- •Тема 1.
- •Тема 2.
- •Тема 3.
- •Тема 4.
- •Тема 5.
- •Тема 6.
- •Тема 7.
- •Тема 8.
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Тема 15
- •1. Підходи та значення поділу права на публічне і приватне
- •1. Загальні поняття «право» та «система права»
- •1.1 Поняття права
- •1.2 Загальне поняття «система права»
- •2. Основні концепції поділу права на публічне і приватне
- •2.1 «Матеріальні» концепції поділу права на приватне і публічне
- •2.2 «Формальні» концепції поділу
- •3. Поділ права на «публічне» і «приватне». Поняття публічного та приватного права та критерії поділу
- •4. Співвідношення публічного і приватного права
- •Висновок
- •3.Співвідношення галузей права і міжгалузеві зв’язки в праві
- •4.Місце і роль цивільного права в системі права
- •5.Проблеми співвідношення цив права з іншими галузями права
- •1. Цивільне і сімейне право
- •6.Предмет цив-прав регулювання та його динаміка
- •Майнові відносини
- •Особисті немайнові відносини
- •Зобов'язальні та абсолютні відносини (речові та виключні) як предмет цивільного права
- •Корпоративні відносини. Поняття корпоративних відносин
- •Корпоративні та зобов'язальні відносини
- •Правова природа і місце корпоративних правовідносин
- •Немайнові оборотоздатні відносини в цивільному праві
- •Організаційні цивільні відносини. Поняття організаційних відносин
- •Місце та правова природа організаційних правовідносин
- •Договірні зобов'язання немайнового змісту
- •Співвідношення цивільних і філософських зобов'язань та публічних обов'язків
- •Визначення поняття цивільних відносин
- •7.Принципи сучасного цивільного права
- •2. Принципи дозвільної спрямованості цивільно-правового регулювання і рівності правового режиму для всіх суб'єктів цивільного права
- •3. Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини
- •Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених конституцією України та законом
- •5. Свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом
- •6. Свобода договору
- •7. Судовий захист цивільного права та інтересу
- •8. Принцип справедливості, добросовісності і розумності
- •10. Принцип пропорційності (співрозмірності) між обмеженнями та цілями цивільних прав Принцип пропорційності (співрозмірності) як загальний принцип права
- •8.Система цивільного права і система цивільного законодавства
- •Загальна частина цивільного права
- •Особлива частина і підгалузі цивільного права
- •Інститути та інші структурні підрозділи цивільного права
- •Систематизація цивільного права
- •Поняття цивільного законодавства
- •Структура цивільного законодавства
- •9.Загальна характеристика інституту юридичної особи в системі цивільного права, його призначення
- •10.Історичні витоки інституту юридичної особи (римський період)
- •11.Цивілістична доктрина 19-20 ст про сутність юридичної особи
- •12.Розвиток інституту юридичної особи в науці радянського цивільного права
- •13.Сучасні нормативні і доктринальні підходи до інституту юридичної особи
- •14.Загальне вчення про юридичні факти в цивільному праві
- •15.Поняття та ознаки правочину, його місце в системі юридичних фактів Стаття 202. Поняття та види правочинів
- •16.Поняття дійсності правочину. Класифікація дійсних правочинів
- •17.Форма правочину, юридичне значення форми правочину
- •18.Особливості тлумачення правочину
- •19.Поняття та правова природа недійсності правочину
- •20.Правові підстави визнання правочинів недійсними та класифікація недійсних правочинів
- •21.Правові наслідки визнання правочинів недійсними
- •22.Поняття та межі здійснення цивільних прав
- •23.Категорія «зловживання правом» у законодавстві і цивілістичній доктрині
- •24.Право на захист суб’єктивного цивільного права (поняття та првова природа)
- •25.Загальна характеристика форм захисту цивільних прав
- •Юрисдикційна форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •4. Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •26.Поняття та межі самозахисту
- •1. Загальна характеристика права на самозахист. Його відмежування від самоуправства та самосуду
- •2. Необхідна оборона та крайня необхідність як форми реалізації права на самозахист
- •3. Класифікація способів самозахисту цивільних прав
- •Висновки
- •27.Загальна характеристика способів захисту цивільних прав, особливості їх застосування
- •Тимченко Геннадій Петрович. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав. : Дис... Канд. Наук: 12.00.03 - 2003.
- •28.Загальна характеристика інституту відповідальності в цивільному прав (поняття, ознаки).
- •Ознаки цивільно-правової відповідальності
- •29.Функції цивільно-правової відповідальності
- •30.Співвідношення інститутів цив-прав відповідальності і захисту цивільних прав Цивільно-правова відповідальність як спосіб захисту цивільних прав та інтересів
- •31.Підстави (умови) цив-прав відповідальності.
- •Николай Михайлович коршунов
- •32.Вчення про вину в цивільному праві (доктринальні підходи)
- •Поняття та сутність «вини» в доктрині цивільного права
- •33.Розмір цив-прав відповідальності
- •34.Особливості застосування інституту цив-прав відповідальності
- •1.Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •2. Особливості цивільно-правової відповідальності
- •3. Підстави цивільно-правової відповідальності
- •35.Умови звільнення від цив-прав відповідальності
Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених конституцією України та законом
Принцип неприпустимості позбавлення права власності передбачений ст. З ЦК України, із змісту якої випливає неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, встановлених Конституцією України та законом. Відповідно до цього принципу норми цивільного права забезпечують власникам можливість стабільного (сталого) здійснення власницьких повноважень і правовий захист від дій щодо безпідставного позбавлення особи свого майна, що мають розглядатися як правові засоби утвердження поваги і непорушності права власності.
Конституція України проголошує непорушність права приватної власності (ст. 41). Власність зумовлює і забезпечує майнову відокремленість суб'єктів цивільних правовідносин. Кожний учасник цивільного обороту, що додержується норм права, має бути впевнений у тому, що його право власності не буде порушено. Саме тому Конституцією визначено правило, згідно з яким жоден суб'єкт цивільного права не може бути позбавлений свого майна не інакше як за рішенням суду. Більше того, рішення про припинення права власності суд може винести лише у випадках, прямо передбачених законом. Перелік таких підстав визначений законом, є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
В даному випадку загалом йдеться про ситуації, коли суспільні потреби переважають інтереси приватної особи, що тягне за собою примусове позбавлення права власності з мотивів суспільної необхідності, на підставі і в порядку, встановлених законом.
5. Свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом
Згідно зі ст. 1 ЦК України відносини у сфері підприємництва є частиною предмета цивільного права. Конституція України гарантує право на підприємницьку діяльність, яка не заборонена законом. Держава забезпечує захист конкуренції у підприємницькій діяльності. Не допускається зловживання монопольним становищем на ринку, неправомірне обмеження конкуренції та недобросовісна конкуренція. Види й межі монополії визначаються законом (ст. 42 Конституції).
Фізична особа з повною дієздатністю має право на здійснення підприємницької діяльності, яку не заборонено законом (ч. 1 ст. 50 ЦК).
Юридична особа має право на здійснення підприємницької діяльності, якщо інше не встановлено законом і якщо ця діяльність відповідає меті, з якою вона була створена, та сприяє її досягненню (ч. 1 ст. 91, статті 84-86 ЦК).
6. Свобода договору
Згідно зі ст. 6 ЦК України принцип свободи договору передбачає право суб'єкта цивільного права на укладення й інших договорів, прямо не передбачених актами цивільного законодавства, але відповідають загальним засадам цивільного законодавства.
Сторони договору мають право врегулювати у договорі, який передбачений актами цивільного законодавства, свої відносини, які не врегульовані цими актами.
Сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на свій розсуд.
Сторони в договорі не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов'язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами.
Наведені положення щодо свободи договору застосовуються і до односторонніх правочинів.
Принцип свободи договору нормативно передбачений ст. 627 ЦК, згідно з якою відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, вимог розумності та справедливості.
Оскільки свобода договору стосується лише сфери договірних відносин, то відповідно ця правова засада має бути визнана принципом лише цивільно-правових договорів, а не угод, що використовуються в інших галузях права, зокрема в господарському й цивільному процесах, набуваючи там певних специфічних рис. Зазначені договори не регулюються ЦК України й не можуть характеризуватися з цивілістичних позицій.
У ст. 627 ЦК наголошується на свободі сторін в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору. Окрім можливості вибору контрагента і визначення змісту договору, свобода договору включає також: 1) вільний вияв волі особи на вступ у договірні відносини; 2) свободу вибору сторонами форми договору; 3) право сторін укладати як договори, передбачені законом (поіменовані договори), так і договори, які законом не передбачені, але йому не суперечать (непоіменовані договори); 4) право сторін за своєю угодою змінювати, розривати або продовжувати чинність укладеного ними договору; 5) можливість установлювати форми (міри) відповідальності за порушення договірних зобов'язань тощо.
Свобода договору не є безмежною, вона існує в рамках чинних нормативних актів, звичаїв ділового обороту, а дії сторін мають ґрунтуватися на засадах розумності, добросовісності та справедливості.
Межі свободи договору можуть зумовлюватися багатьма чинниками: правовою природою того чи іншого договору, особливими вимогами до суб'єктного складу окремих видів договорів.
Свобода договору обмежується у випадках, визначених законом, зокрема, коли певним суб'єктам заборонено законом укладення певних окремих видів договорів.
Обмеження свободи договору передбачено нормою ч. 2 ст. 6 ЦК, згідно з якою учасники цивільних прав не можуть відступити від положень актів цивільного законодавства, якщо: у цих актах прямо вказано про це; обов'язковість цих актів випливає з їх змісту або суті відносин сторін.
Чинне законодавство містить й інші випадки обмеження свободи договору. Наприклад, поняттям "публічного договору" (ст. 633 ЦК) одна зі сторін обмежена у своїй свободі вибору контрагента. Згідно з поняттям договору приєднання (ст. 634 ЦК) одна зі сторін не бере участі у визначенні умов договору.
Тлумачення поняття свободи договору, з огляду на текст ст. 627 ЦК, закон пов'язує з іншими засадами цивільного законодавства, а саме: розумністю та справедливістю.
ВГСУ46 враховує положення ст. 627 ЦК, яким встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
В юридичній літературі звертається увага на те, що найбільш вагоме значення в системному застосуванні засад свободи договору, розумності та справедливості пов'язане з визначенням умов договору та порядку його виконання. Це припущення ґрунтується на тому, що у випадку спору між сторонами щодо змісту умов договору чи порядку його виконання цей зміст можна з'ясувати, саме спираючись на справедливість та/або розумність.