- •“Інформаційна безпеки”
- •Теоретичні відомості
- •Загальні положення
- •Критерії визначення параметрів підмереж
- •Визначення маски підмережі
- •Послідовність біт маски підмережі
- •Визначення ідентифікаторів підмереж
- •Значення октетів масок
- •Визначення ідентифікаторів хостів у підмережі
- •Для мережі класу в
- •Приклади масок підмереж, приклади розбиття мереж на підмережі
- •Розбиття мережі класу с на підмережі
- •Об’єднання мереж (supernetting) в протоколі iPv4
- •Типи мереж cidr
- •Завдання
- •2.1 Домашня підготовка до роботи
- •2.2 Виконати в лабораторії
- •Контрольні запитання
- •Список літератури
- •Поділ на підмережі (subnetting) та об’єднання мереж (supernetting)
- •Інструкція
Визначення ідентифікаторів підмереж
Розглянемо два способи визначення діапазонів ідентифікаторів підмереж, що входять в об’єднану мережу.
Можливі ідентифікатори підмережі комбінуються з тих біт в адресі хоста, котрі використовуються в масці підмережі. Наведемо перший спосіб визначення.
Таблиця 1
Значення октетів масок
Десяткове представлення |
Двійкове представлення |
128 |
10000000 |
192 |
11000000 |
224 |
11100000 |
240 |
11110000 |
248 |
11111000 |
252 |
11111100 |
254 |
11111110 |
255 |
11111111 |
Виписати усі можливі комбінації біт, що використовуються для формування маски підмережі.
Викреслити комбінації, де значення усіх біт одночасно рівні “0” чи “1”. Це необхідно зробити тому, що вони представляють недопустимі (службові) IP-адреси: комбінація “всі 0” означає всю локальну мережу, а “всі 1” співпадає з маскою підмережі.
Перевести в десятковий формат значення комбінації біт для кожної підмережі. Кожне таке значення представляє одну мережу і використовується для визначення діапазону хостів у ній.
Ця процедура проілюстрована на рисунку 3.
255 255 224 0
11111111 11111111 11100000 00000000
00000000 = 0
00100000 = 32
01000000 = 64
01100000 = 96
10000000 = 128
10100000 = 160
11000000 = 192
11100000 = 224
Рис. 3. Перший спосіб визначення діапазонів ідентифікаторів підмереж, що входять в об’єднану мережу
Зазначимо, що ідентифікатори підмереж, які складаються з одних нулів та одних одиниць, називаються адресами підмереж спеціального призначення (special case subnet addresses). Ідентифікатор з одних одиниць застосовується для широкомовлення в мережі. Ідентифікатор з одних нулів означає локальну мережу. При діленні на підмережі такі ідентифікатори використовувати не рекомендується. Але їх використання є можливим, якщо всі маршрутизатори та все інше мережеве обладнання Вашої мережі буде їх підтримувати. Обмеження, пов’язані з їх використанням, описуються в RFC 950.
Другий спосіб визначення ідентифікаторів підмереж є швидший і тому ефективніший, ніж попередній, коли необхідно відвести під маску підмережі більше чотирьох біт.
Записати одиницями кількість біт, необхідних для ідентифікаторів підмереж і доповнити їх справа нулями до одного октету. Наприклад, якщо використовується два біти для ідентифікаторів підмереж, то необхідно записати це значення як 11000000.
Перетворити найменший значимий біт в десяткове число – Ви отримаєте приріст для кожної наступної підмережі. Для нашого прикладу це число рівне 64.
Починаючи з нуля, виписати послідовно отримувані з допомогою приросту значення аж до значення 256.
Ця процедура проілюстрована на рисунку 4.
1) 11000000
2) 64
3) 0
+ 64
= 64 w.x.64.1 w.x.127.254
+ 64
= 128 w.x.128.1 w.x.191.254
+ 64
= 192
Рис. 4. Другий спосіб визначення діапазонів ідентифікаторів підмереж, що входять в об’єднану мережу
Якщо Вам відома кількість біт, необхідних для ідентифікаторів підмереж, то можна піднести число 2 до степеня, що відповідає кількості біт і відняти 2 від результату, щоб отримати кількість можливих бітових комбінацій, тобто кількість підмереж.