ПОДОРОЖІ АВТОМОБІЛЬНИМ ТРАНСПОРТОМ
Історія автомобільного транспорту, етапи розвитку.
Автомобільні перевезення у туристському продукті.
1. Історія автомобільного транспорту, етапи розвитку
Двадцяте століття досить часто називають століттям стрімкого розвитку космосу, проте, у першу чергу, це звичайно століття автомобіля. Автомобіль став одним з тих винаходів, що різко змінив життя людства, призвичаїв його до іншого ритму життя, інших швидкостей.
Датою народження сучасного автомобіля вважають 1885 рік, коли Готфрід Даймлер створив перший мотоцикл, а Карл Бенц - триколісний автомобіль.
Так, 26 січня 1886 року німецький інженер Бенц отримав патент на винайдення першого у світі автомобіля, у якому був використаний бензиновий двигун внутрішнього згорання. До того моменту як бензин почали застосовувати в автомобільних двигунах і він став головним паливом наступного століття, він мав славу низькоякісного і небезпечного продукту переробки нафти.
Роль каталізатора розвитку туризму перейшла від залізничного до автомобільного транспорту після першої світової війни. До цього часу залізниця вже втратила значення стимулюючого чинника і перетворилась у стримуючий.
Туристичний простір був обмежений окремими невеликими ділянками, строго прив’язаними до залізничних магістралей. Подальше його розширення вимагало мобільних засобів пересування, які б дозволяли проникати вглибину території.
Таким засобом став автомобіль. Перші автомобілі не відзначались великою швидкістю. Але завдяки своїй мобільності, вони робили доступною будь-яку точку заселеного простору, сприяючи розосередженню туристичних потоків.
Так, до двадцятих років двадцятого століття у США кожен населений пункт з населенням більше п’яти тисяч людей був з’єднаний з загальною мережею магістральних шляхів з твердим покриттям і таким чином залучений у сферу тур діяльності.
Автомобіль мав і інші переваги перед залізницею. Він забезпечував не лише свободу пересування, але й гнучку організацію тур поїздок. Мандрівник на власний розсуд міг визначати маршрут, місця зупинок і час перебування у дорозі.
Поступово автомобіль перетворився у головний засіб пересування на короткі і середні відстані, істотно потіснивши залізничний транспорт.
З початком «автомобілізації» і будівництва комфортабельних доріг у США і Великобританії обсяг пасажиро перевезень по залізниці зменшився наполовину. Усе більше людей відправлялися за місто на вік-енд на різних автомобілях.
Серед багатьох різновидів турів на автомобілях сьогодні можна виокремити наступні за характерними ознаками:
а) self drive або з водієм;
б) на орендованому автомобілі (rent a car), на власному автомобілі;
в) за видом та категорією автомобіля: легковий, мінівен, мініавтобус, автомобіль підвищеної прохідності, караван, кемпер;
г) за учасниками-туристами: родина чи група по інтересах від 2 до 6 чоловік, супутник по автостопу;
д) тур індивідуальний чи груповий (за кількістю автомобілів);
е) за географією і регіоном подорожі: в межах області, регіону, країни, за кордон, на інший континент;
є) за видом маршруту: прямий, кільцевий, open jaw - частина маршруту здійснюється на потязі чи поромі, з радіальними переміщеннями;
ж) за метою: відпочинок і спорт, пізнавальний, шопінг, на подію (наприклад, авто перегони, фестиваль, свято, релігійна дата чи подія), для відвідання родичів чи місця історичного проживання, та багато інших, що відповідають меті туризму.
Караванний туризм - вид автотуризму, коли, як засіб розміщення, використовують самохідний чи причіпний автофургон (караван).
Сьогодні автомобільний туризм є одним з різновидів пізнавальних поїздок. Поїздки на автомашинах дають великі, у порівнянні з іншими видами транспорту, можливості познайомитися з країною. В той же час вони мають таку велику специфіку, що їх виокремлюють в окремий вид туризму.
Як відомо, тур продукт складається з таких основних елементів - тур послуг: перевезення, проживання, харчування, екскурсійне обслуговування.
Велике значення для цього виду туризму мають послуги нетипового туристського профілю, у нашому випадку - специфічні послуги інфраструктури для автомобілістів. Значення має наявність магазинів і не лише запасних частин для автомобілів, але і промтоварних, спортивного спорядження, продуктових.
Таким чином, тур продукт має усі головні ознаки класичної моделі за усіма трьома видами: послуг, робіт і товарів.
Головною відмінністю автотуриста є те, що він важливу складову туру - етап перевезення - забезпечення транспортом - бере на себе і користується власним автотранспортом.
В окремих випадках автотурист може на власний розсуд організовувати і розміщення, і харчування. В усіх інших випадках автотуристи користуються рекомендаціями туроператорів, послугами бронювання, як мінімум розміщення, і самостійно - послугами інфраструктури тієї місцевості, куди вони подорожують.
Для розвитку автомобільного туризму важливою є наявність якісної і розвинутої автодорожньої мережі, яка відповідає за своїм станом дорожнього покриття для поїздки без проблем, інформація про дороги (дорожні атласи, карти, схеми, легенди туристських маршрутів).
Рекомендується, щоб автотурист міг користуватися такими картами:
а) карта-схема в’їзду-виїзду з міст, де багато дорожніх розв’язок;
б) крупно масштабні карти доріг між населеними пунктами, які можна комфортно тримати у руках, сидячи поруч з водієм, а не робити постійно зупинки, щоб розвернути велику карту;
в) карти-плани міст з в казанням на них основних цікавих місць і природних об’єктів.
г) GPS навігатор.
Автомобіль, навіть найдосконаліший, вимагає постійного дозаправлення паливом та іншими паливно-мастильними матеріалами, а також має здатність ламатися у найнесподіваніший момент. Тому у регіоні і на маршруті подорожі необхідною є наявність достатньої кількості автозаправних станцій, станцій технічного обслуговування автомобілів, шиномонтажу, магазинів запасних частин для автомобілів.
Тут потрібно згадати про поширені на багатьох курортах тури типу джип-сафарі в пустелі, у гори, на навчання водінню по бездоріжжю. Це типові групові поїздки з супроводом інструктора і провідника, що відрізняються високим рівнем організації і підготовки, а також і вартістю послуги.
Також для автотуриста необхідними є комфортні засоби розміщення при дорогах (кемпінги, турбази, готелі, мотелі).
Придорожні готелі зазвичай називають мотелями, їх влаштовують на головних магістралях, при в’їзді у великі населені пункти, на перетині автомагістралей. Для них розроблено спеціальні технології обслуговування і готельного сервісу. Такі засоби розміщення мають свої класифікаційні ознаки і системи вимог. Важливо є також наявність закладів харчування, місць для стоянок з охороною.
Потрібно також відзначити. Поїздка на автомобілі по дорозі, навіть найкращій, навряд чи є самоціллю. Тому потрібні цільові об’єкти туристичного інтересу і екскурсійного показу. Однією з головних умов здійснення поїздки є мінімальна проблемність, у розумінні організації і підготовки, а також достатня безпека подорожі.
Важливим елементом інфраструктури автомобільного туризму, про що говорилося вище, є розвиток мережі автозаправних станцій.
Розвиток ринкових відносин в Україні призвів до різкого зростання кількості автозаправних станцій. Конкуруючи між собою, паливні компанії були змушені від заправок контейнерного типу перейти до будівництва сучасних автозаправних комплексів.
Сучасні автозаправні станції мають магазини, у яких продають автозапчастини, промтовари і продукти, кафе, авто мийки, шиномонтажі, туалети та душові кабіни. На деяких з них можна безкоштовно підкачати колеса і пропилососити салон автомобіля. Вищим класом можна характеризувати наявність мотелю.
Необхідно враховувати, що у більшості випадків організацією автотуризму займаються спеціалізовані туристичні організації і, перш за все автомобільні клуби і асоціації. Велике значення мають фірми, що спеціалізуються на прокаті автомашин. Ще вужчою є спеціалізація фірм, організовують поїздки з розміщенням в кемпінгу.
Історія виникнення кемпінгів безпосередньо пов’язана з появою на європейських дорогах автобудинків, які відразу сподобались практичним мандрівникам через власний комфорт, надійність і багатофункціональність.
У 1958 році у Німеччині авто концерн Хаймер почав виробляти перші авто каравани, розраховані на тривалу подорож і на кілька пасажирів.
Згідно з соціологічними опитуваннями, кожен третій мешканець цієї країни планує свою відпустку в авто будинку чи у житловому причепі. Після насиченого подіями дня автокаравани і їх власники відпочивають у справжній оазі далеко від гамірливої цивілізації і багатолюдних курортів - у кемпінгах.
Мотель - готель, що обслуговує автотуристів.
Кемпінг - це організований табір на природі з облаштованими місцями для стоянки автобудинків і караванів і різноманітним сервісом для повноцінного відпочинку.
Кожен кемпінг представляє собою окреме містечко, у якому його мешканці отримують максимум комфорту - починаючи від місця для автобудинку з під’єднанням до електропостачання і газу, і закінчуючи магазинами, ресторанами, спортивними майданчиками і розважальними програмами.
В одній лише Німеччині, на батьківщині караванінгу, нараховується більше трьох тисяч кемпінг-стоянок.
Усього сектор караванінгу і кемпінгу створює 11 мільйонів місць для нічлігу туристів у Європі, і навіть випереджає традиційний готельний бізнес за кількістю вільних місць і за якістю послуг і доступним цінам.
Кемпінги, як і готелі, мають власну систему оцінок, яка залежить від якості послуг, які у них надаються.
Існує п’ять основних параметрів, за наявності яких кожному кемпінгу присуджують від однієї до п’яти зірок, як і готелям: санітарне оснащення, планування кемпінгу, постачання, наявність місць і обладнання для різноманітного проведення вільного часу і розважальні програми. Будь-який кемпінг повинен мати охорону, тут мають бути передбачені спеціальні сейфи для зберігання цінних речей туристів.
Перший і головний критерій при виборі кемпінгу - його санітарне оснащення - надання для користування таких важливих елементів, як туалет, душові кабінки, постачання питною водою. Дуже важливо витримати правильний баланс між наявністю туалетів, раковин, душових і кількістю туристів.
Туристи і експерти звертають увагу на такі не менш важливі деталі як: наявність теплої води в умивальниках; наявність окремих душових і туалетних кабінок з суцільними перегородками; розділення санітарних приміщень на чоловічі і жіночі; відділення туалетів від решти санітарних приміщень; продумані санітарні умови для інвалідів; оснащення душових кабінок тримачами для одягу.
Інша важлива деталь - чистота санітарного обладнання, його придатність для використання. Особлива увага приділяється освітленню приміщень і вентиляції, а також тому, з яких будматеріалів вони зроблені (цегла, дерево чи метал) і вибору облицювального матеріалу (плитка чи штукатурка).
Не менш важливими є такі деталі, як кімната для пеленання дітей, пральні машинки, сушильні кімнати для білизни, можливість зливу баків зі стічною водою.
Зазвичай кожен кемпінг має чіткий поділ на окремі ділянки площею не менше 100 квадратних метрів. Окрім цього, кемпінг має бути обладнаний загальною кухнею, каналізацією, підключенням до електромережі і телевізійної антени, обладнане баками для питної води і для зливу стічних вод і мийкою автомобілів.
Кемпінги ділять на п’ять категорій:
Категорія А - найбільш комфортні кемпінги з місцями, загальною площею приблизно 100 квадратних метрів з електрикою, каналізацією, видом на море, озеро чи на гори.
Категорія В - кемпінги, розташовані поблизу моря чи озера з площею приблизно 90 квадратних метрів.
Категорія С - стандартні місця площею 80-90 квадратних метрів.
Категорія D - вигідні місця з площею 80 квадратних метрів з електрикою.
Категорія Z - місце для встановлення палатки, відсутнє електропостачання.
Ще одним важливим критерієм при виборі кемпінгу є його оснащеність магазинами з хорошим асортиментом товарів щоденного використання. На території крупних кемпінгів може розташовуватися навіть супермаркет. Не останню роль у виборі туристів відіграє наявність кафе, фаст-фуду, ресторану чи їдальні.
Крім технічної оснащеності, у кожному кемпінгу продумують проведення вільного часу: дитячий ігровий майданчик, спортивний комплекс з тренажерами, солярієм, відкритим басейном для дітей і дорослих; можливість взяти на прокат велосипеди і човни, майданчик для гри у волейбол, гольф і теніс, купання у водоймах, а також вільний вихід в Інтернет (Wi-Fi).
Туристи звертають увагу на все - на пляж - гальковий чи піщаний - з трапом чи без заходу у море. Ще один плюс для кемпінга - оздоровчі заходи чи лікувальні процедури.
Зазвичай у кемпінгах передбачені розважальні програми для дітей і для дорослих, а також догляд за ними. Для дорослих - екскурсії, дискотеки і концерти на відкритому повітрі.
Ціни у європейських кемпінгах є досить різноманітними. У залежності від сезону, комбінації зірок, включених у вартість послуг, розташування, обладнання та інших факторів, ціни коливаються від 16 до 130 євро за ніч.
У вартість перебування у кемпінгу входить плата за користування газом, за басейн, за екскурсійну програму, курортний збір і страхування.