Примітки

1. Політична економія: Навч. посібник / К.Т.Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001. - С.42.

2. Гуманізація (лат. humanus - людяний, людський) виробництва - набуття виробництвом матеріально-технічних, організаційно-економічних та соціальних умов виробничої діяльності як творчої самореалізації людини. Її основа полягає у зміні змісту та умов праці, насамперед її інтелектуалізації, поліпшенні екології довкілля, що безпосередньо пов'язане з удосконаленням техніки і технології виробництва (Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред.В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. - К.: Академвидав, 2004. - С.26).

2.2.3. Мета виробництва та межа виробничих можливостей

Обмеженість ресурсів, а відтак, і факторів виробництва, на тлі постійно зростаючих і необмежених у своєму зростанні потреб (закон зростання потреб) примушує суспільство шукати шляхи найбільш ощадливого використання ресурсів. Поряд з цим на кожний даний момент суспільство має тільки певну сукупність факторів виробництва, здатних забезпечити виробництво необхідних благ. Усе це ставить перед суспільним виробництвом проблему вибору, в якому співвідношенні один до одного необхідно виготовляти конкретні блага.

Означена проблема в економічній літературі відома як проблема виробничих можливостей.

На рисунку зображено найпростішу модель гіпотетичної економіки, яка використо­вує власні обмежені природні й людські ресурси на виробництво лише двох товарів: засобів виробництва і предметів споживання. Кількість наявних ресурсів і рівень розвитку виробничих сил вважаються незмінними.

Рис. Крива виробничих можливостей

На вертикальній осі позначено кількість одиниць засобів виробництва (Y), а на горизонтальній - предметів споживання (X).

Крива ABCD називається межею виробничих можливостей. Будь-яка точка на цій кривій показує максимальну кількість одиниць засобів ви­робництва і предметів споживання, які виробляються при повному й ефективному використанні ре­сурсів у економіці.

Якщо всі ресурси вкласти у виробниц­тво засобів виробництва, то вироблятимуться тільки засо­би виробництва Y_A.

Якщо всі ресурси вкласти у виробниц­тво предметів споживання, то буде вироблена тільки певна їхня кількість X_D.

Коли економіка країни пе­ребуває в стані, якому від­повідає точка F чи будь-яка інша точка нижче кривої ви­робничих можливостей, то в економіці або є недовикористані ресурси, або вони вико­ристовуються неефективно.

Рух від стану F до, наприк­лад, стану N дає змогу виробити більше предметів споживання (X_N>X_F), водночас збільшуючи випуск засобів виробництва (Y_N>Y_F). Точка G лежить вище межі виробничих мож­ливостей країни, тому рівень виробництва, який відповідає цій точці, недо­сяжний при даному рівні розвитку виробничих потужностей. У стані В економіка виробляє Y_B одиниць засобів виробництва і Х_B одиниць предметів споживання.

Точки В і С на кривій відповідають різним комбінаціям засобів виробництва та предметів споживання, які можуть бути вироблені при пов­ному й ефективному використанні ресурсів.

Пересуваючись уздовж кривої з точки В у точку С, слід відмовитися від виробництва певної кількості одиниць засобів виробництва для того, щоб виробити додаткову кількість одиниць предметів споживання. Отже, ця модель ілюструє поняття альтер­нативної вартості.

Кількість одиниць товару, якою необхідно пожертвувати заради виробництва однієї додаткової одиниці іншого товару, називається вартістю втрачених можливостей, або альтернативною вартістю.

Так, при переході з точки В у точку С ми відмовляємось від виробниц­тва (Y_B-Y_C) одиниць засобів виробництва для того, щоб створити додатково (Х_C-Х_B) одиниць предметів споживання. Нахил кривої, який визначається як відношення Y/Х, де Y =Y_C -Y_B, а Х= Х_C -Х_B, показує альтернативну вартість предметів споживання, виражену в одиницях засобів виробництва.

Як приймається рішення про доцільність зупинитися в точці С, тобто не продовжувати рух уздовж кривої? Одним з принципів прийняття рішення є граничний аналіз - технічний прийом, який використовується при прийнятті рішень стосовно максимізації чистого виграшу від певної дії. У даному разі таке рішення приймається, якщо віддача від виробництва додаткової одиниці предметів споживання є еквівалентною відносній вар­тості її виробництва, вираженій в одиницях випуску тих засобів виробниц­тва, від яких ми відмовляємося. Тобто, згідно з логікою граничного аналізу, кращий вибір має задоволь­няти вимоги рівності вартості альтернативи і зростання корисності в результаті виробництва однієї додаткової одиниці продукції (у даному випадку - предметів споживання).

Граничний аналіз дає змогу з точки зору теорії розглянути процес прийняття оптимального рішення (як індивідуального, так і в суспільстві в цілому).