![](/user_photo/2706_HbeT2.jpg)
- •Тема 1.
- •Тема 2.
- •Тема 3.
- •Тема 4.
- •Тема 5.
- •Тема 6.
- •Тема 7.
- •Тема 8.
- •Тема 10
- •Тема 11
- •Тема 12
- •Тема 13
- •Тема 14
- •Тема 15
- •1. Підходи та значення поділу права на публічне і приватне
- •1. Загальні поняття «право» та «система права»
- •1.1 Поняття права
- •1.2 Загальне поняття «система права»
- •2. Основні концепції поділу права на публічне і приватне
- •2.1 «Матеріальні» концепції поділу права на приватне і публічне
- •2.2 «Формальні» концепції поділу
- •3. Поділ права на «публічне» і «приватне». Поняття публічного та приватного права та критерії поділу
- •4. Співвідношення публічного і приватного права
- •Висновок
- •3.Співвідношення галузей права і міжгалузеві зв’язки в праві
- •4.Місце і роль цивільного права в системі права
- •5.Проблеми співвідношення цив права з іншими галузями права
- •1. Цивільне і сімейне право
- •6.Предмет цив-прав регулювання та його динаміка
- •Майнові відносини
- •Особисті немайнові відносини
- •Зобов'язальні та абсолютні відносини (речові та виключні) як предмет цивільного права
- •Корпоративні відносини. Поняття корпоративних відносин
- •Корпоративні та зобов'язальні відносини
- •Правова природа і місце корпоративних правовідносин
- •Немайнові оборотоздатні відносини в цивільному праві
- •Організаційні цивільні відносини. Поняття організаційних відносин
- •Місце та правова природа організаційних правовідносин
- •Договірні зобов'язання немайнового змісту
- •Співвідношення цивільних і філософських зобов'язань та публічних обов'язків
- •Визначення поняття цивільних відносин
- •7.Принципи сучасного цивільного права
- •2. Принципи дозвільної спрямованості цивільно-правового регулювання і рівності правового режиму для всіх суб'єктів цивільного права
- •3. Неприпустимість свавільного втручання у сферу особистого життя людини
- •Неприпустимість позбавлення права власності, крім випадків, установлених конституцією України та законом
- •5. Свобода підприємницької діяльності, яка не заборонена законом
- •6. Свобода договору
- •7. Судовий захист цивільного права та інтересу
- •8. Принцип справедливості, добросовісності і розумності
- •10. Принцип пропорційності (співрозмірності) між обмеженнями та цілями цивільних прав Принцип пропорційності (співрозмірності) як загальний принцип права
- •8.Система цивільного права і система цивільного законодавства
- •Загальна частина цивільного права
- •Особлива частина і підгалузі цивільного права
- •Інститути та інші структурні підрозділи цивільного права
- •Систематизація цивільного права
- •Поняття цивільного законодавства
- •Структура цивільного законодавства
- •9.Загальна характеристика інституту юридичної особи в системі цивільного права, його призначення
- •10.Історичні витоки інституту юридичної особи (римський період)
- •11.Цивілістична доктрина 19-20 ст про сутність юридичної особи
- •12.Розвиток інституту юридичної особи в науці радянського цивільного права
- •13.Сучасні нормативні і доктринальні підходи до інституту юридичної особи
- •14.Загальне вчення про юридичні факти в цивільному праві
- •15.Поняття та ознаки правочину, його місце в системі юридичних фактів Стаття 202. Поняття та види правочинів
- •16.Поняття дійсності правочину. Класифікація дійсних правочинів
- •17.Форма правочину, юридичне значення форми правочину
- •18.Особливості тлумачення правочину
- •19.Поняття та правова природа недійсності правочину
- •20.Правові підстави визнання правочинів недійсними та класифікація недійсних правочинів
- •21.Правові наслідки визнання правочинів недійсними
- •22.Поняття та межі здійснення цивільних прав
- •23.Категорія «зловживання правом» у законодавстві і цивілістичній доктрині
- •24.Право на захист суб’єктивного цивільного права (поняття та првова природа)
- •25.Загальна характеристика форм захисту цивільних прав
- •Юрисдикційна форми захисту суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •4. Самозахист суб'єктивних цивільних прав та інтересів
- •26.Поняття та межі самозахисту
- •1. Загальна характеристика права на самозахист. Його відмежування від самоуправства та самосуду
- •2. Необхідна оборона та крайня необхідність як форми реалізації права на самозахист
- •3. Класифікація способів самозахисту цивільних прав
- •Висновки
- •27.Загальна характеристика способів захисту цивільних прав, особливості їх застосування
- •Тимченко Геннадій Петрович. Способи та процесуальні форми захисту цивільних прав. : Дис... Канд. Наук: 12.00.03 - 2003.
- •28.Загальна характеристика інституту відповідальності в цивільному прав (поняття, ознаки).
- •Ознаки цивільно-правової відповідальності
- •29.Функції цивільно-правової відповідальності
- •30.Співвідношення інститутів цив-прав відповідальності і захисту цивільних прав Цивільно-правова відповідальність як спосіб захисту цивільних прав та інтересів
- •31.Підстави (умови) цив-прав відповідальності.
- •Николай Михайлович коршунов
- •32.Вчення про вину в цивільному праві (доктринальні підходи)
- •Поняття та сутність «вини» в доктрині цивільного права
- •33.Розмір цив-прав відповідальності
- •34.Особливості застосування інституту цив-прав відповідальності
- •1.Поняття та значення цивільно-правової відповідальності
- •2. Особливості цивільно-правової відповідальності
- •3. Підстави цивільно-правової відповідальності
- •35.Умови звільнення від цив-прав відповідальності
Договірні зобов'язання немайнового змісту
В контексті припустимості і місця організаційних відносин в цивільному праві актуальним є питання щодо правової природи договорів немайнового змісту. Цивільні кодифікації більшості країн цивільного права прямо не передбачають, однак і не забороняють можливості укладення подібного роду договорів немайнового змісту.
Питання щодо припустимості немайнового характеру дій як предмета договірного зобов'язання викликає неоднозначні оцінки та наукові дискусії.
Значна частина вчених обґрунтовує виключно майновий характер зобов'язань, оскільки останні оформлюють процес товарообороту і тому повинні належати до групи майнових правовідносин (Г. Дернбург, К. Чилланж).
Інша позиція передбачає визнання припустимим існування зобов'язань немайнового характеру через відсутність заборон і прийнятності можливості існування подібних зобов'язань (К. Кавелін, Л. Еннекцерус, Р. Майданик).
Подібні зобов'язання доцільно розглядати припустимими, оскільки їх предмет становлять правомірні дії і тому вони відповідають усім вимогам доктрини і законодавства щодо дійсності цивільно-правового зобов'язання.
В сучасних умовах розвитку зобов'язального права під пріоритетним впливом принципів диспозитивності цивільно-правового регулювання і свободи договору теза про допустимість договорів немайнового характеру більш адекватно відображає сутність немайнового блага, оскільки дає можливість безпосередньо, без їх пов'язаності з майновими цінностями, регулювати відносини, які не мають особистого характеру і не підпадають під поняття майнових відносин.
Співвідношення цивільних і філософських зобов'язань та публічних обов'язків
Філософські зобов'язання. Цивільні відносини слід відмежовувати від суміжних з ними нецивільних і неправових відносин, зокрема, від так званих філософських зобов'язань і публічних обов'язків.
Зміст зобов'язання становлять певні права та обов'язки його учасників, що відрізняє його від фактичних (неюридичних) відносин, у тому числі від "моральних", політичних тощо "зобов'язань", що не користуються визнанням з боку держави і не містять через це прав і обов'язків.
У зв'язку з цим висновок про припустимість немайнових зобов'язань не слід розуміти як можливість визнання такими будь-яких соціальних обов'язків людини, оскільки певна їх частина регулюється не правом, а іншими соціальними регуляторами - нормами моралі, релігії тощо. У системі соціальних обов'язків немайнові зобов'язання найтісніше пов'язані з моральними обов'язками, які в літературі також отримали назву філософських зобов'язань.
Філософські зобов'язання - це обов'язки моралі, позбавлені правового характеру через недоцільність або неможливість надання їм юридично обов'язкового характеру. Наприклад, не має юридичного характеру обов'язок щодо сплати "чайових" офіціанту в ресторані або обов'язок любити чи ненавидіти певну людину чи їх сукупність (наприклад, трудовий колектив організації роботодавця).
Залежно від ступеню юридичної неможливості філософські зобов'язання можуть виступати імперативно (абсолютно) або диспозитивно (відносно) неюридичними категоріями.
Диспозитивно-філософські зобов'язання мають силу лише морального обов'язку за відсутності в намірах його учасників встановити (створити) юридично обов'язкове зобов'язання. Так, моральна обіцянка не палити або не грати в карти перетворюється в зобов'язання в результаті волевиявлення його учасників, вираженого в належній формі, зокрема у вигляді договору, який передбачає неустойку за його невиконання.
У цих випадках закон надає значення наданому людям зобов'язанню не брати участь в азартних іграх, або обов'язку виплатити картярський борг, оскільки в цих ситуаціях йдеться або про перетворення диспозитивно-філософського зобов'язання на цивільне зобов'язання (в разі укладення договору про неучасть в азартних іграх), або про натуральне зобов'язання, тобто зобов'язання, позбавлене позовного захисту (погашення боргу за якими визнається належним виконанням зобов'язання).
Імперативно філософські зобов'язання завжди мають характер лише морального обов'язку, незалежно від спрямованості волевиявлення його учасників. Зокрема, договір сторін про дружбу або ненависть, будь-який інший абсолютно моральний за характером обов'язок не створюватиме зобов'язань для його учасників.
У визначених законом випадках моральні обов'язки можуть закріплюватися в правових нормах, які за певних умов такі обов'язки перетворюють в зобов'язання. Наприклад, СК України (ст. 75) передбачає моральний обов'язок члена подружжя піклуватися про іншого члена подружжя, який набуває юридично обов'язкового характеру у вигляді зобов'язання з піклування. Однак закріплення морального обов'язку в законі автоматично не надає йому юридично обов'язкового характеру; це можливо лише шляхом його перетворення на зобов'язання відповідно до умов, передбачених законом.
Філософські зобов'язання не підпадають під дію права в цілому. Соціальне регулювання моральних обов'язків здійснюється засобами впливу норм моралі, а не примусом правового характеру.
У зв'язку з цим предмет філософських зобов'язань не можуть становити протиправні дії; для їх суспільного осуду застосовуються правові санкції.
З огляду на це, обґрунтовується доцільність визнання філософськими зобов'язаннями лише їх неюридичні обов'язки, які не порушують приписів правових норм (P.A. Майданик).