Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України

Національний технічний університет України

«Київський політехнічний інститут»

Кафедра інженерної екології

Практична робота Корисні копалини України

З дисципліни “ Технологічні процеси підприємств сировинно-будівельного та паливно-енергетичного комплексів“

Київ 2012

Мета роботи: ознайомитися з ресурсами корисних копалин України, розміщенням основних видобувних районів та родовищ, якісною і кількісною характеристиками корисних копалин України, перспективами їх розвитку і використання та впливу на навколишнє середовище.

Основні теоретичні відомості:

Мінерально-сировинна база України - одна з найбагатших у світі по номенклатурі корисних копалин (120 видів) . Походження і розміщення їх родовищ тісно пов'язані з геологічною будовою території. В утворенні і розміщенні корисних копалин країни є три особливості:

1. На території України знаходяться три основні структурні зони земної кори - платформена, геосинклінальна і області передових передгірних прогинів;

2. Виняткова різноманітність гірських порід за походженням і складом;

3. Різноманітність утворення гірських порід, що відображає всі етапи геологічного розвитку території.

У країні розвідано близько 80 видів промислових запасів мінеральної сировини і розробляється більше двох тисяч родовищ. Велике значення мають марганцеві, залізні і ртутні руди, кам’яне вугілля, зокрема коксівне. Є поклади солей,титану,сірки та інших важливих для народного госпо­дарства корисних копалин. У багатьох місцях залягають мінеральні води, у тому числі лікувальні. Для раціонального використання корисних копалин у народному господарстві країни велике значення має порівняно невелика відстань між районами їх залягання та використання.

Розміщення корисних копалин України та їх родовища показано на рис.1

ПАЛИВНІ РЕСУРСИ

У народному господарстві України як паливо використовуються вугілля, нафта, природні горючі гази, го­рючі сланці, торф.

Кам’яне вугілля - є основним видом паливних ресурсів в Україні. Воно залягає в басейнах східного регіону - на території Донецької, Луганської, Дніпропетровської та Кірово­градської областей, в центральному регіоні на території Житомирської області, в західному регіоні на території Львівської та Волинської областей (басейни — Донецький і Львівсько-Волинський).

Найбільші поклади, в тому числі високоякісного коксівного вугілля і антрациту, зосереджені в Донецькому басейні. Камяне вугілля видобувається в основному підземним способом, за допомогою високомеханізованих виїмкових комплексів (Рис.2).

Рисунок 2 – Видобуток вугілля підземним способом

Донецький басейн - одна з основних вугільних баз країни. Тут відомо до 100 робочих пластів потужністю понад 0.45 м. У західній частині басейну вугленосність більша, ніж у східній. В окремих місцях кількість робочих пластів становить від 10 до 50.Особливо тонкі пласти вугілля(менше 0.6 м) залягають в західній частині басейну. Пласти найбільшої потужності лежать на значній глибині, яка іноді досягає 1500 м. Залягають пласти похило, іноді майже вертикально, що значно утруднює їх розробку .

У басейні є кам’яне вугілля всіх марок - від пісного до довгогорючого, в тому числі для вироблення високоякісного металургійного коксу, антрацити (понад 25% запасів).

Львівсько-Волинський кам'яновугільний басейн розташований у північно-західній частині Львівської і південно-західній частині Волинської областей. Площа басейну - близько 10 тис.км². Перші шахти почали працювати в 1952 р.

Дніпровський буровугільний басейн. Площа його понад 150 тис.км.² Запаси бурого вугілля знаходяться у Кіровоградський, Житомирський, Київський, Черкаській, Дніпропетровській, Запорізькій областях. Басейн поділяється на 12 буровугільних районів, де виявлено близько 60 родовищ. Найбільші з них Олександрійський, Ватутінський, Коростишивський та Новомиргородський буровугільні райони.

Родовища бурого вугілля відомі також у Закарпатті (Ільницьке), Прикарпатті (Коломийське) і Харківській області (Новодмитрівське). Запаси їх невеликі і через нерента­бельність майже не розробляються і віднесені тимчасово до за балансових запасів

Нафта.

На території України відомі три нафтогазоносні райони: Дніпровсько - Донецький (Східно-Українська область), Передкарпатський (Західно-Українська область) і Причорно­морський (Південно-Українська область). Основні прогнозні запаси нафти зосереджені в Дніпровсько-Донецькому районі. Нафта високої якості: легка, багата на бензин (3...6%) , гас (56…60%) і парафін (7 ... 10%). Залягає на глибині від 1800 до 4000 м. Технологія видобутку та зберігання нафти наведена на рис. 3.

Рисунок 3. Схема видобутку та зберігання нафти

У Дніпровсько-Донецькому нафтогазоносному районі налічується до 26 нафтогазоносних пластів. У нафті цього району небагато сірки, смол і парафіну.

Основні родовища знаходяться в Полтавській облас­ті (Сагайдацьке) , на межі Сумської і Полтавської (Глинсько-Розбишівське) областей, у Сумській (Рибальське), Чернігівсь­кій областях (Прилуцьке).

У Передкарпатському нафтогазоносному районі родовища нафти зосереджені вздовж північно-східних схилів Українських Карпат. Для передкарпатської нафти характерний високий вміст смол і парафіну, сірки 1 небагато. Основні ро­довища : Долинське, Бориславське, Старунське.

Причорноморський нафтогазоносний район займає південу частину Причорноморської западини, Північно-Кримський прогин, а також шельф Чорного моря.

Природні горючі гази залягають у тих нафтогазоносних районах, що й нафта. Деякі структури містять лише газ, інші 1 нафту й газ. Загальні запаси газу на території України до глибини 5 км обчислюються в 3.4 трлн.м³, з них основна частина зосереджена в Дніпровсько-Донецькому нафтогазонос­ному районі і 2.5 трлн. м³. Якість природних горючих газів висока:це здебільшого чистий метан, без кольору і запаху, має високу теплотворну здатність.

Дніпровсько-Донецький нафтогазоносний район найбільший в країні. Основним родовищем тут є Шебелинське (у Харківській області). Є родовища горючого газу в Сумській (Качанівське), Полтавській (Новогригорівське), Дніпропетровській (Перещепинське), Харківській (Богданівське), Чернігівській (Прилуцьке) областях.

У Передкарпатському нафтогазоносному районі найбільшими родовищами горючого газу є Угерське, Рудківське (у Львівський області), а також Надвірнянське, Калуське та ін. (в Івано-Франківській області).

У Причорноморському нафтогазоносному районі родовища горючого газу є на Тарханкутському (Жовтневе, Оленівське, Карлівське) і Керченському(Приозерське) пів­островах, у Присивашші (Джанкойське) та Приазов’ї (Ме­літопольське, Приазовське) .

Горючі сланці. Промислові запаси горючих сланців у країні розташовані в Кіровоградській області. Найбільшим родовищем є Олександрійське. Запаси його понад 2 млрд.т, глибина залягання - від 30 до 250 м. Поклади горючих сланців виявлено у Хмельницькій області (поблизу м. Кам’янця - Подільського). Глибина їх залягання і від 20 до 40 м, запаси близько 60 млн.т. Крім того, горючі сланці є в Карпатах і Кримських горах.

Торф. Основні поклади торфу в країні залягають на Поліссі. Частково вони є в лісостепу і мало в степовій частині. Найбільше промислове значення мають: Ірдинське (Черкаська область), Бучанське (Київська область), Жосткинське (Сумська область), Радехівське і Брюховицьке (Львівська область) родовища. Загальна площа торф’яного фонду країни становить більш як 20 тис.км², запаси - близько З.6 млрд.т площею майже 8 тис.км².