Ася Уманська

З усіх відмінників факультету АКІ самою твердою була Ася Уманська: одні круглі п'ятірки, без коливань і зривів. Її портрет не сходив з дошки передовиків навчання. Йшла прямим ходом на диплом з відзнакою. Товариші її любили: завжди допоможе, пояснить, дасть списати. Конспекти вела під копірку, відразу в трьох-чотирьох екземплярах (потім за ними ставали в чергу). Професори звикли бачити в передніх рядах Асіни уважні очі, усмішливий рот і маленькі руки, що спритно перекладали копіркою аркуші зошита; іноді навіть зупинялися і чекали, поки вона закінчить цю нехитру процедуру.

Однокурсники дивувалися: чого тільки Аська Уманська не знає! І за фахом, і за загальним кругозором (література, музика, живопис). Треба було збацати віршики для стінгазети — йшли до Асі. Вона брала кулькову ручку, підпирала рукою щоку, трішки замислювалась і – хлоп, вірші готові. Люда Велічко, сусідка по кімнаті, підозрювала, що Ася пише вірші не тільки за замовленням, але і для себе, хоча нікому їх не показує. Це її не дивувало: Асіни здібності до усього на світі вона сприймала як щось дане. Але з погляду Люди, Асіне життя було надто складне. Вона немов не жила, а увесь час себе навантажувала. А куди ще навантажувати? І так дихнути ніколи. Зі своєю сусідкою Людою Велічко Ася відразу ж подружилася. Допомагала їй у навчанні, давала списувати контрольні роботи, домашні завдання. Нормальна форма студентської взаємодопомоги: усі так роблять.

♦ Як ви оцінюєте навчально-пізнавальну діяльність цих студентів? Які позитивні і негативні сторони ви в ній бачите?

Пан студент Імператорського с.-Петербурзького Університету

В описувану епоху [на рубежі XIX-XX ст.] дворянський кастовий університет під ударами капіталізму тріскотів, валився, вищі навчальні заклади перетворювалися у всестанові, йшов процес їх демократизації, але при впевненому збереженні чоловічого контингенту. <...>

Зростала чисельність студентства, змінювався і його класовий склад. Значна частина його за своїм походженям продовжувала належати привілейованим станам. У Петербурзькому університеті, найбільшому навчальному закладі Росії, на 1 січня 1905 р. діти дворян і чиновників складали 60,92 % від загальної кількості.

На 1 січня 1916 р. в Імператорському Петроградському університеті навчалося 7780 студентів. Синів дворян і чиновників – 2343, дітей осіб духовного звання – 443, синів почесних громадян і купців I гільдії – 525, юнаків з міщан, купців II гільдії і ремісників – 1657, із селян – 818, козачого стану – 91, іноземних підданих – 81, інородців – 6.

Досить незначним був вузький прошарок студентства, що належав до голосних аристократичних прізвищ, що володіли величезними земельними латифундіями. Ці молоді люди різко виділялися зі студентської маси манерами, дорогою студентською формою і скандальними світськими пригодами.

Більшість дворянсько-чиновницьких студентств були дітьми дрібних чиновників, дрібнопомісних дворян або ж дворян тільки за титулами.

Діти великих капіталістів — купців І і ІІ гільдії – разом з дітьми дворян, духівництва і почесних громадян складали понад 4/5 студентів Петербурзького університету, в інших університетах країни спостерігався процес зменшення їх питомої ваги.

Виходив ніби парадокс. Традиційно зберігався дворянсько-чиновницький склад студентства, а половину студентської маси складала малозабезпечена молодь, що часом бідувала. І це за досить заниженими офіційними статистичними даними державних комісій обстеження. Хто ж вони? Безумовно, мова йде про студентів-вихідців з різночинного шару, що у XIX в. були дітьми священиків, осіб міщанського походження, купців, вільних селян.

Олесич Н. Господин студент Императорского С.-Петербург­ского университета. – СПб. –1999. – С. 14-16.

♦ Ознайомтеся з цими статистичними даними початку XX в. Як змінився соціальний склад студентів сучасного вузу? Проілюструйте конкретними прикладами по вашому вузі, вашій студентській групі.