Комунальний пародонтальний індекс (cpi)

Показники. Для оцінки цього індексу використовуються три показники пародонтального статусу: кровоточивість ясен, зубний камінь і пародонтальні кишені. Застосовується спеціально розроблений легкий CPI зонд з кулькою на кінці, діаметром 0,5 мм, який має чорну мітку між 3,5 і 5,5 мм і чорне кільце на рівні 8,5 мм і 11,5 мм від кінчика зонда. Секстанти. Порожнина рота поділяється на секстанти, що включають наступні групи зубів: 18-14, 13-23, 24-28, 38-34, 33-43, 44-48. Секстант оглядають лише в тому випадку, якщо в ньому присутні два або більше зубів, які не підлягають видаленню. {Примітка. Це скасовує колишню інструкцію про включення єдиного зуба, що залишився в секстанті, в сусідній секстант.) Індексні зуби. У дорослих 20 років і старше оглядають 10 наступних так званих індексних зубів: 17, 16, 11, 26, 27, 37, 36, 31, 46, 47. Два моляра оглядають в кожному бічному секстанті, і якщо один з них відсутній, то заміна не проводиться. Якщо в секстанті відсутній один або два індексних зуба, оглядають усі зуби даного секстанта, що залишилися, і реєструють найважчий код. У цьому випадку не проводять вимірювання в області дистальних поверхонь третіх молярів. У пацієнтів молодший 20 років оглядають тільки 6 індексних зубів - 16, 11, 26, 36, 31 і 46. Це зроблено для того, щоб уникнути помилок, пов'язаних з помилковою діагностикою ясенних кишень при прорізуванні зубів. З цієї ж причини при огляді дітей до 15 років вимірювання глибини кишень повинно бути виключеним, а реєструються тільки кровоточивість і камінь. Виявлення ясенних кишень і каменю. При зондуванні в ділянці індексного зуба зонд використовується як "чутливий" інструмент для визначення глибини кишені і виявлення підясенного зубного каменю і кровоточивості. Сила, що використовується при зондуванні, не повинна перевищувати 20 м. Практичним тестом для встановлення цієї сили є накладання зонда під ніготь великого пальця і ​​натискання до появи дискомфорту. Для відчуття підясенного зубного каменю повинно бути додане саме мінімальне зусилля, яке дозволить кульці зонда просуватися вздовж поверхні зуба. Коли зонд встановлено, його кулька повинна слідувати анатомічної конфігурації поверхні кореня зуба. Якщо пацієнт під час зондування відчуває біль, це вказує на застосування зайвого зусилля. Для зондування кулькою зонда потрібно обережно помістити в ясенну борозну або кишеню і прозондувати на всьому протязі. Наприклад: зонд вставляють в кишеню в дистальному відділі щічної поверхні другого моляра, якомога ближче до контактного пункту з третім моляром, розташовуючи його паралельно довгій осі зуба. Потім зонд обережно просувають короткими рухами вгору і вниз вздовж щічної борозни або кишені до мезіальної поверхні другого моляра і від дистальної ділянки щічної поверхні першого моляра до області контакту з премоляром. Аналогічні рухи виконуються на язикових поверхнях, починаючи з дистально-язикової області другого моляра.

0 - Немає ознак ураження.

1 - Спостерігається кровоточивість, спонтанна або після зондування, видима при використанні стоматологічного дзеркала.

2 - Камінь, виявлений під час зондування, але при цьому видна вся чорна ділянка зонда.

3 - Карман 4-5 мм (ясен край в ділянці чорної мітки зонда).

4 - Карман 6 мм або більше (чорна ділянка на зонді не видима).

X - Виключений секстант (якщо в секстанті присутні менше 2-х зубів).

9 - не реєструється.