1. Поняття і категорії соціології особистості

Другий розділ присвячений розгляду спеціальних соціологічних теорій. Вони розкривають суть, формування і механізми розвитку передусім соціальних спільнот, груп та деяких соціальних інститутів. Але всі ці соціальні утворення неможливо уявити без людини, її активної творчої діяльності, одним із результатів якої і є соціальні спільноти. Адже саме людина як істота соціальна ґрунтуючись на соціальних зв’язках та взаємодії створює групи, колективи, об’єднання, а згодом і спільноти — центральні осередки її життєдіяльності в соціокультурному просторі. Тому можна погодитися з визначенням цієї галузі соціологічного вчення,яке міститься у багатьох соціологічних словниках та науковій літературі:соціологія особистості — це одна зі спеціальних соціологічних теорій,предметом дослідження якої є особа як об’єкт і суб’єкт соціальних відносин на р і в н і її в з а є м о з в ’ я з к і в і з с о ц і а л ь н и м и с п і л ь н о т а м и . Саме особистість з’єднує всі ланки суспільного життя: макро- , мезо-, і мікро- середовище, робить їх полем своєї творчої активності й осередками розгортання внутрішніх потенцій. Звичайно, може виникнути запитання: людину вивчає і досліджує багато інших наук, ув чому ж полягає відмінність саме соціологічного розуміння людини? Філософію цікавить людина з позиції її становища у світі передусім як суб’єкта пізнання і творчості. Психологія аналізує людину як усталену цілість психічних процесів, властивостей і відносин: темпераменту, характеру, здібностей, вольових властивостей тощо. Тобто психологія шукає стабільні характеристики психіки, які забезпечують незмінність людської природи. Історики, навпаки, виявляють інтерес до того, як під впливом культурно#історичних чинників змінюється людська істота. Якщо економісти припускають, що людина здатна на раціональний вибір,то психологи виходять із того, що мотиви людської поведінки здебільшого ірраціональні й незбагненні. На відміну від цих наук соціологія розглядає людину як надзвичайно пластичну істоту, здатну до значних соціальних адаптацій, але водночас вирізняє в людині соціально2типові характеристики — риси, якими наділені певні типи людей. Далі, соціолог досліджує людину насамперед як особистість, як елемент соціального життя, розкриває механізми її становлення під впливом соціальних факторів, а також шляхи і канали зворотного впливу особистості на соціальний світ. Соціологію цікавить участь людини#особистості у змінах і розвитку соціальних відносин; вона досліджує зв’язки особистості й соціальної спільноти, особистості й суспільства, регуляцію і саморегуляцію соціальної поведінки. Отже, як бачимо, специфіка соціологічного підходу до вивчення людини полягає у з’ясуванні насамперед того в людині, що безпосередньо п о в ’ я з а н е і з с о ц і а л ь н и м життям, включені с тю людини у систему соціальних відносин, — тобто не її біологічних чи психічних особливостей, а суто соціальних характеристик. Звідси виникає потреба у чіткому розмежуванні термінів, які використовуються у соціогуманітарних науках щодо людини в її різноманітних іпостасях. У буденній свідомості досить часто ототожнюються поняття «людина», «особистість», «індивід». У соціології ж ці поняття як синоніми не використовуються і достатньо чітко розрізняються. Термін «людина» вживається як родове поняття, що вказує на приналежність до людського роду — вищої сходинки розвитку живої

природи на нашій планеті. Тобто поняття людини вказує на якісну відмінність людей від тварин, на людину — продукт природи, і слугує для характеристики всезагальних, притаманних всім людям якостей і особливостей, що знаходить свій вияв у назві «homo sapiens», або «людина розумна». Термін «індивід» вживається у значенні «конкретна людина», одиничний представник людського роду, коли необхідно наголосити, що йдеться не про все людство загалом і не про будь#яку людину в ньому. Термін «особистість» служить для характеристики соціального в людині. Якщо «людина» — це передусім продукт природи, то «особистість» — продукт суспільства. Але було б спрощенням розглядати людину лише як продукт суспільного розвитку. У соціології, особливо сучасній, людина#особистість трактується переважно як суб’єкт суспільних процесів, тобто їх активний діяч і творець. Ця активна творча діяльність с т а є можливою і продуктивною завдяки опанування особистістю успадкованої від попередніх поколінь культури. Водночас, як слушно з а з н а ч а є в і д о м и й х а р к і в с ь к и й с о ц і о л о г О л е н а Як у б а , н е можна відмовлятися від урахування біологічних особливостей людини, здатних опосередковано впливати на формування соціальних властивостей індивіда. Особистість, на її думку, доцільно визначити як усталений комплекс якостей і властивостей людини, які набуваються під впливом відповідної культури суспільства і конкретних соціальних груп та спільнот, до яких вона належить і в життєдіяльність яких включається. Тому предметом дослідження в соціології є «homo socius» — «людина соціальна».