Стратегія виживання

Перехід до ринкової економіки став серйозним екзаменом для колективу «АВІАНТу»: різке зниження державних замовлень, інфляція, конверсія війсь­кового виробництва, розрив єдиного за радянських часів авіаційного комплек­су. Але головне - не втрачено виробничий потенціал та кваліфікованих кад­рів, які становлять опору заводу. Одне з основних завдань сьогодні - досягти стабільного збуту продукції заводу.

Входження в ринкову економіку призвело до виникнення нових проблем. На жаль, не всі з них можна вирішити на рівні заводу. Дуже актуальним є врегулювання на законодавчому рівні питань щодо митного оподаткування, податків за умов зустрічних поставок літаків, спрощення процедур взаємних поставок деталей літаків між Україною та іншими країнами. «АВІАНТ», як і інші підприємства авіаційної галузі, вимушений активно займатися лобіюванням своїх інтересів у Верховній Раді, міністерствах та відомствах різних рівнів. Багато проблем, що виникають у цій специфічній галузі виробництва, пов'язаній із формуванням міжнародного іміджу країни, потребують участі держави у їх розв'язанні. У пошуках Україною галузевих пріоритетів експортної діяльності найперспективнішою є все ж високотехнологічна продукція, зокрема авіаційна техніка. Останнім часом відбулися нарешті позитивні зру­шення – уперше в бюджеті України окремим рядком намічено фінансування авіаційної галузі, зокрема виділено 30 млн грн на проведення подальших робіт щодо літака Ан-70. Велике значення також має прийняття закону «Про держав­ну підтримку літакобудування».

Щоб завод вижив у нових умовах, треба провести диверсифікацію вироб­ництва, але нові види діяльності мають природно адаптуватися до специфіч­них умов літакобудівного виробництва.

У кінці 80-х років у рамках конверсії заводові було доручено виробництво нових видів продукції: автомату для пакування борошна, автомату для паку­вання пельменів, очистки коренеплодів тощо. Значні фінансові кошти було за­трачено на технологічне переоснащення підприємства. Проте оскільки таке виробництво не притаманне авіаційному заводові, випуск цих видів продукції було припинено через неефективність. А завод ще довго відчував наслідки непродуманої конверсії.

Є і позитивний приклад кон­версії - освоєння заводом вироб­ництва тролейбусів К12 «Київсь­кий», розроблених АНТК ім. Антонова, у яких застосовували авіаційні матеріали і технології. Відповідно до Програми стабілі­зації роботи міського транспорту укладено довгостроковий договір на поставку Києву сотень тро­лейбусів. Крім тролейбуса К12.03, що вже перевозить пасажирів у Києві, 2000 року освоєно виробництво тро­лейбуса К 12.04, на поставку якого також укладено ряд угод. Нині завод може випускати лише 3 тролейбуси на місяць (усього їх було випущено 28). Отже, щоб задовольнити потребу міста в цій продукції, треба вирішувати проблему збільшення обсягів виробництва. Тролейбуси «АВІАНТ», виготовлені за авіаційними технологіями, мають підвищену корозійну стійкість і за своїм екс­плуатаційним ресурсом економічно ефективніші за існуючі аналоги. Викорис­тання композиційних матеріалів дозволило збільшити кількість пасажирів за рахунок зниження ваги тролейбуса, подовжити термін служби кузова до 20 років (без капітальних ремонтів), а також знизити споживання електроенергії приблизно на 15 % порівняно з аналогічними моделями тролейбусів інших виробників. А ціна київських тролейбусів (близько 200 тис. дол) набагато мен­ша, ніж, наприклад, чеських (320 тис. дол).

На сьогодні асортимент продукції заводу такий: 79 % - продукція авіаційної промисловості; 11 % - виробництво тролейбусів; 10 % - виробництво то­варів народного споживання (пральні машини, дитячі коляски, санчата й іг­рашки, барокамери для медичних установ тощо).