Ы22. Павло Грабовський. Провідні мотиви лірики.

Павло Арсенович Грабовський (11 вересня 1864— 12 грудня 1902) — український поет-лірик, публіцист, перекладач, яскравий представник української інтелігенції, яка в умовах самодержавної Російської імперії вела боротьбу за національну волю України тісно пов'язувала з рухом за соціальне визволення. Створив привабливий образ ліричного героя — борця за утвердження справедливого суспільно-політичного ладу. За зв'язки з харківським гуртком народницької організації «Чорний переділ», поширення забороненої літератури Грабовський у 1882 р. був заарештований і виключений з семінарії. Переїхав до Харкова, де працював коректором газети. Тут він поновлює революційну діяльність. Усі ці роки, починаючи із семінарії, Грабовський активно займається самоосвітою, пробує сили в літературній творчості. “Крик болю і туги за рідною Україною” — такими словами схарактеризував поезію Грабовського Іван Франко. Під час перебування у в'язниці Грабовський написав ряд поезій, окремі з яких у зміненому й переробленому вигляді увійшли пізніше до першої збірки. Тут була також створена поема «Текінка». Питання про призначення поета, про його роль у суспiльно-полiтичному життi завжди глибоко хвилювало письменника. Тому не дивно, що вiн часто звертається до цiєï теми, показує, кому митець повинен вiддати весь свiй поетичний талант.У своïй поезiï Грабовський правдиво розкриває хижацьку суть капiталiстичноï експлуатацiï i прославляє трудiвникiв.Поезiя Грабовського насичена високою iдейнiстю, пройнята бойовими революцiйно-демократичними iдеалами, вiрою в сили народу, в торжество правди.Вiн виступає за високоiдейне, бойове мистецтво, покликане служити народовi в боротьбi за визволення вiд пут капiталiстичного рабства.Відтак почуттями, що рухали творчу уяву Павла Грабовського, були любов і ненависть.Спогади, туга за рідним краєм, звертання до товаришів по неволі, і послання на волю, скорбота, самотність, сумніви, тяжкі спалахи ностальгії й відчаю поєднуються зі стійкістю й незламністю людського духу в справедливій боротьбі за кращу долю народу. Усі ці риси втілено в поезіях збірки «Пролісок». Образ України окреслюється в багатьох віршах збірки “Пролісок”: До України , “Україна приснилась мені”, Народові українському”, “О, яка ж ти сумна, Україно моя”, “До Русі-України”, “До галичан”. З цих поезій постає чарівна природа рідної землі, з’являються окремі подробиці українського побуту, протиставлені за принципом антитези суворій сибірській реальності.Характерною особливістю лірики Грабовського є органічне поєднання громадянського й інтимно-особистісного. У вірші “О, яка ж ти сумна, Україно моя» виливається щирий біль ліричного героя, спричинений багатовіковою недолею рідної землі, стражданнями народу, якого розпинали всі, хто був паном у краї нещасному.

Ы23. Збірка Франка «з вершин і низин». Її ідейно-художнє новаторство.

Франко створює чудові зразки політичної лірики, із якої складається збірка «З вершин і низин» (1887,1893,1910). Збірка складається з семи розділів.У перших трьох розділах - «Deprofundis», «Профілі і маски» та «Сонети» - зібрано ліричні твори, а в чотирьох останніх – «Галицькі образки», «Із жидівських мелодій», «Панські жарти» та «Легенди» - твори епічні, тобто маємо повіствувально-описову лірику. Ідеєю збірки є голос гніву, болю, заклик до боротьби за народ, за щасливе майбутнє. Іван Франко вірив в ідеї боротьби і закликав до цієї боротьби.Прологом до збірки подано "Гімн" ("Вічний революціонер"). Покладений на музику М.Лисенком у 1905 р., цей вірш став справжнім гімном українського національного відродження.Автор змальовує образ "вічного революціонера" як втілення могутності, нездоланності народу, його одвічних прагнень до свободи та справедливості. Конкретизуючи цей образ, поет акцентує увагу не на закликах до руйнувань, а на великій перетворюючій силі "науки, думки, волі".Перший цикл збірки "З вершин і низин" — "Веснянки", в яких ліричні описи природи, весняного пробудження землі чергуються зі сподіваннями на пробудження й визволення людського духу. Поезія "Каменярі", вміщена у збірці, стала художнім узагальненням визвольної боротьби, а образ людей, які пробивають крізь скелю шлях до нового, цільного життя, — символом прагнень самого Франка і його однодумців.Цикли "Осінні думи", "Скорбні пісні", "Нічні думи" виявляють багатогранність ліричного героя. У них відчутно смуток, але це смуток дужої, незламної людини. У циклі "Профілі і маски" вражають задушевністю й ліризмом автобіографічні замальовки. Два розділи збірки написано сонетами. Революційне ідейне спрямування поезій збірки "З вершин і низин", різноманітність тем, багатство жанрів і ритмічної будови визначили першорядне її значення в українській поезії другої половини XIX ст.Новаторство-жанрова різноманітність, вірші аніфести, гімн, інтимна, невільницька лірика.