- •3. Фізіологічні механізми підтримання температурного гомеостазу
- •4. Фізіологічні механізми терморегуляції
- •5. Резерви підтримання термогомеостатичності організму при виконанні фізичних вправ
- •6. Енергетична характеристика фізичних вправ
- •7. Норми енерговитрат і руховий режим трудівників різних професій
- •8. Загартування людини
7. Норми енерговитрат і руховий режим трудівників різних професій
Щоб забезпечити добре здоров'я, високу працездатність, середня людина повинна витрачати на м'язову діяльність протягом доби 1200-2000 ккал. Сюди входять виробничі, побутові та спеціально підібрані фізичні вправи. Виділити із загального об'єму енерговитрат ту частину, яка повинна при-ходитись на фізичні тренування, досить важко. Проте такі узагальнені дані є і їх належить використовувати в практиці фізичного виховання. Вважається, що доросла людина на оздоровчі фізичні вправи повинна витрачати 1000-2000 ккал енергії протягом тижня, або 150-300 ккал на добу. Менші Таблиця 10 витрати енергії спричиняють розвиток детренованості із зниження життєдіяльності організму, більше 500 тис ккал на добу без шкоди для здоров'я можуть витрачати лише фізично підготовлені люди молодого і середнього віку. При добових енергови-тратах 10000 ккал людина не спроможна засвоїти необхід
ну для компенсації витраченої енергії їжу і протягом доби витрачає до 300-700 г маси тіла (М.Ф.Гри-ненко, Т.Я.Ефімова 1985). Звичайно, що спортсмени високої кваліфікації інколи виконують і більші навантаження, але вони, як правило, пов'язані з використанням різноманітних засобів, які прискорюють відновні процеси. Люди, які регулярно займаються в групах здоров'я і витрачають на тренування в середньому 300 ккал енергії на добу, за загальним станом здоров'я та показниками фізіологічних резервів на 10-15 років молодші від тих, хто нехтує фізичною активністю.
При дозуванні фізичних навантажень належить враховувати професію людини, яка вирішила займатись оздоровчим тренуванням. Для осіб, віднесених за видом праці до 1-2 груп, необхідні м'язові навантаження з витратами не менше 2000 ккал протягом тижня. Тренувальні програми для таких осіб мають включати вправи, що сприяють зміцненню недостатньо розвинутих м'язових груп (м'язів спини, ніг, живота). З цією метою протягом робочого дня пропонується виконання виробничої гімнастики і фізкультпауз, а після роботи та у вихідні дні пішохідні прогулянки, їзда на велосипеді, лижах, танці тощо. Для попередження виникнення ожиріння, обмінного поліартриту, деформуючого спондильозу в заняття належить побільше вводити вправ для суглобів і тих ділянок тіла, де відбувається найбільше відкладення жиру (живіт, груди, стегна, ягодиці).
В руховий режим працівників 1-2 груп професій необхідно включати ритмічну гімнастику тривалістю до ЗО хв з енерговитратамн до 200 ккал, оздоровчу гімнастику, заняття циклічними вправами або іграми.
Для представників 3-4 професійних груп добові енерговитрати на спеціальні фізичні вправи мають бути меншими 100-150 ккал (у вихідні дні 300-500 ккал). Одноманітність робочих операцій і мала рухова активність після трудового дня негативно впливає на всебічний розвиток фізичних здібностей, а тому в робочу програму тренувань необхідно включати побільше вправ для профілактики порушень постави, варикозних розширень вен, плоскостопості. Помірний руховий режим для працівників професій 3-4 груп: ранкова гімнастика до 20 хв, заняття в групах здоров'я або самостійні заняття гімнастикою, циклічні вправи, ігри (двічі в тиждень до 30-60 хв), спеціальні вправи 2-3 рази на добу по 5-7 хв, активні форми відпочинку.
Ефективність енерговитрат. Механічна робота спортсменом виконується з коефіцієнтом корисної дії (ККД) біля 25%. Це означає, що від загальних енерговитрат на механічну роботу витрачено всього 25% енергії, решта енергії виділена в довкілля у вигляді тепла.
В межах вказаного (середнього) ККД кожна механічна робота може використовуватись з більшою або меншою економічністю. Чим більша економічність рухів, тим витрати механічної енергії на виконану роботу раціональніші. Економність визначається відносною величиною енергії від загальної суми енерговитрат, які ідуть на механічну роботу. В спорті основою економності є раціональна техніка. Економізація енерговитрат при виконанні окремих спортивних вправ враховується при відборі і контролі за спортсменами. З цією метою в циклічних видах спорту співставляють показник Ф/7170 при степ-тесті із швидкістю руху в даному виді спорту при пульсі 170 ск/хв. Тоді за формулою визначають коефіцієнт ефективнжті енерговитрат (Я.С.Вайнбаум, 1986):
де: К — коефіцієнт ефективності енерговитрат; ФПП0
потужність роботи при пульсі 170, кгм/хв; V/
швидкість руху при пульсі 170 ск/хв.