4. Поняття відпустки. Види відпусток

Право на відпустки мають громадяни України, які перебувають у трудових відносинах із підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої приналежності, а також які працюють за трудовим договором у фізичної особи (підприємця).

Іноземні громадяни і особи без громадянства, котрі працюють в Україні, мають право на відпустки нарівні з громадянами України.

Тривалість відпусток визначається Законом «Про відпустки», іншими законами і нормативно-правовими актами України і незалежно від режиму і графіків роботи обчислюється у календарних днях.

Святкові й неробочі дні (ст. 73 КЗпП України) при визначенні тривалості відпусток не враховуються.

Право на відпустки забезпечується:

- гарантованим наданням відпустки певної тривалості зі збереженням на її період місця роботи (посади), заробітної плати (допомоги) у випадках, передбачених чинним законом;

- забороною заміни відпустки грошовою компенсацією, окрім випадків, передбачених ст. 24 Закону України «Про відпустки».

Закон України «Про відпустки» від 15 листопада 1996 р. встановлює такі види відпусток:

1) щорічні;

2) додаткові відпустки у зв’язку з навчанням;

3) Творчі відпустки;

4) соціальні відпустки;

5) відпустки без збереження заробітної плати.

Закон збільшив мінімальну тривалість відпустки. До його ухвалення мінімальна відпустка складала 15 робочих днів, а з 1 січня 1997 р. встановлений новий мінімум — 24 календарних дні.

4.1. Щорічні відпустки, їх тривалість і порядок надання

На відміну від попереднього законодавства Закон України «Про відпустки» увів принципово новий порядок обчислення тривалості відпустки — у календарних днях, а не в робочих, як було раніше. Календарне обчислення застосовується незалежно від режимів і графіків роботи.

Щорічна основна відпустка надається працівникам тривалістю не менше як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який обчислюється із дня укладення трудового договору. Працівникам вугільної, металургійної, електроенергетичної промисловості тощо основна відпустка надається від 24 до 28 днів — залежно від стажу роботи.

Щорічна додаткова відпустка надається понад щорічну основну відпустку за однією підставою, яку обирає працівник.

Порядок надання додаткової відпустки за кількома підставами встановлює Кабінет Міністрів України.

Сезонним працівникам, а також тимчасовим працівникам відпустка надається пропорційно до відпрацьованого ними часу.

Список сезонних робіт і сезонних галузей затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 1997 р. № 278.

Особам віком до вісімнадцяти років надається щорічна основна відпустка тривалістю 31 календарний день.

Керівним, педагогічним, науково-педагогічним працівникам освіти та науковцям надається щорічна основна відпустка тривалістю до 56 календарних днів у порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.

Щорічні додаткові відпустки за бажанням працівника можуть надаватися одночасно із щорічною основною відпусткою або окремо від неї.

Загальна тривалість щорічних основної і додаткових відпусток не може перевищувати 59 календарних днів, а для працівників, зайнятих на підземних гірських роботах, — 69 календарних днів.

Щорічні основна і додаткові відпустки надаються працівникам з таким розрахунком, щоб вони були використані, як правило, до закінчення робочого року.

Право працівника на щорічні основну і додаткові відпустки повної тривалості в перший рік роботи настає після закінчення шести місяців безперервної роботи на даному підприємстві.

У разі надання працівнику вказаних щорічних відпусток до збігу шестимісячного строку безперервної роботи їх тривалість визначається пропорційно відпрацьованому часу, за винятком випадків, передбачених ч. 7 ст. 10 Закону України «Про відпустки».

Щорічні відпустки повної тривалості до настання шестимісячного строку безперервної роботи в перший рік роботи на підприємстві за бажанням працівника надаються:

1) жінкам — перед відпусткою у зв’язку з вагітністю і пологами або після неї, а також жінкам, що мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

2) інвалідам;

3) особам віком до вісімнадцяти років;

4) чоловікам, дружини яких перебувають у відпустці у зв’язку з вагітністю або пологами;

5) особам, звільненим після проходження строкової військової або альтернативної (невійськової) служби, якщо після звільнення зі служби вони були прийняті на роботу протягом трьох місяців, не враховуючи часу переїзду на постійне місце проживання;

6) сумісникам — водночас із відпусткою за основним місцем роботи;

7) працівникам, які успішно навчаються у навчальних закладах і охочим приєднати відпустку до часу здачі іспитів, заліків, написання дипломних, курсових, лабораторних та інших робіт, передбачених навчальною програмою;

8) працівникам, які не використали за попереднім місцем роботи повністю або частково щорічну основну відпустку і не одержали за неї грошову компенсацію;

9) працівникам, що мають путівку для санаторно-курортного (амбулаторно-курортного) лікування;

10) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

11) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Щорічні відпустки за другий і подальші роки роботи можуть бути надані працівнику в будь-який час відповідного робочого року.

Черговість надання відпусток визначається графіками, що затверджуються власником або уповноваженим ним органом за узгодженням із виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим представником) або іншим уповноваженим на представництво трудовим колективом, органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків враховуються інтереси виробництва, особисті інтереси працівників і можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, встановлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов’язаний повідомити працівника про дату початку відпустки не пізніше ніж за два тижні до встановленого графіком терміну.

Власник або уповноважений ним орган зобов’язаний вести облік відпусток, що надаються працівникам.

Щорічні відпустки за бажанням працівника у зручний для нього час надаються:

1) особам віком до 18 років;

2) інвалідам;

3) жінкам перед відпусткою у зв’язку з вагітністю і пологами або після неї;

4) жінкам, які мають двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда;

5) самотній матері (батькові), яка виховує дитину без батька (матері); опікунам, піклувальникам або іншим самотнім особам, які фактично виховують одного або більше дітей віком до 15 років за відсутності батьків;

6) дружинам (чоловікам) військовослужбовців;

7) ветеранам праці і особам, які мають особливі трудові заслуги перед Батьківщиною;

8) ветеранам війни, особам, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною, а також особам, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;

9) батькам-вихователям дитячих будинків сімейного типу;

10) в інших випадках, передбачених законодавством, колективним або трудовим договором.

Керівним, педагогічним, науковим, науково-педагогічним працівникам, фахівцям установ освіти щорічні відпустки повної тривалості в перший і подальші роки роботи надаються у період літніх канікул незалежно від часу прийняття їх на роботу.

Щорічна відпустка на прохання працівника може бути розділена на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина складатиме не менше 14 календарних днів.

Невикористана частина щорічної відпустки повинна бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Відкликання із щорічної відпустки допускається з відома працівника лише для запобігання стихійному лиху, виробничій аварії або негайного усунення їх наслідків, для запобігання нещасним випадкам, простою, загибелі або псуванню майна підприємства та в інших випадках, передбачених законодавством. У разі відкликання працівника з відпустки його праця оплачується з урахуванням тієї суми, яка була нарахована на оплату невикористаної частини відпустки.