- •Тема 2.
- •1. Виробничі ресурси та їх обмеженість.
- •Примітки
- •Класифікація потреб
- •2.1.2. Суспільне виробництво: сутність, структура
- •Примітки
- •2.1.3. Економічні ресурси і фактори виробництва.Економічний вибір
- •Примітки
- •2.1.4. Продукт суспільного виробництва і характер праці
- •Примітки
- •2.2. Коментар до питань, які винесені на самостійне опрацювання
- •2.2.1. Дослідження економічної природи потреб людини в історії економічної думки
- •Примітки
- •2.2.2. Закон зростання потреб і механізм його дії
- •Примітки
- •2.2.3. Мета виробництва та межа виробничих можливостей
- •2.2.4. Роль науково-технічного прогресу в розвитку суспільного виробництва
- •2.3. Короткі підсумки
- •2.4. Список рекомендованої літератури
- •2.5. Тренінг для закріплення отриманих знань
- •7. У чому важливість класифікації потреб ?
- •14.2. - До економічних ресурсів зараховують усі природні, людські та створені працею людини ресурси, які використовують у виробництві товарів і послуг; (так)
- •15.8. - Усі відповіді є вірними;
- •17.4. - Ренти.
- •18.2. - Прибуток;
- •2.6. Завдання для “економічної розминки” по темі
Примітки
1. Продукт виробництва у будь-якій формі має дві характерні особливості: корисність і цінність. Корисність продукту полягає у здатності задовольняти людську потребу або цілу групу потреб і відображає натурально-речову строну продутку (матеріальне чи нематеріальне благо).
2. Федоренко В. Г., Діденко О. М. , Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За заг. ред. доктора економ. наук, проф. В. Г. Федоренка. – К. : Алерта, 2008. – [Глава 2. Економічні потреби і виробничі можливості суспільства. Економічні інтереси.].
2.2. Коментар до питань, які винесені на самостійне опрацювання
2.2.1. Дослідження економічної природи потреб людини в історії економічної думки
Багатогранність потреб і необхідність функціонування всього суспільного виробництва для організації їх задоволення завжди привертали увагу дослідників, що визначало потребу і їх класифікації [1, с.54-55].
Так, уже видатний історик і філософ Стародавньої Греції Ксенофонт висловлює думку про економічну природу людських потреб і говорить про те, що їх задоволення залежить від доходу людей.
Арістотель уперше робить класифікацію потреб, поділяючи їх на рослинні (тваринні) та дійсно людські, які він пов'язував з людськими доброчинностями.
У середньовіччя представники школи каноністів (Хома Аквінський та ін.) розглядали потреби крізь призму християнського вчення. Потреби людей у них були наслідком помислів і дій верховної істоти-бога, а самі потреби вони класифікували на вищі - це потреба любові до бога, і нижчі - це потреби, що забезпечували земне існуванні людини.
А. Сміт вважав, що людина завжди намагається покращити своє матеріальне становище, задовольнити свої потреби. Цього можна досягти, вважав він, тільки збагачуючись, а це означає, що першоджерелом задоволення всіх потреб людини виступає потреба людини у власній вигоді, потреба в збагачуванні.
Д. Рікардо розглядає потреби з боку їх кількісної характеристики і робить висновок про їх безмежність. У своїх дослідженнях він просувається значно далі від попередників і проводить різницю між потребою як бажанням, що виникає безвідносно до забезпечення його грішми, і потребою, що забезпечена грішми. У першому випадку потреба економічно є малозначущою. У другому випадку ця потреба має назву платоспроможного попиту, який є конкретним проявом саме тих потреб, з якими і має справу економіка.
Значну увагу питанню потреб приділяв і великий німецький уче-ний-філософ Гегель (1770-1831 pp.). Він вважав, що основою всіх дій людини є їх потреби, які, трансформуючись в інтерес, цілі та ідеали, виступають рушійною силою дій людини. Гегель уперше розглядає потреби як систему, що складається з індивідуальних і суспільних потреб. У межах останніх він виділяє також соціальні потреби, що обумовлені громадянським суспільством.
Не однозначними є погляди соціалістів-утопістів: Фурьє, Оуен, Сен-Симон. Вони виходили з необхідності досягнення в майбутньому суспільстві повного достатку для кожної людини і задоволення всіх її потреб. Такий підхід вимагав від них значної уваги до проблем формування потреб, розподілу самих предметів споживання тощо. У зв'язку з цим вони класифікують усі потреби на розумні й нерозумні.
Перші потреби вони поєднують з тими, що забезпечують людині фізичний розвиток, здатність до праці, продовження роду. Нерозумні потреби - це всі ті потреби, які шкодять розвитку людини або ж пов'язані з не дуже важливими (з позиції суспільства) уявленнями і смаками людини. Аналізуючи потреби, соціалісти-утопісти приділяли дуже багато уваги узгодженню індивідуальних потреб і потреб усього суспільства.
Сучасна економічна теорія також приділяє багато уваги сутності та класифікації потреб.
Класична та неокласична економічні теорії розглядають потреби економічної людини в рамках моделі, побудованої на принципах методологічного індивідуалізму. Економічний індивід тут є абсолютно відокремленою людиною, котра максимізує свою корисність, тому і потреби його трактуються як брак (відсутність) чогось у житті. Потреби – це різні види “недостатності” чого-небудь, що відчуває індивід у певний проміжок часу. Ці види недостатності можуть бути фізіологічними (наприклад, потреба в їжі), психологічні (наприклад, потреба в самоутвердженні) чи соціологічного характеру (потреба в соціальному спілкуванні). Потреби ту розглядаються як “стартер”, пусковий механізм поведінки індивіда. Спонукальність потреб являє собою не суспільне явище, а виключно відображення внутрішнього стану людини. Найбільш повно таке розуміння потреб і їх спонукальних дій проявилося у знаменитій піраміді потреб А. Маслоу [2]