1. Сутність та структура міжнародної економічної системи

Міжнародна економіка – це сукупність національних господарств, пов'язаних між собою системою міжнародних економічних відносин. Отже, міжнародна економіка – це світове господарство, яке проявляється у функціонуванні національного суспільного виробництва. Національне суспільне виробництво – це взаємодія продуктивних сил і виробничих відносин з допомогою певної суспільної форми виробництва. Структура міжнародної економіки має два напрями: 1) напрям розвитку та дослідження політико-соціально-економічних елементів міжнародної економіки, які функціонують протягом тривалого часу і визначають основні перспективні шляхи розвитку міжнародної економіки; 2) цьому напряму належать – соціально-економічні принципи структуризації міжнародної економіки, на основі яких можна його виділити і розглядати сучасну господарську структуру. Відповідно до напрямів виділяються і також концепції. До першого напряму належить чотири концепції: 1) концепція системного підходу; 2) концепція існування трьох світів; 3) центр і периферія; 4) концепція політичної противаги. До другого напряму належить: 1) економічний принцип; 2) принцип ступеня розвитку ринку; 3) організаційний принцип; 4) соціально-економічний принцип; 5) принцип аналізу її складових; 6) регіональний принцип; 7) регіонально-економічний принцип. Міжнародна економічна система – сукупність національних економічних систем у їхній взаємодії на основі міжнародного поділу праці з відповідним механізмом регулювання. Складовими елементами міжнародної економічної системи є насамперед національні економічні системи, що являють собою сукупність взаємопов’язаних в організаційному, технологічному та економічному плані галузей і сфер господарської діяльності країн, які через зростання їхньої відкритості у взаємодії одна з одною формують світові ринки і перетворюють виробництво товарів і послуг на міжнародну економічну діяльність.

2. Класифікація країн за рівнем соціально-економічного розвитку

Розвинуті країни : США, Японія, Німеччина, Великобританія, Франція, Італія, Канада; Австралія, Н. Зеландія;Гонконг, Сінгапур, Тайвань;ПАР .

Країни з перехідною економікою : країни Центральної і Східної Європи .

Країни , що розвиваються : Країни Африки, країни Азіатсько-Тихоокеанського регіону (крім країн, що входять до 1-ї групи); країни Латинської Америки і Карибського басейну .

3. Коротка характеристика економічно-розвинутих країн світу

а) головні економічно розвинуті країни ("Велика сімка" - Великобританія, Італія, Канада, Німеччина, США, Франція, Японія); б) "малі" економічно високорозвинуті країни Західної Європи - Австрія, Бельгія, Данія, Ісландія, Люксембург, Нідерланди, Норвегія, Фінляндія, Швейцарія, Швеція; в) країни "переселенського типу" - Австралія, Ізраїль, Нова Зеландія, ПАР (у минулому разом із Канадою розвивалися як "білі" домініони Великобританії); г) західноєвропейські країни середнього економічного розвитку - Греція, Іспанія, Ірландія, Португалія. Для розвинутих країн є характерними: розвинуте ринкове господарство; домінуюче становище в міжнародній економіці, яке надає змогу інтенсивно залучати в господарський обіг власні й імпортовані ресурси; зміщення центру ваги економічної діяльності у сферу послуг, функціонування переважно сервісної економіки; найбільша вичерпаність джерел і факторів індустріального розвитку; випереджальний постіндустріальний розвиток, експансія УІ технологічного укладу та нової економіки.