4.3. Вказівки з виконання розділу «Формування варіанту управлінського рішення» курсової роботи

Під назвою «Ситуація 4» на базі пункту 7 індивідуального завдання розглядається задача добового планування у виробничому підрозділі з позмінним графіком робіт, загальним фондом робочої сили (одна професія) F1 людино-годин, загальним фондом устаткування (одна група взаємозамінюючого устаткування) F2 нормо-годин виконується (виготовлюється) один тип робіт (заходів, замовлень), що потребує на одиницю робіт Х1 людино-годин робочої сили і Х2 нормо-годин устаткування.

Середні значення коефіцієнтів витрат фондів ресурсів К1; К2 відповідно.

При цих вихідних даних треба прийняти рішення про планове завдання на наступну добу – Qпл (кількість запланованих до виконання робіт). Планові фонди ресурсів не порушуючи загала розрахуйте за формулами:

F1пл = F1(1-K1),

F2пл = F2(1-K2),

а значення Qпл – за формулою

Qпл =min ,

де [X] – функція виділення цілої частини числа.

Під назвою «Ситуація 5» треба розглянути наступну ситуацію: при розрахованій у ситуації 4 плановій кількості робіт фактичні коефіцієнти витрат фондів ресурсів на цю ж добу виявились більшими і становлять відповідно для робочої сили К1 + 0,1; для устаткування К2 + 0,15.

Таким чином фактичні об’єми фондів ресурсів виявились іншими за планові.

За аналогом попередньої формули розрахуйте, яку кількість робіт Qф можна виконати при даних об’ємах ресурсів.

Якщо виконується нерівність Qф<Qпл прийміть рішення, яким переліком заходів регулюючого комплексу (комплексу, компенсуючого відхилення від плану заходів) і в якому обсязі можна компенсувати відставання у виконанні плану. Перелік заходів регулюючого комплексу приведений у додатку 9. Запропонуйте, коли це можливо, свій варіант розширення цього комплексу.

Прийміть рішення, яким чином можна підвищити ступінь мотивації робітників на участь у заходах по компенсуванню відставання у виконанні плану.

Також треба розглянути наступний варіант розвитку ситуації 4. Фактичні коефіцієнти витрат фондів ресурсів на цю ж добу виявились меншими і становлять відповідно для робочої сили К1 – 0,1 і для устаткування К2 – 0,15.

Таким чином фактичні об’єми фондів ресурсів виявились більшими за планові.

За аналогом формули розрахунку планової кількості робіт розрахуйте, яку кількість робіт Qф можна виконати при даних об’ємах ресурсів.

Якщо виконується нерівність Qф>Qпл прийміть рішення, яким чином керівник підрозділу повинний вести себе в даній ситуації, і які наслідки викличе та чи інша лінія поведінки керівника.

У «Ситуації 6» необхідно прийняти рішення щодо вибору варіанту виробничої програми у відповідності з наступними вихідними даними.

Підприємство випускає товар А. Відповідно до виробничих потужностей підприємство може виробити Х1, Х2, Х3, Х4 або Х5 одиниць товару за період. Маркетинговий аналіз ринкового середовища, зокрема, потреб споживачів, визначив можливість продажу протягом періоду У1, У2, У3 або У4 одиниць товару.

Ціна однієї одиниці товару складає Ц грн., витрати на виробництво одиниці товару - В грн. Нереалізована продукція зберігається на складі. Оренда складу складає С грн. в розрахунку на 100 одиниць товару за період. Податки та інші додаткові витрати не враховуються.

Імовірність реалізації У1, У2, У3 або У4 одиниць товару відділом маркетингу підприємства оцінена як Р1, Р2, Р3 та Р4 відповідно.

Необхідно із застосуванням теорії статистичних ігор визначити, скільки одиниць товару А доцільно виробляти підприємству. Вихідні дані наведені у пункті 12 індивідуального завдання.

Для прийняття управлінського рішення щодо обсягу виробництва товару А необхідно скласти матрицю виграшів, елементами якої буде значення прибутку (збитку) при різних обсягах виробництва товару та всіх варіантах попиту.

Для вибору оптимальної стратегії поведінки виробника товару А доцільно використати критерії Байєса, Вальда, Севіджа та Гурвіца (коефіцієнт песимізму обирається студентом самостійно у діапазоні від 0 до 1).

Ризиком при стратегії в умовах називається різниця між виграшем, який міг би бути отриманий в оптимальному випадку, і виграшем, який буде отриманий насправді:

,

де (максимальне значення в стовпці j), тобто виграш виробника А в оптимальному варіанті.

Критерій Байеса-Лапласа. Цей критерій ґрунтується на припущенні, що відомі ймовірності станів природи:

,

Оптимальною вибирається та стратегія гравця А, для якої середнє значення чи математичне очікування виграшу перетворюється на максимум:

2) Максимінний критерій Вальда. Оптимальною вибирається та зі стратегій гравця А, за якої мінімальний виграш є максимальним:

.

Мінімаксний критерій Севіджа. Відповідно до цього критерію рекомендується вибирати ту стратегію, за якої величина ризику набуває найменшого значення в найбільш несприятливій ситуації:

.

Критерій песимізму-оптимізму Гурвіца. Цей критерій рекомендує в умовах невизначеності не керуватися ні крайнім песимізмом, ні крайнім оптимізмом, а брати щось середнє, і має вигляд:

,

де - коефіцієнт, який вибирається із суб’єктивних міркувань: чим небезпечніше ситуація, тобто чим більше сторона А бажає “підстрахуватися”, тим ближче до одиниці слід вибрати . Таким чином відображає міру песимізму особи, що приймає рішення, чи міру Ії ставлення до ризику.