Будівельна частина.

1. Загальні положення про об’ємно-планувальне рішення.

1. Нормативні документи з проектування промислових споруд.

1.2. Типи виробничих будівель, приміщень та споруд заводу; умови та місця їх розташування.

1.3. Проектування промислової території, її складові.

1.3.1 Санітарно-захисні зони.

1.3.2 Транспортні зв’язки та інженерні сітки та протипожежні вимоги.

1.3.2.1 Транспортні шляхи на території підприємства.

1.3.2.2 Інженерні сітки.

1.3.2.3 Протипожежні вимоги.

1.3.2.4 Рух транспорту по підприємству.

1.3.3 Благоустрій території.

2. Об’ємно-планувальне рішення виробничих площ дільниці ..........

   0. Розрахунок площі приміщення.

   1. Розрахунок висоти цеху.

   2. Розрахунок прольоту цеху.

1. Загальні вимоги до об’ємно-планувального рішення.

1.1 Нормативні документи з проектування промислових споруд

При проектуванні промислових споруд необхідно враховувати наступні розділи СНіП: СНіп ІІ-89-80 “Генеральні плани промислових споруд. Норми проектування”; Сніп ІІМ.2-72 “Промислові будівлі промислових підприємств. Норми проектування”; Сніп ІІ-2-76 “Допоміжні будівлі та приміщення промислових підприємств. Норми проектування”.

Графічна документація проектна – розмір листів, креслень, масштаби, шрифти, умовні позначення регламентуються Єдиною Системою Конструкторської Документації.

При виборі точки будівництва повинні враховуватись наступні умови: наявність сировинної бази; рельєф, що придатний для будівництва; наявність кваліфікованої робочої сили; близьке розміщення шляхів сполучень для доставки на підприємство необхідних матеріалів та відправки готової продукції, наявність водних ресурсів, що придатні для пиття та промислових потреб; наявність паливних та енергетичних ресурсів; вірний вибір напрямку вітрів, що переважають, по відношенню до населених пунктів; вибір місця для спуску стічних вод після їх очищення та інше.

1.2 Типи виробничих будівель, приміщень та споруд заводу; умови та місця їх розташування.

Виробничі приміщення бувають:

- одноповерхові каркасні будівлі. Каркас одноповерхової споруди складається з залізобетонних або сталевих колон, що утворюють разом з залізобетонних або сталевих колон, що утворюють разом із несучими конструкціями покриття поперечні рами, і різного роду повздовжніх елементів – фундаментних, обв’язочних і підкранових балок і ферм, а також різного роду зв’язок, що надають каркасу в цілому й окремим елементами просторову жорсткість і міцність.

У промислових будівлях при прольотах 30 м і більше каркас роблять змішаним: колони залізобетонні, а ферми сталеві.

- багатоповерхові промислові будівлі каркасного типу набули широкого поширення. Каркас будівлі складається з колон та ригелів, що утворюють багатоярусні рами з жорсткими вузлами. Рами розміщують поперек будівлі, а в повздовжньому напрямку міцність будівлі забезпечують сталевими зв’язками, що встановлюють по кожному повздовжньому ряді колон всередині температурних відсіків. Число прольотів у каркасах буває різним – від одного до трьох-чотирьох, а іноді і більше. Багатоповерхові виробничі будівлі будують висотою до 5-ти поверхів.

Виробничі будівлі мають виробничі дільниці (цеха), робочі приміщення, склади, допоміжні та побутові приміщення.

Склад та площі приміщень культурно-побутового і медичного обслуговування встановлюються нормами проектування. Ці приміщення розміщують на першому поверсі або в окремому блоці, сполученому з житловими корпусами переходом.

Обслуговуючі приміщення – їх склад та розміри площ визначаються призначенням будівлі.

Санітарні вузли розташовують на кожному поверсі біля сходових кліток. Склад приміщень санітарного вузла визначається призначенням та місткістю будівлі. Вхід у них здійснюється через тамбур із встановленими умивальниками. Унітази розміщують у кабінах розміром 1200 х 900 мм. Кількість санітарних пристроїв приймають за нормами будівельного проектування.

Промислова територія.

При визначенні території промислової зони на основі загального функціонального зонування міста необхідно враховувати ефективність їх зв’язків з іншими територіями. При планувальному формуванні промислової зони необхідно щоб:

• частка території з виробничими функціями складає не менше 60-65% загальної території зони;

• виробничі об’єкти розміщувалися достатньо компактно;

• зона була забезпечена транспортними магістралями загальноміського значення, які зв’язували б її з іншими функціональними зонами міста та іншими вимогами (потребами).

В практиці проектування будівництва існують суцільна та розосереджена система забудівлі. При розосередженій системі забудівлі між спорудами та будівлями необхідно залишати мінімальні протипожежні та санітарні розриви. Ширина розриву між цехами приймається рівною півсумі висот протилежних будівель, но не менше 12 метрів. Ширина санітарного розриву між спорудами, що освітлюються через віконні пройоми, повинні бути не менше найбільшої висоти до верху карниза протистоячої будівлі. При необхідності обладнання відкритих складів сировини або інших пиловидних матеріалів санітарні розриви повинні бути не менше 20 м до виробничих споруд, та 25 м до побутових приміщень.

Найбільш економічним рішенням генерального плану є блокування цехів в одному крупному приміщенні. В цьому випадку значно скорочується територія промислового майданчика, довжина транспортних та інженерних комунікацій, покращуються умови для автоматизації, зменшення строку будівництва.