3.1. Ненормований робочий день

Ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який встановлюється для певної категорії працівників у випадках неможливості нормування часу трудового процесу.

У разі потреби ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу. Праця понад робочий час не є наднормовою роботою і додатковій оплаті не підлягає.

Міра праці в такому разі визначається не тільки тривалістю робочого часу, але й колом обов’язків і обсягом виконуваних робіт.

На працівників з ненормованим робочим днем поширюються встановлений на підприємстві, в установі, організації режим робочого часу і правила внутрішнього трудового розпорядку. Ненормований робочий день не означає, що власник або уповноважений ним орган має право систематично залучати тих, хто працює у такому режимі, до роботи понад встановлену тривалість робочого часу. У законодавстві не встановлена тривалість роботи понад робочий час, яка допускається для виконання трудових обов’язків, не обмежена і кількість роботи понад нормальний робочий день. Усе залежить від характеру і обсягу виконуваної роботи. Якщо працівнику з ненормованим робочим днем, що має відповідну кваліфікацію, досвід, знання, доводиться систематично працювати понад нормальний робочий день, то потрібно ставити питання або про введення додаткових одиниць штатного розпису, або переглянути, скоротити коло трудових обов’язків і упорядкувати режим роботи.

Для працівників, які працюють на умовах неповного робочого дня, ненормований робочий день встановлюватись не може.

Ненормований робочий день на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності може встановлюватися для керівників, фахівців і працівників, а саме:

— осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;

— осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);

— осіб, які поділяють час для своєї роботи на власний розсуд.

Міністерства та інші центральні органи виконавчої влади за узгодженням із відповідними галузевими профспілками затверджують орієнтовні переліки робіт, професій і посад працівників із ненормованим робочим днем.

Перелік конкретних професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, встановлюється в колективному договорі.

Працівник із ненормованим робочим днем не має права відмовитися від цієї роботи. Відмова без поважних причин перевищити межі нормального робочого дня для виконання своїх трудових обов’язків є порушенням трудової дисципліни, яке може спричинити застосування дисциплінарного стягнення.

Відповідно до п. 25 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами трудових спорів» від 6 листопада 1992 р. № 9 для працівника з ненормованим робочим днем час перебування на роботі понад встановлену загальну тривалість є робочим.

3.2. Гнучкий режим робочого часу

В умовах вивільнення працівників у зв’язку із простоями, фінансовими труднощами, на практиці вводять стислий (ущільнений) робочий день, за якого нормативна тривалість робочого тижня (40 годин) поділяється на меншу кількість робочих днів. Скорочується час зайнятості, але із збереженням колишньої зарплати.

До нестандартних режимів можна віднести гнучкий режим робочого часу, при якому працівник відповідно до своїх потреб може визначати час приходу і залишення роботи з відробітком норми робочого часу. Рішення про застосування режиму гнучкого робочого часу ухвалюється працедавцем спільно із профспілковим комітетом з урахуванням думки відповідних трудових колективів. Записи в трудову книжку про переведення на такий режим не вносяться.

Для вирішення проблеми скорочення чисельності працівників використовують працю двох працівників на одному робочому місці по черзі, а також альтернативний робочий тиждень (два працівники працюють на одному робочому місці поперемінно — один тиждень один, інший тиждень — другий).

Існує і роздроблений робочий день, порядок його встановлення передбачений ст. 60 КЗпП.