- •Ы1. Періодизація ул. Наявні класифікації етапів розвитку ул і їх змістові характеристики у працях с. Єфремова, м. Зерова, д. Чижевського.
- •Ы2. Обрядова пісенність. Календарні цикли пісень.
- •Ы3. Думи та історичні пісні – жанри усної народної творчості. Відображення в них народного героїзму та патріотизму.
- •Ы4. Література кр. Провідні стилі і жанри. Жанр літопису в давній українській літературі.
- •Ы5. Історична основа, тема, ідея «Слова о полку Ігоревім». «Слово…» як літературна пам`ятка світового значення.
- •Ы6. Полемічна література кінця 16-початку 17 ст. Провідні мотиви послань Івана Вишенського.
- •Ы7. Творчість Григорія Сковороди. Збірка «Сад божественних песней». Історія «сродної праці» в байках.
- •Ы8. Проблематика, жанр «Енеїди» Котляревського. «Енеїда» як перший твір літератури нового типу.
- •Ы9. Поети-романтики 20-40-х років хіх століття.
- •Ы10. Квітка-Основяненко як перший український повістяр-«побутописець»
- •Ы11.Т.Шевченко-основоположник нової української літератури. Стан сучасного шевченкознавства.
- •Ы12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
- •Ы13. Лірика та сатира Шевченка 1843-47 років, її стильова своєрідність («Сон», «Кавказ», «і мертвим..»).
- •Ы14. Життя і творчість Шевченка періоду заслання та останніх років життя.
- •Ы15. Місце Марка Вовчка (Марія Олександрівна Вілінська 1833-1907) в українському літературному процесі.
- •Ы16.Проблема інтелігенції в українській романистиці другої половини хіх-початку хх ст. («Хмари» 1874 р. Нечуя-Левицького, «Перехресні стежки» 1900р. Франка).
- •Ы17. Творчість с. Руданського. Лірика. «Співомовки»
- •Ы18. Історичний роман Куліша «Чорна рада». П. Куліш як літературний критик.
- •Ы19. Літературно-критична й публіцистична діяльність Драгоманова (18 вересня 1841-20 червня 1895).
- •Ы20. Історична тема в драматургії Старицького («Маруся Богуславка», «Оборона Буші»). Старицький – поет і перекладач.
- •Ы22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.
- •Ы23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.
- •Ы24. Поезія Франка 90-х – 900-х років. Проблематика, жанрова своєрідність, багатство і розмаїття художньої палітри (збірки «Зівяле листя», «Мій Ізмарагд», «Із днів журби», «Sempertiro»).
- •Ы25. Філософські поеми Франка («Мойсей», «Смерть Каїна»,» Іван Вишенський»)
- •Ы26. Франко як літературний критик і літературознавець.
- •Ы27. Художня своєрідність малої прози Франка 90-х – 900-х років.
- •Ы28. Суспільно-політичні та літературно-естетичні погляди Лесі Українки.
- •Ы29. Лірика Лесі Українки. Основні мотиви. Ідейно-естетична своєрідність.
- •Ы30. Проблематика і новаторство драматургії Лесі Українки.
- •Ы31. На зламі століть: лірика кінця хіх-першої третини хх ст. (жанрова різноманітність, естетичне багатство, творча своєрідність поезії в. Самійленка, м. Вороного, о. Олеся)
- •Ы32. Поети «Молодої Музи» (п. Карманський, б. Лепкий, в. Пачовський), їх філософсько-естетичні шукання.
- •Ы33. М. Коцюбинський-новеліст. Проблематика, характери, особливості психологічного аналізу.
- •Ы34. Проблематика, художня своєрідність повістей м. Коцюбинського «Fatamorgana», «Тіні забутих предків».
- •Ы35. Художня своєрідність та новаторство Винниченка як митця хх віку (проза і драматургія).
- •Ы36. Ідейно-художній аналіз повісті Кобилянської «Земля».
- •Ы37. Новаторство в. Стефаника-новеліста. Особливості психологічного аналізу в прозі письменника.
- •Ы38. Особливості психологічного аналізу у творах Черемшини Марка.
- •Ы39. Творчість Тесленка і Васильченка в контексті неореалізму поч. Хх ст.
- •Ы40. Провідні риси неокласицизму і культорологічні образи в поезії неокласиків Рильського, Зерова, Драй-Хмари.
- •Ы41. Поняття про модернізм. Особливості розвитку українського модернізму. Стильові течії українського модернізму.
- •Ы42. Жанрове розмаїття творчої спадщини Хвильового.
- •Ы43. Інтимна лірика і поема «Мазепа» в. Сосюри.
- •Ы44. Літературна дискусія в Україні 1925-28 років і літературно-художні організації 1920-30-х років.
- •Ы45. Крах романтиків і тріумфання прагматиків у романах і повістях Підмогильного. Художні досягнення митця.
- •Ы46. Незвичайні характери і засоби їхньої романтизації у прозі Яновського, Довженка. Проблема землі і роду в їхній творчості.
- •Ы47. Особливості поетики новел і романів Гончара. Діалог автора із самим собою, з часом, з культурною традицією.
- •Ы48. Полемічна спрямованість історичних романів Загребельного і Іваничука.
- •Ы49. Художня інтерпретація радянської дійсності у творчості письменників-емігрантів (Самчук, Барка, Осьмачка)
- •Ы50. Людина і війна у творчості українських письменників (Довженко, Гончар, Багряний)
- •Ы51. Діалог поетів з Україною (від «Мойсея» Франка до «Палімпсестів» Стуса)
- •Ы52. Тема України й особливості її художнього трактування у творчості Маланюка
- •Ы53. Проблематика і поетика романів Багряного (на вибір)
- •Ы54. Художня своєрідність драматургії Миколи Куліша ( на вибір)
- •Ы55. Традиції неокласиків і поетична культурологія Ліни Костенко
- •Ы56. Українська поезія «шістдесятників» хх ст.. Провідні мотиви і жанри.
- •Ы57. Усмішки Остапа Вишні – проблематика і поетика комічного.
- •Ы58. Особливості трактування проблеми гуманізму в ул хх ст.. (викриття сталінщини, казарменого соціалізму).
- •Ы59. Тема моральних пошуків у прозі хх ст.. (твори Загребельного, Стельмаха, Руденка).
- •Ы76.Літературознавчі дослідження філологічного факультету
- •Ы84. Проблеми літературознавчої компаративістики.
- •Ы85. Теорія діалогізму
- •Ы88. Поняття про зміст і форму твору.
Ы12. Рання творчість Шевченка. Ідейно-художній аналіз поеми «Гайдамаки».
1837-1842 роки – твори різні за жанром, формою.Шевченко написав багато високохудожніх поетичних творів, у яких — поруч версифікаційних і стилістичних засобів народно-пісенної поетики — було й чимало нових, оригінальних рис, що ними поет значно розширив і збагатив виражальні можливості українського вірша (складна і гнучка ритміка, уживання неточних, асонансних і внутрішніх рим, використання цезури й перенесення (анжамбеман), майстерність алітерацій, звукової інструментації та поетичної інтонації, астрофічна будова вірша тощо). Шевченко спочатку наслідував найкращі зразки народно-поетичної творчості. Перші його твори написані коломийковим віршем, що чітко вказує на зв'язок із українською народно-пісенною творчістю, насамперед із піснями, які виконувалися у жанрі коломийки. До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841), що мають виразне романтичне забарвлення. Своєю фантастикою й основними мотивами вони близькі до народної поезії. Поетичним вступом до «Кобзаря» (1840) був вірш «Думи мої, думи мої», у якому, висловлюючи свої погляди на відношення поезії до дійсності, Шевченко підкреслив нерозривну єдність поета зі своїм народом. Із цим віршем тематично споріднена поезія «Перебендя», у якій відобразилися думки молодого Шевченка про місце поета в суспільстві. Особливе місце серед ранніх творів Шевченка посідає соціально-побутова поема «Катерина» — хвилююча розповідь про трагічну долю української дівчини, яку знеславив московський офіцер. У розвитку подій цей ліро-епічний твір відзначається високою драматичною напруженістю. Визвольна боротьба українського народу проти загарбників і поневолювачів є основним мотивом у таких ранніх творах Шевченка, як «Тарасова ніч» (1838), «Іван Підкова» (1839), «Гайдамаки» (1841), «Гамалія» (1842). У поемах «Іван Підкова» і «Гамалія» Шевченко оспівав героїчні походи українського козацтва проти турків. Поеми «Тарасова ніч» і «Гайдамаки» змальовують різні моменти боротьби українського народу проти польського панування. Історично-героїчна поема «Гайдамаки» є вершиною революційного романтизму Шевченка, написана протягом 1839-41 років.Розділ поеми «Галайда» вперше надруковано в альманасі «Ластівка».«Гайдамаки» вперше опубліковано з незначними цензурними купюрами окремим виданням 1841 року у Петербурзі. В першодруку цей твір мав присвяту рос. «Василию Ивановичу Григоровичу, на память 22-го апреля 1838 года».Поема складається із вступу, 11-ти основних розділів, «Епілогу», прозової передмови і «Приписів». Вступ і «Епілог» є композиційним обрамленням поеми. У вступі поет декларує свій ідейний задум — оспівати гайдамаків. Тут він утверджує ідею народності літератури і право українського письменства на існування та розвиток. Кожен розділ поеми сповнений драматичного напружененя. На відміну від багатьох тогочасних драматичних поем, у Шевченка романтична лінія на другому плані. Поет докладно вмотивовує події Коліївщини як великого народно-визвольного руху. Гайдамаки виступають у поемі, вперше в світовій літературі, справжніми творцями історії. Це найповніше розкривається в розділах «Треті півні», «Червоний бенкет», «Бенкет у Лисянці», «Гонта в Умані» та інших. Шевченко майстерно зобразив картини передгроззя, наростання народного гніву. Напруженість збільшується з кожним розділом, швидка зміна подій створює відчуття руху. Події подано в широкому епічному плані. Передмова до твору у кінці поеми – це особливість композиції.У творі дві сюжетні лінії, які переплітаються між собою: розгортання та хід повстання під назвою Коліївщина 1768 року (боротьба Польщі та України) та історія особистого життя Яреми. Розвиток сюжетних ліній часто переривається ліричними відступами й пейзажами в романтичному дусі. Характери розкриваються в складних життєвих конфліктах. У Яреми почуття помсти за свої наймитські кривди посилюється звісткою про драматичну долю його нареченої — Оксани. Глибокого трагізму й художньої сили сповнений розділ про те, що Іван Гонта в ім'я присяги вбив своїх дітей. Логічним завершенням основної сюжетної лінії є зображення гайдамацького повстання — «Епілог», в якому розповідається про поразку повстання. «Епілог» перейнятий сумним настроєм, характерним і для народних пісень про Коліївщину. Історичні герої – Максим Гонта і Залізняк.