Пізнавальна діяльність на практичних заняттях

Підготовка до семінару передбачає:

1) уважне ознайомлення з планом і відповідними методичними вказівками;

2) вивчення конспекту лекції за даною темою;

3) самостійне вивчення літератури до кожного з питань плану;

4) виконання завдань, запропонованих у розділах «Завдання для самостійної роботи», «Робота з текстами», «Завдання для індивідуальної роботи».

Починати слід з вивчення плану семінарського заняття. Він є збалансованою системою питань, що тісно взаємопов’язані і взаємодоповнюють один одного. Тому, готуючись до семінару, необхідно орієнтуватися на роботу в такій послідовності:

а) знайомство з викладом теми в підручнику, у лекційних записах, тобто з тими джерелами інформації, де тема розкрита цілісно, системно і завершено;

б) тепер, коли склалося деяке загальне уявлення про тему, варто звернутися до переліку основних понять у плані семінару. Необхідно пам'ятати: перелік понять — це сукупність ключових елементів змісту теми і відповідно питань семінару, і потрібно обов'язково включити ці поняття у свою доповідь або повідомлення, приділити саме основну увагу при викладі матеріалу.

Щоб переконатися у тому, що поняття визначені правильно, корисно знову, хоча б швидко, переглянути матеріал у підручнику і лекціях — після другого звертання до цих джерел розуміння матеріалу буде як мінімум наполовину досягнуте.

Вам варто пам'ятати: відпрацьовування понятійного апарату, уміння класифікувати, порівнювати, узагальнювати й аналізувати поняття теми — це серйозна аналітична робота, що сприяє розвитку професійного мислення.

До роботи з науковою літературою доцільно приступити лише після тієї попередньої роботи, про яку говорилося раніше. Важливо при цьому пам'ятати, що, хоча в рекомендованих для читання і конспектування наукових працях розглядаються ті ж проблеми, що входять у тему семінару, дані дослідницької роботи – це не підручник, у них може не бути послідовного викладу матеріалу відповідно до плану теми, може міститися матеріал, що не стосується конкретної теми семінару, і студенту, отже, приходиться здійснювати відбір, знаходити в тексті книги, статті те, що безпосередньо стосується теми семінару.

Читання літератури обов'язково необхідно супроводжувати конспектами і виписками. При цьому так розташувати виписки, щоб їх було зручно використовувати при відповіді на семінарі. Для цього можна перед читанням роботи перенести в зошит для записів до семінарів план теми (по 1—2 сторінки на кожне основне питання), виписувати під кожним заголовком відповідні поняття й уміння, а після цього поміщати тематично відібрані виписки, тези, зауваження з різних робіт, з різних частин однієї роботи; у результаті вийде концентрований матеріал для виступу на занятті за цим питанням. Не проблема, якщо якась частина відведеної площі зошита виявляться не заповненою до кінця — вільне місце завжди стане у нагоді для внесення супутніх записів: власних міркувань з теми, нових відомостей з числа, що пролунали в ході семінару та ін.

Тепер, коли питання семінару вами ретельно пророблені, можна обрати те з них, що вас більше за усе зацікавило. Якщо ви хочете зробити основну доповідь, погодьте це з викладачем і одержіть від нього необхідні рекомендації. Якщо доповідь робить інший студент, то вам належить вибрати тему додаткової доповіді або повідомлення, скласти і записати в робочому зошиті конспект з тезами свого виступу, що є обов'язковим завданням. У ході семінарського заняття попросіть слова і виступіть з обраної вами теми.

Оцінювання виступу залежить від ступеня його складності та рівня виконання. Так, обравши тему з трьома зірочками, за умови її відмінного представлення ви можете отримати 2 бали. Якщо матеріал підготовлено і представлено з незначними огріхами – 1,7 бала, якщо представлення виступу не достатньо висвітлить тему – 1,4 бала. Теми виступів з двома зірочками за відмінного виконання додадуть вам 1,7 бала, за окремих помилок – 1,4 бала, за неповне виконання – 1,2 бала. Завдання з однією зірочкою буде оцінене відповідно у 1,4 – 1,2 – 1,0 бала.

Після завершення змістовної підготовки до виступу необхідно зайнятися його формою — ретельно продумати структуру, послідовність частин і розділів, керуючись тепер уже не логікою збору матеріалу, а логікою його подачі.

Що стосується написання тексту, те тут дуже багато чого залежить від індивідуальності доповідача. Починаючому ораторові написати цілком текст дуже навіть корисно. Навіть психологічно, коли ви знаєте, що перед вами лежить повний текст, це додає впевненості. При цьому зручно користуватися маркерами, виділяючи ними ключові фрази розділів. І, звичайно, ніяких закреслювань, надписів, тому що текст виступу повинен легко сприйматися зором. При одному погляді на нього ви повинні відразу бачити фрагменти, що вас цікавлять. Що стосується ораторів більш досвідчених, то вони цілком можуть обмежитися підготовкою розгорнутого плану-конспекту, що містить, по-перше, основні положення виступу, по-друге — докладно прописані переходи між частинами.

І, нарешті, останній етап – підготовка до безпосереднього викладу тексту. Як бути з його завчанням — не учити взагалі, при виступі розраховуючи на власне живе мовлення, вивчити лише окремі фрагменти або ж, щоб убезпечити себе від зв'язаних із хвилюванням казусів, вивчити текст напам'ять? Різні фахівці з теорії ораторського мистецтва сходяться в одному: чого точно не треба робити, так це цілком учити виступ напам'ять. Звичайно, у випадку виученого тексту може вийти дуже гарний, навіть чудовий виступ. Але це вимагає, по-перше, чималих зусиль при підготовці, по-друге, неймовірної психологічної напруги під час самого виступу. І найголовніше, заучений виступ буде успішним тільки в стерильній обстановці, найменша несподіванка — хтось зі слухачів ставить запитання, починає сперечатися — і ви збилися, не можете додати від себе ні однієї фрази, починаєте болісно шукати формулювання, що вискочило з голови. Крім того, коли ви вивчили заздалегідь виступ, його дуже важко зробити яскравим, для цього треба бути актором високого рівня.

Але якщо виступ цілком учити напам'ять не слід, те окремі його фрагменти не просто можна, а навіть потрібно завчити. Насамперед необхідно пам'ятати напам'ять початок і кінець, причому бажано мати про запас кілька варіантів і не стільки самі розділи промови, скільки переходи між ними. Адже якщо ви готові до виступу, то самі думки викласти зможете, а от імпровізація плавного переходу від одного його пункту до іншого може виявитися проблемою.

Якщо виступ має бути важливим, його бажано прорепетирувати. Найкраще, якщо у вас є живий слухач, у крайньому випадку — диктофон. Готуючи виступ, не зайве подумати і про жестикуляцію. Звичайно, вже пройшли часи, коли публічний виступ з необхідністю припускав володіння цілою системою жестикулювання, навчання якої відігравало чималу роль у підготовці висококласних ораторів. Тут теоретики ораторського мистецтва одностайні: для сучасного слухача важливіша природність оратора, і якщо його жести виглядають по-чудернацьки і театрально, нічого, крім негативного враження, він про себе не залишить. Однак при такому підході з'являється протилежна небезпека — повна скутість виступаючого, що неминуче передається слухачам: напруженість кожного мускула, неприродна затиснутість жестів і т.д. Саме тому починаючим ораторам, особливо при підготовці агітаційних промов, принаймні, корисно замислитися над жестикуляцією в найбільш важливих пунктах виступу: у який момент підняти палець нагору, у який момент зробити широкий жест і т.д. И тут необхідно пам'ятати нескладне правило: на будь-яку аудиторію сприятливе враження роблять широкі жести, що підкреслюють вашу впевненість у собі і доброзичливість.

Як правило, тривалість виступу складає 5-7 хвилин. За цей час необхідно сказати про найголовніше, опускаючи непотрібні деталі і подробиці.

Запам'ятайте кілька нескладних правил:

1. Щоб навчитися грамотно говорити, треба навчитися читати і слухати.

2. Готуючи виступ, не тільки занурюйтесь у зміст написаного, але і спробуйте побачити, почути, зрозуміти і запам'ятати художні особливості мови, мовні звороти.

3. Нагромадженню активного запасу слів допоможе спеціальна робота: заведіть словник для запису нових слів, тренуйте себе в їх запам'ятовуванні і проголошенні, підбирайте до слів антоніми і синоніми, вивчайте слова, уживані в переносному значенні.

4. Прагніть не тільки записати зміст майбутнього виступу, але і продумайте прийоми його побудови — вступ, риторичні питання, тези й антитези і т.д.

5. Стежте за тим, щоб у вашому виступі не зустрічалися слова-паразити, не допускайте непотрібних повторів — це збіднює мовлення.

6. Стежте за побудовою речень, уникайте складних конструкцій.