2. Оцінка стійкості об'єкта до дії проникаючої радіації та радіоактивного забруднення.

Радіоактивне забруднення та проникаюча радіація можуть впливати на виробничу діяльність об'єкта переважно через дію на людей. Загроза захворювання променевою хворобою може визвати необхідність зупинки або обмежене функціонування підприємства на деякий час, за який рівні радіації у результаті природного розпаду радіоактивних речовин не зменшиться до значень, що не загрожують людям. Тому головна ціль оцінки уразливості об'єкта від дії іонізуючих випромінювань полягає в тому, що б виявити ступінь загрози радіоактивного зараження людей у конкретних умовах роботи (перебування) на зараженій місцевості.

Щоб оцінити стійкість роботи промислової будівлі до дії радіоактивного зараження та проникаючої радіації ядерного вибуху треба:

1. Визначаємо максимальне значення рівня радіоактивного зараження та дозу проникаючої радіації, які очікуються на території промислової будівлі:

З додатка 12 "Рівні радіації на осі сліду наземного «ядерного вибуху на 1 год після вибуху" [1] знаходимо значення рівня радіації на відстані R=5 км для

q =100 кт. та V с.в.=25 км/год:

P _{1 max} ⁼ 4650 Р/год.

2. Визначаємо коефіцієнт послаблення дози радіації сховищем.

Коефіцієнт послаблення дози радіації сховищем розраховуємо окремо для радіоактивного зараження по таким вихідним даним: перекриття сховища складається з шару бетону товщиною dl = 40 см та шару глини d2 = 30 см;

шари половинного послаблення матеріалів від радіоактивного зараження знайдемо з додатку 11 "Товщина половинного послаблення радіації для різних матеріалв d,см [1] вони складають:

від радіаційного зараження для бетону dl = 5,7 см:

для глини d2= 6,3см.

Коефіцієнт, який враховує умови розташування сховища, знаходимо по таблиці 11.3 "Коефіцієнт умов розміщення сховища Kp (Для окремо-стоячого сховища в районі забудови Kp = 2.)

Тоді: K _{осл уб рз} = K _p П 2^hі/^di = 2·2 ^40/5,7·2^30/6,3 = 7031;

де:

K_p - коефіцієнт, що враховує умови розміщення сховища;

hi-товщина захисного шару, см;

dі - товщина шару половинного послаблення , см.

3. Визначаємо дозу радіації, яку можуть отримати робітники та службовці, знаходячись у сховищі при максимальному рівні радіації:

Д_{уб . рз} ⁼ Д_{рз .мах}/K _{осл уб рз} = 13110/7031 =1,86 Р,

де:

Д_{рз .мах} - найбільша доза на відкритій місцевості;

Д_{рз .мах} ⁼ 5 P₁ · (t_н^-0,2- t_к-^0,2) = 5·4650 ·(1,2 ^-0,2- 97,2 ^-0,2 )= 23250·(0,9642-0,4003)=

=23250·0,5639 =13110 Р;

де:

P₁ - найбільший рівень радіації на 1 годину після вибуху, Р/год (додаток 12[1]);

t_н - час початку роботи в умовах зараження відносно моменту вибуху, год;

t_к - кінець опромінення (закінчення роботи, рівне сумі часу початку і

тривалості роботи, год).

t_н= (R_x / V_св)+ t_вип =(5/ 25)+1 = 1,2 год;

де:

R_x - віддаль захисної споруди від місця ядерного вибуху до об `єкту(5 км);

V_св - швидкість середнього вітру (25 км/год);

t_вип - час викидання радіоактивних речовин (1 година);

t_к⁼ t_н + t_p = 1,2 + 96 = 97,2 год;

t_p=4 доби.

50 Р - гранична доза опромінювання за 4 доби, яка викличе захворювання; Потрібний коефіцієнт послаблення радіації захисної споруди від радіоактивного забруднення визначається по формулі:

K _{осл рз треб} = Д_{рз .мах} /50 = 13110/50 = 262,2

Висновок: Сховище забезпечує надійний захист персоналу в умовах радіоактивного зараження. Доза опромінювання за добу перебування у ньому складає 1,86 Р, що значно менше допустимої норми однократного опромінювання.