- •2. Предмет і поняття екологічного права
- •3. Об'єкти і суб'єкти екологічного права
- •4.Система екологічного права
- •5 . Загальна характеристика екологічного законодавства
- •6. Екологічні права
- •7. Обов’язки громадян у галузі екології
- •8. Право власності на природні ресурси
- •9. Формами забезпечення права власності на природні ресурси
- •10. Об'єктами права власності
- •11. Право природокористування
- •12. Право природокористування
- •13. Суб'єкти права природокористування
- •14. Головними підставами виникнення
- •15. Праву екологічної безпеки
- •16. Особливості правовідносин у галузі забезпечення екологічної безпеки
- •17. Механізм правового забезпечення екологічної безпеки
- •18 . Управління у галузі охорони нпс
- •19. Органи загального державного управління
- •20.Органи спеціального державного управління
- •21. Громадське управління у галузі екології
- •22.Екологічний моніторинг (моніторинг довкілля)
- •23.Державний облік в галузі охорони навколишнього природного середовища
- •24. Екологічні нормативи
- •25. Екологічна експертиза
- •26. Екологічне лімітування
- •27. Екологічне ліцензування
- •28. Екологічне інформування (екологічне інформаційне забезпечення)
- •29.Екологічний контроль.
- •30. Економіко-правовий механізм охорони довкілля
- •31. Правові форми платежів в галузі екології
- •32. Відповідальність в екологічному праві
- •33. Екологічне правопорушення як підстава юридичної відповідальності
- •34. Види юридичну відповідальність .
- •35. Особливості кримінальної відповідальності в галузі екології
- •37.Дисциплінарна відповідальність
- •38.Майнова відповідальність
- •39. Земельні правовідносини
- •40. Склад та цільове призначення земель України
- •41. Право власності на землі України
- •42. Право користування землею
- •43. Набуття і припинення права власності на землю
- •44. Правова охорона земель
- •45. Відповідальність
- •46. Контроль за використанням та охороною земель
- •Глава 32 Стаття 187. Завдання контролю за використанням та охороною земель
- •47. Моніторинг земель та державний земельний кадастр
- •48. Правовою охороною земель сільськогосподарського призначення
- •49. Правова охорона земель житлової та громадської забудови
- •50. Правова охорона земель промисловості, транспорту
- •51. Землі оборони, їх правова охорона
- •52. Загальні положення надрового права.
- •53. Основні права та обов’язки користувачів надрами
- •54. Публічне управління і контроль в галузі геологічного вивчення
- •55. Види користувачів надрами, порядок надання у користування
- •56. Збір за геологорозвідувальні роботи, виконані за рахунок Державного бюджету
- •57. Правова охорона надр
- •58. Відповідальність за порушення законодавства про Надра
- •59. Загальні положення лісового законодавства. Право власності на ліси
- •60. Загальна характеристика права лісокористування
- •61. Державне регулювання та управління у сфері лісових відносин
- •Стаття 26. Повноваження Верховної Ради України у сфері лісових відносин
- •Стаття 27. Повноваження Кабінету Міністрів України у сфері лісових відносин
- •62. Охорона і захист лісів
- •63.Юридична відповідальність за порушення лісового законодавства
- •65. Право використання об’єктами та види, форми
- •66. Управління і контроль у сфері охорони та використання тваринного світу
- •67. Організаційно-правові заходи охорони тваринного світу
- •68.Правове регулювання рибальства і рибного господарства
- •69. Юридична відповідальність за порушення законодавства про тваринний світ
- •70. Води як об'єкт правової охорони та використання
- •71. «Поняття права водокористування»
- •72. Глава 9. Водокористувачі. Права і обов'язки
- •73. Правова охорона водних об'єктів
- •74. Державне управління і контроль у галузі використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •Контроль за використанням і охороною вод та відтворенням водних ресурсів
- •Державний облік вод. Державний водний кадастр
- •Економічне регулювання раціонального використання і охорони вод та відтворення водних ресурсів
- •75. Глава 23. Відповідальність за порушення водного законодавства
- •Стаття 111. Відшкодування збитків, завданих внаслідок порушень водного законодавства
- •76. 15.1. Атмосферне повітря як об'єкт правової охорони та використання
- •77. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
- •78. 15.4. Юридична відповідальність за порушення законодавства про атмосферне повітря
- •79. 20.1. Поняття та основні складові національної екологічної мережі України
- •80. Природні території та об'єкти особливої державної охорони як ключові складові екомережі
- •81. Природно-заповідний фонд України та правова охорона тваринного світу
- •Території та об’єкти природно-заповідного фонду можуть використовуватися:
- •83. Курортні та лікувально-оздоровчі території
- •82. 20.5. Рекреаційні зони
- •83. Водоохоронні зони
- •84. Полезахисні природні (лісові) смуги
- •85. Види тварин і рослин, занесені до Червоної книги України
- •85. Природні рослинні угруповання, занесені до Зеленої книги України
- •87. Водно-болотні угіддя, що мають міжнародне значення як місця перебування водоплавних птахів
- •88. Природні об'єкти, що мають особливу наукову цінність
- •89. Відновлювані території, що підлягають включенню до національної екомережі України
- •90. Загальна характеристика надзвичайних екологічних ситуацій
- •92. Правове регулювання відносин, що виникають у зв'язку з надзвичайними екологічними ситуаціями.
- •93. Поняття та види відходів
- •94. 19.2. Правовий режим відходів
- •95. Державне управління і контроль у сфері поводження з відходами
- •96. Юридична відповідальність у сфері поводження з відходами
- •97. Поняття міжнародного права навколишнього середовища
- •98. Джерела міжнародного права навколишнього середовища
- •99. Міжнародно-правове регулювання охорони та використання природних ресурсів і об'єктів навколишнього середовища
- •100. Міжнародно-правова відповідальність за екологічні правопорушення
- •101. Становлення та розвиток європейської еколого-правової політики
- •102. Адаптація законодавства України до європейського права навколишнього середовища
77. Управління і контроль у галузі охорони атмосферного повітря
Під управлінням у галузі охорони атмосферного повітря розуміють діяльність державних органів, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, спрямовану на збереження, поліпшення та відновлення стану атмосферного повітря, запобігання і зниження рівня забруднення атмосферного повітря, дотримання вимог атмосфероохоронного законодавства, запобігання правопорушенням у цій сфері та захист екологічних прав громадян.
Однією з найважливіших функцій управління у галузі охорони атмосферного повітря є нормування у цій сфері.
Зокрема, у галузі охорони атмосферного повітря встановлюються:
- нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря;
- нормативи гранично допустимих викидів забруднюючих речовин стаціонарних джерел;
- нормативи гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел;
- нормативи вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах та впливу фізичних факторів пересувних джерел;
- технологічні нормативи допустимого викиду забруднюючих речовин (ст. 5 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»). Порядок розроблення та затвердження цих нормативів встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Нормативи екологічної безпеки атмосферного повітря запобігають виникненню небезпеки для здоров'я людини та стану навколишнього природного середовища від впливу шкідливих чинників атмосферного повітря. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» до них належать:
- нормативи якості атмосферного повітря;
- гранично допустимі рівні впливу акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних факторів і біологічного впливу на стан атмосферного повітря населених пунктів.
Норматив якості атмосферного повітря є критерієм, який відображає гранично допустимий максимальний вміст забруднюючих речовин в атмосферному повітрі і за якого немає негативного впливу на здоров'я людини та стан навколишнього природного середовища.
Гранично допустимі рівні акустичного, електромагнітного, іонізуючого впливу на атмосферне повітря відображають гранично допустимий максимальний рівень впливу вищезазначених факторів на атмосферне повітря, за якого відсутній шкідливий вплив на здоров'я людини і навколишнє середовище.
Норматив гранично допустимого впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел встановлюється для кожного стаціонарного джерела акустичного, електромагнітного, іонізуючого та інших фізичних і біологічних факторів на рівні, за якого фізичний та біологічний вплив усіх джерел у цьому районі з урахуванням перспектив його розвитку в період терміну дії встановленого нормативу не призведе до перевищення нормативів екологічної безпеки атмосферного повітря (за найбільш суворим нормативом).
Порядок розроблення і затвердження нормативів гранично допустимого рівня впливу фізичних та біологічних факторів стаціонарних джерел забруднення на стан атмосферного повітря визначений постановою Кабінету Міністрів України від 13 березня 2002 р. зі змінами, внесеними постановою Кабінету Міністрів від 16 червня 2004 р.
Державна екологічна та санітарно-гігієнічна експертиза проводяться у порядку, визначеному Законом України «Про екологічну експертизу». Метою здійснення експертизи є визначення безпеки для здоров'я людини та навколишнього середовища під час проектування, розміщення, будівництва нових і реконструкції діючих підприємств та інших об'єктів.
. Державному обліку підлягають:
- а) об'єкти, які справляють або можуть справити шкідливий вплив на здоров'я людей та на стан атмосферного повітря;
- б) види та обсяги забруднюючих речовин, що викидаються в атмосферне повітря;
- в) види і ступені впливу фізичних та біологічних факторів на стан атмосферного повітря.
Державний облік у галузі охорони атмосферного повітря ведеться з метою: забезпечення державного контролю в галузі охорони атмосферного повітря та прогнозування зміни його стану; розроблення державних, регіональних, місцевих екологічних програм та програм у галузі охорони здоров'я, здійснення інших заходів щодо зменшення ступеня забруднення атмосферного повітря; регулювання викидів забруднюючих речовин в атмосферне повітря із стаціонарних та пересувних джерел, ступенів впливу на його стан фізичних та біологічних факторів.
Державний облік -- це:
- взяття на облік об'єктів, які справляють шкідливий вплив;
- ведення на об'єктах первинного обліку стаціонарних джерел, які справляють шкідливий вплив; складення державної статистичної звітності в галузі охорони атмосферного повітря за стаціонарними та пересувними джерелами, які справляють шкідливий вплив; проведення інвентаризації викидів та обсягів забруднюючих речовин на зазначених об'єктах.
Моніторинг у галузі охорони атмосферного повітря проводиться з метою отримання, збирання, оброблення, збереження та аналізу інформації про рівень забруднення атмосферного повітря, оцінки та прогнозування його змін і ступеня небезпечності та розроблення науково обґрунтованих рекомендацій для прийняття рішень у галузі охорони атмосферного повітря (ст. 32 Закону України «Про охорону атмосферного повітря»). Він є складовою частиною державної системи моніторингу довкілля України.
До об'єктів моніторингу атмосферного повітря належить: атмосферне повітря, у тому числі атмосферні опади; викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря.
Суб'єктами, які здійснюють моніторинг атмосферного повітря, є: Мінприроди України, МНС України, Державна санітарно-епідеміологічна служба МОЗ України, їх органи на місцях, підприємства, установи, організації, діяльність яких призводить або може призвести до погіршення стану атмосферного повітря.
Проведення моніторингу атмосферного повітря має на меті отримання: первинних даних контролю за викидами та спостережень за станом забруднення; узагальнених даних про рівень забруднення на певній території за певний проміжок часу; узагальнених даних про склад та обсяги викидів забруднюючих речовин; оцінки рівня та ступеня небезпечності забруднення для довкілля та життєдіяльності населення; оцінки складу та обсягів викидів забруднюючих речовин.
Контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється з метою забезпечення дотримання вимог законодавства про охорону атмосферного повітря. Виділяються такі його види: державний, виробничий, громадський.
Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря має забезпечити дотримання: умов, встановлених дозволами на викиди шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря і на шкідливі фізичні фактори впливу на нього; стандартів, нормативів правил та інших вимог охорони атмосферного повітря, в тому числі здійснення виробничого контролю в зазначеній галузі; режиму санітарно-захисних зон об'єктів, які мають стаціонарні джерела викидів шкідливих (забруднюючих) речовин в атмосферне повітря виконання державних цільових та регіональних програм охорони атмосферного повітря, виконання заходів по його охороні та інших вимог.
Державний контроль у галузі охорони атмосферного повітря здійснюється Департаментом гідрометеорологічної служби і моніторингу та Держекоінспекцією Міприроди України. Ці органи займаються:
- а) спостереженням за станом атмосферного повітря за хімічними, радіаційними, фізичними і біологічними показниками;
- б) збиранням, зберіганням, пошуком і обробкою інформації про стан атмосферного повітря;
- в) прогнозуванням і виявленням тенденцій зміни цього стану.