •95. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами
- •96. Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами
- •97. Поняття міжнародного права навколишнього середовища
- •98. Джерела міжнародного права навколишнього середовища
- •99. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об'єктів навколишнього середовища
- •100. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- •101. Становлення та розвиток європейської еколого-правової політики
- •102. Адаптація законодавства України до європейського права навколишнього середовища
80. Природні території та об'єкти особливої державної охорони як ключові складові екомережі
Ядром єдиної територіальної системи, що формує екомережу, визначено ключові території, до яких насамперед належать території та об'єкти природно-заповідного фонду та інші категорії територій та об'єктів, віднесені законодавством України до природних об'єктів особливої державної охорони. Виділення державою територією та об'єктів особливої охорони з їх повним або частковим вилученням із господарського обігу та наданням їм спеціального охоронного статусу - спроба протидіяти деградаційним процесам у природному середовищі.
Вперше поняття «особлива державна охорона» стосовно природних категорій було введено Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища»: особливій державній охороні підлягають території та об'єкти природно-заповідного фонду України й інші території та об'єкти, визначені відповідно до законодавства України (ч. 2 ст. 5). Стаття 60 Закону наводить ознаки природних територій та об'єктів особливої охорони, до яких відносить об'єкти, що мають велику екологічну цінність як унікальні та типові природні комплекси.
Ця норма хоч і є загальною, має велике регулююче значення для вирішення питання віднесення тих чи інших природних територій чи об'єктів до однієї з категорій, що підлягають особливій охороні, та вимагає наявності однієї з двох обов'язкових ознак: унікальності або типовості для відповідної природно-географічної та кліматичної зони. Звісно, кожен конкретний об'єкт не може поєднувати обидві ці ознаки, тобто одночасно бути і унікальним (неповторним), і типовим (часто повторюваним у природних умовах, найбільш властивим для цього типу територій). Так, за ознакою унікальності виділяються, зокрема, пам'ятки природи, заповідні урочища, більша частина природних заповідників, курорти загальнодержавного значення тощо. Біосферні заповідники, навпаки, завжди репрезентують певну природно-географічну зону. Під такі об'єкти відводяться території (акваторії), що є найбільш типовими для відповідних зон.
Природні території та об'єкти, що підлягають особливій охороні, утворюють єдину територіальну систему і складаються з територій та об'єктів природно-заповідного фонду, курортних та лікувально-оздоровчих, рекреаційних, водозахисних, полезахисних та інших типів територій та об'єктів, що визначаються законодавством України. До «інших», тобто таких, особлива охорона яких не була ще передбачена в період прийняття Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», сьогодні, зокрема, належать: рідкісні та зникаючі типові рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України, водно-болотні угіддя загальнодержавного та міжнародного значення. Усі ці території відповідно до ч. 1 «Терміни і визначення» Закону України «Про Загальнодержавну програму формування національної екологічної мережі України на 2000-2015 роки» входять до складу єдиної національної екологічної мережі і є частиною її структурних територіальних елементів (насамперед ключових, але можуть частково потрапляти й до категорій екокоридорів чи буферних зон).
Об'єкти особливої державної охорони, що формують ключові території екомережі, - це найбільш цінні з природоохоронної, екологічної, наукової, естетичної, рекреаційної точок зору природні території та акваторії, яким внаслідок їх унікальності чи типовості державою надається особливий охоронний правовий статус.
Основи правового регулювання формування, охорони, відтворення, збереження та використання відповідних територій встановлено законами України «Про охорону навколишнього природного середовища», «Про природно-заповідний фонд України», «Про тваринний світ», «Про рослинний світ», «Про Червону книгу України», «Про охорону земель» (2002), Лісовим та Водним кодексами України, постановами Верховної Ради України «Про Програму перспективного розвитку заповідної справи в Україні» від 22 вересня 1994 р.;
Як правило, до системи територій та об'єктів особливої державної охорони включаються території (акваторії), на яких збереглися майже незмінені чи частково змінені природні ландшафти. Вони охороняються як національне надбання і одночасно як складова світової системи природних територій та об'єктів, що перебувають під особливою охороною.
Віднесення природних територій та об'єктів до тієї чи іншої категорії особливої державної охорони відбувається не стихійно, а з урахуванням науково обґрунтованих нормативів. Відповідно до ст. 33 Закону України «Про охорону земель» для запобігання надмірному антропогенному впливу на землі, у тому числі надмірній розораності сільськогосподарських угідь, встановлюються нормативи оптимального співвідношення земельних угідь, серед яких законодавство виділяє й норматив оптимального співвідношення земель сільськогосподарського, природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення.
Серед типів територій та об'єктів особливої правової охорони центральне місце посідає природно-заповідний фонд України.