Примітки

1. Щетинін А. І. Політична економія. Підручник / Щетинін А. І. . – К. : Центр учбової літератури, 2011. – 480 с.

2.Степаненко С. В. Інституціонаьний аналіз економічних систем (проблеми методології): Монографія. – К. : КНЕУ, 2008. – С. 268.

А. Маслоу розмістив різні види потреб людини залежно від сили їх спонукальної дії в такій послідовності, де кожен наступний рівень мав, на його думку, меншу спонукальну дію і не задовольнявся доти, доки не будуть забезпечені потреби попереднього рівня. Так був сформованийй базовий рівень потреб (предметами яких є повітря, вода, їжа, житло, сон, секс); потреби у безпеці; потреби у належності до певної спільноти, суспільному визначенні та самоповазі. На грунті цих потреб, що забезпечують збереження і відтворенння людини, виникає наступна група, яка забезпечує її розвиток. До неї автор відносить осмисленість, самодостатність, завершеність, індивідуальність, досконалість, красу, добро, істину.

Піраміда потреб А. Маслоу піддавалася критиці, не витримала перевірки часом, а згодом і сам автор погодився з критикою на її адресу.

2.2.2. Закон зростання потреб і механізм його дії

Одне з фундаментальних положень економічної теорії (політичної економії) - економічні потреби людини є безмежними, а виробничі ресурси, які необхідні для задоволення цих потреб, - обмеженими.

Безмежність потреб і обмеженість ресурсів породжують дію двох законів суспільного розвитку - закону зростання потреб і закону розвитку факторів виробництва.

Суть закону зростання потреб в тому, що в міру розвитку суспільного виробництва, а разом з тим і людини як особистості та продуктивної сили, відбувається поступове зростання її потреб. Цей закон характеризує взаємодію потреб і виробництва у процесі розвитку, коли

... П' В'П"В" ...,

тобто зрослі потреби П' (П'+П) стимулюють зростання виробництва B', збільшення якого веде до зростання потреб П", а це є причиною подальшого зростання виробництва В". Такий процес є безперервним (...), оскільки потреби людини є безмежними [1, c.42].

Закон зростання потреб знаходить свій прояв у двох головних формах:

1) у зростанні особистих потреб;

2) у зростанні виробничих потреб.

Особисті потреби задовольняються за рахунок предметів і послуг особистого споживання. Залежно від форм задоволення ці потреби поділяються на індивідуальні та спільні. Перші задовольняються шляхом індивідуального споживання предметів і послуг кожним членом суспільства окремо (їжа, одяг та ін.) або в рамках сім'ї (загальні для сім'ї житло, предмети культурно-побутового призначення та ін.), а інші - шляхом спільного споживання (послуги освіти, охорони здоров'я та ін.).

Другою формою прояву даного закону є зростання виробничих потреб, тобто загальних потреб членів суспільства в засобах виробництва, які є матеріальною основою розширення масштабів виробництва матеріальних благ і послуг для задоволення зростаючих особистих потреб [1, c.43].

Удосконалення структури потреб відображає процес розвитку людської особистості та сприяє переходу:

- від домінування матеріальних до пріоритетного розвитку духовних потреб, пов'язаних з творчістю, пізнанням, самовдосконаленням;

- від масового виробництва та споживання до індивідуалізації потреб та засобів їх задоволення;

- від прагнення безперервного нарощування обсягів споживання до розумного самообмеження;

- від речової структури споживання до переважання у ній послуг [2, c.49].

Основою зростаючого впливу потреб на розвиток виробництва є підвищення ролі творчої праці та гуманізація виробництва як ознак постіндустріального суспільства [2].

У свою чергу зростаюча гуманізація, інтелектуалізація праці, впливаючи на формування потреб виробника, ставить відповідні вимоги до виробництва. Особливості цього процесу можна показати за допомогою рисунка.

Рівень кваліфікації Рівень технології Форми організації праці



Зростання ролі і масштабів творчої праці

 

Потреба у творчій праці Потреба в розвитку здібностей

 Вплив потреб на виробництво

Процес гуманізації виробництва, інтелектуалізації праці

Рис. 2.5. Вплив потреб на виробництво

Економічні потреби реалізуються у споживанні, яке є завершальним моментом і кінцевою метою суспільного виробництва. Люди виробляють економічні блага для того, щоб задовольнити свої потреби, оскільки саме виробництво створює блага для споживання. Звідси випливає: призначення виробництва - служити споживанню, задовольняючи при цьому економічні потреби та інтереси людей. Виробництво, створюючи економічні блага для споживання, породжує потреби в продуктах і послугах, що виробляються, і в кінцевому підсумку визначає рівень фактичного споживання та задоволення потреб суспільства.

Таким чином, економічні потреби суспільства спонукають виробництво до розвитку, з тим, щоб все повніше і краще задовольняти різноманітні особисті і виробничі потреби, підвищувати рівень споживання та якість життя.