Документи, які подаються до банку для перерахування або отримання кош­тів повинні мати такі реквізити:

*

• найменування і номер розрахункового документа; число, місяць і рік його виписки. При цьому вказується число цифрами, місяць - прописом, рік - цифрами. Але, якщо розрахункові документи заповнюються на обчислювальних машинах, можна місяць також зазначити цифрами;

• чітко визначене найменування платника і одержувача коштів, їх номери рахунків. Найменування може бути як повним, так і скороченим, але воно обов'язково повинно відповідати зареєстрованому в статуті;

• чітко визначені найменування, місцезнаходження, номер банку платника і одержувача, розрахунково-касових центрів де знаходяться їх кореспондентсь­кі рахунки, номери цих рахунків;

• суму платежів, цифрами та прописом у цілих грошових одиницях;

• мотив для перерахування чи отримання коштів: номери та дати дого­вору, товарно-транспортних документів, найменування товарів та послуг тощо, засіб платежу або кодове його позначення;

• підписи платників, яким за статусом надано право здійснення розрахун­ково-грошових операцій. Підписи здійснюються на першому примірнику і засвід­чуються печаткою.

Розрахункові платіжні документи складаються на бланках, форми яких ви­значено «Інструкцією про безготівкові розрахунки в Україні в національній ва­люті», затвердженою Постановою Правління НБУ від 29.03.2001 № 135 (зі змі­нами і доповненнями).

Розрахунковий документ (за винятком розрахункового чека) виписують у кількості примірників, потрібній для всіх учасників безготівкових розрахунків (але не менше двох) з використанням технічних засобів (електронно- обчислювальних та друкарських машин).

Розрахункові документи приймаються банком до виконання незалежно від вказаної в них суми, але не менше встановленого мінімуму. При цьому

документи в сумах більше 1 грн. формуються платником та здаються в банк

і

для виконання кожен окремо.

Документи приймаються банком від підприємств протягом «операцій­ного дня», тривалість якого встановлюється в кожному випадку окремо з врахуванням конкретних умов, і проводяться за рахунками в цей же день.

Виправлення і підчистки у розрахункових док. не припускаються.

Списання коштів з рахунків платника здійснюється на підставі першого примірника розрахункового документа, який залишається на зберіганні в бан­ку платника. Інші примірники розрахункового документа (за винятком розрахун­кових чеків) банк передає платнику.

Організація безготівкових розрахунків у господарському обороті регулю­ється нормативно-правовими актами Національного банку.

За переходу до ринкових відносин запровадження безготівкових роз­рахунків має активно сприяти виконанню таких завдань:

• удосконаленню комерційного розрахунку на підприємстві;

• оптимізації форм і способів безготівкових розрахунків;

• підвищенню відповідальності підприємств за своєчасне й у повному обсязі здійснення платежів за всіма зобов'язаннями;

• постійному пошуку нових механізмів організації безготівкових розраху­нків, які б дали змогу на економічному підґрунті подолати негативні процеси в грошовій сфері;

• зміцненню договірної дисципліни;

• прискоренню обороту коштів.

Форми розрахунків відрізняються одна від одної наступними ознаками:

по-перше, вони характеризують термінами здійснення платежу. На­приклад, розрахунки платіжними вимогами можуть передувати відвантаженню товарів співпадати або іти слідом за ним. Акредитивна форма передбачає оплату рахунків постачальників слідом за відвантаженням товару Чеки оплачуються банками після відвантаження товар постачальником покупцю;

9

по-друге, у випадках, коли платник і одержувач коштів мають рахунки у різних установах банків, ознака форми розрахунків - місце здійснення платежу. Наприклад, розрахунки платіжними дорученнями пов'язані з актом платежу у банк платника і наступним рухом коштів до банку одержувача. Роз­рахункам за акредитивами та чеками притаманні платежі банку постачальника з наступним завершенням розрахунків банку платника;

по-третє, форми розрахунків відрізняються за ступенем гарантії пла­тежу. Якщо розрахунки платіжними дорученнями умовно гарантують своєчас­ність розрахунків, то акредитиви, чеки надають безумовну гарантію платежу.

по-четверте, форми розрахунків характеризуються порядком оформлення розрахункових документів ( платіжного доручення, заяви на акредитив, чеків тощо) та правилами їх руху за схемами документообороту.

Зупинимось на кожній формі розрахунків окремо.

Платіжне доручення банк приймає тільки в межах коштів на розрахунко­вому рахунку.

Якщо постачальник (одержувач коштів) не має рахунку в банку або розра­хунки між постачальником і покупцем платіжним дорученням неможливі, під­приємство може виконати розрахунок гарантованим платіжним дорученням че­рез підприємства зв'язку.

Покупець (платник коштів)			1 о	Постачальник (отримувач коштів)
о	І	'о	Е	о'	L
Банк покупця		О		Банк постачальника

1. — постачальник відвантажує продукцію (виконує роботи, послуги):

2. — постачальник виставляє рахунок-фактуру за прод., роботи, послуги:

»

3. — покупець подає до банку, то його обслуговує, платіжне доручення;

4. — банк покупця списує з його рахунку кошти;

5. — банк покупця повідомляє покупця — власника pax. про списання коштів:

6. — банк покупця передає електронним зв'язком або надсилає платіжне дору­чення па відповідну суму до банку постачальника;

7. — банк постачальника (одержувача) зараховує кошти на pax. постачальника;

8. — банк постачальника повідомляє постачальника про надходження коштів на розрахунковий рахунок випискою з розрахункового рахунку.

Платіжні вимоги-доручення — це комбінований розрахунковий доку­мент, який складається з двох частин.

Верхня частина — вимога підприємства-постачальника до підприємства- покупця сплатити вартість товару, виконаних робіт, послуг. Нижня частина — доручення покупця (платника грошових коштів) банку, який його обслуговує, переказати суму грошових коштів з його рахунку на рахунок постачальника.

- ' ^ ^: ;,; (Q

10

о

Банк покупця (О)

в

о

Покупець (платник коштів) *

о

Постачальник (отримувач коштів)

о' »—— нічия™»	L ■ 1 ■ іииішшдімііімажшшмиї
Банк постачальниі^ІР)

1. — постачальник відвантажує продукцію покупцеві;

2. — разом з док. на відвантажену продукцію постачальник передає платіжну вимогу-доручення на оплату;

3. — покупець передає платіжну вимогу-доручення в банк, який його обслуго­вує, для переказу коштів;

4. — банк покупця (платника коштів) списує з рахунку покупця кошти;

5. — банк покупця сповіщає випискою покупця — власника рахунку про спи­сання коштів з його розрахункового рахунку;

*

6. — банк покупця направляє в банк пост-ка платіжну вимогу-доручення;

7. — банк постачальника зараховує кошти на pax. постачальника (одержувача);

8. — банк постачальника сповіщає постачальника (власника рахунку) про над­ходження коштів на рахунок (випискою з розрахункового рахунку).

У розрахунках між підприємствами застосовуються розрахункові чеки.

Розрахунковий чек — це документ стандартної форми з дорученням чекодавця

«

своєму банкові переказати кошти з рахунку чекодавця на рахунок пред'явника чека (одержувача коштів). Існує кілька видів розрахункових чеків: акцептовані, не акцептовані банком, з лімітованих і не лімітованих книжок.

яшшшят Платник коштів (покупець товару) 1		1 О '	Ж , . МІВ : Отримувач коштів (по­стачальник)
І	'о	О * ҐЛ ^ ані		і ■■■■■^ивввн^ввннн	'о
Банк платника (поку^~^		І О в ►	Банк отримувача (постарл

1. — постачальник передає товар покупцеві;

2. — покупець передає чек постачальнику;

3. — постачальник передає чек у свій банк;

4. — банк постачальника направляє чек для оплати в банк покупця;

5. — банк платника списує кошти з рахунку покупця товару;

6. — банк платника повідомляє платника про списання коштів;

7. — банк платника переказує банку постачальника відповідні кошти;

8. — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

9. — банк постачальника повідомляє постачальника про зарахування кош­тів на його рахунок.

Чекова форма розрахунків має певні переваги перед іншими формами. Це, передовсім, відносна швидкість розрахунків і надходження коштів на раху­нок постачальника, що сприяє зменшенню дебіторської заборгованості. Принциповими недоліками такої форми розрахунків є:

• недостатня гарант, платежу, бо на рах. чекодавця може не бути потрібних коштів,

• неможливість розрахунків чеками на велику суму,

• складність оформлення чека.

Акредитив — це розрахунковий документ із дорученням однієї кредитної установи іншій здійснити за рахунок спеціально депонованих коштів оплату то­варно-транспортних документів за відвантажений товар.

р

Існує кілька видів акредитивів.

Покритий — це такий акредитив, який передбачає попереднє депонуван­ня коштів. У цьому разі банк платника (банк-емітент) списує кошти з розрахун­кового рахунку платника і переказує ці кошти в банк постачальника (банк- виконавець) на окремий балансовий рахунок «Акредитив».

Непокритий — це акредитив, коли платежі постачальнику гарантує банк. У такому разі платник звертається до свого банку з клопотанням виставити для нього гарантований акредитив. Таке клопотання банк-емітент задовольняє

тільки стосовно платоспроможних клієнтів і за умови встановлення між клієн­том і банком, який відкриває акредитив, кореспондентських відносин.

Відкриваючи гарантований акредитив, банк-емітент дає банку-виконавцю право списувати платежі на користь постачальника-одержувача коштів зі свого кореспондентського рахунку.

Відзивний — це акредитив, який може бути змінений або анульований банком-емітентом на вимогу покупця без попереднього погодження з постача­льником. Але банк-виконавець повинен оплатити документи, які були вистав­лені постачальником і прийняті банком, до отримання останнім повідомлення про зміну чи анулювання акредитива.

Безвідзивний — це акредитив, який не можна змінити або анулювати без згоди постачальника, на користь котрого було відкрито акредитив.

Банк постачальний)

о

Постачальник Сотоимувач коштів)

о

о

1. — покупець доручає банку, що його обслуговує, відкрити акредитив:

2. — банк покупця відкриває акредитив;

3. — банк покупця сповіщає покупця про відкриття акредитива;

4. — банк покупця повідомляє банк пост, про відкриття акредитива постачаль­нику на конкретну суму;

5. — банк постачальника сповіщає постачальника про відкриття акредитива;

6. — відвантаження товару;

7. — покупець повідомляє банк про виконання умови акредитива, тобто дає на­каз на розкриття акредитива;

8. — банк покупця переказує банку постачальника суму коштів з акредитива;

   Покупець 1 (платник коштів)
   о	©1 і ——-	' о	і
   Банк покуі		[іця (Г)

9. — банк постачальника зараховує кошти на рахунок постачальника;

10 — банк постачальника повідомляє про це свого клієнта.

Платіжна вимога — це наказ одержувача коштів (постачальника) про пе­реведення йому коштів з рахунка платника.

Платіжна вимога із супровідним реєстром подається стягувачем (одержу­вачем) у банк, в якому він обслуговується. У платіжній вимозі має бути зазначе­не призначення платежу та відповідна стаття законодавчого акта, якою передба­чене право безспірного стягнення та безакцентного списання коштів.

Постачальник (одержувач коштів)
О __—_———і	і
Банк постачальні

Покупець (платник коштів)

і і

О

О

О

1. - одержувач коштів виписує і здає в установу банку, що його обслуговує, пла­тіжну вимогу до платника і реєстр платіжних вимог;

2. - банк одержувача пересилає платіжну вимогу і реєстр банку платника;

3. - банк платника видає платникові платіжну вимогу і повідомляє про платіж;

4. - на основі перевіреної платіжної вимоги установа банку списує зазначену су­му з рахунка платника;

5-з банку платника надходять док. про перерах. коштів у банк одержувача; 6 - банк одержувача зараховує зазначену суму на рахунок одержувача коштів.

Інкасові доручення (розпорядження) застосовуються при одержанні від боржника платежу за виконавчими або прирівняними до них документами, які подав на інкасо стягувач.

Інкасове доручення — це розрахунковий документ, який складають фі­нансові органи, банки, інші підприємства й організації у тих випадках, коли їм

надане право безспірного (безперечного) стягування коштів.

У рядку «Призначення платежу» інкасового доручення (розпорядження) вказується назва законодавчого акту, яким передбачене право безспірного стяг­нення коштів (його дата, номер і відповідний пункт), і документ, на підставі якого здійснюється стягнення. Інкасове доручення може складатися на бланку платіжної вимоги, в якому замість найменування «платіжна вимога» зазначаєть­ся «розпорядження» або «інкасове доручення».

У разі, якщо в інкасовому дорученні не зроблено посилання на акт чинно­го законодавства, банк повинен повернути його без виконання. Відповідальність за достовірність даних інкасового доручення (розпорядження) покладається на стягувача.

Банки виконують ухвали судів, суддів, постанов прокурорів, слідчих про­куратури, внутрішніх справ та Служби безпеки України щодо накладення ареш­ту на кошти юридичних та фізичних осіб.

і

Ухвала суду або постанова прокурора, слідчого надсилається безпосеред­ньо до банку, в якому відкрито рахунок юридичної або фізичної особи, на кош­ти якої накладений арешт. У разі накладення арешту на кошти на рахунку бан­ком припиняється списання коштів за розпорядженням власника рахунка (в то­му числі використання коштів на потреби підприємства та виплату заробітної плати і прирівняних до неї платежів), за винятком платежів до бюджету.