6. Енергетична характеристика фізичних вправ

Виконання більшості фізичних вправ, які ви-

користовуються в спорті, пов язані з великими ви­тратами енергії (біг 100м — біля 20 ккал, біг 42 км

• 1950-2300 ккал, лижні гонки 50 км

• 3600 ккал, плавання 100 м — 50 кка-л, плавання 1500 м — 500 ккал тощо). Оскільки час виконання спортивних вправ обмежений секундами або хви­линами, то додаткові витрати енергії ок­ремих спортсменів на змаганнях рідко перевищують 5000-6000 ккал. Добові ви­трати ж енергіі спортсменами (наприк­лад, штангістів), тренування яких три­ває декілька годин, інколи сягають ве­личини 8000 ккал і більше.

Для енергетичної характеристики фізичних вправ використовують поняття енергопотужності і енергоємності. Та кількість енергії, яка витрача­ється на протязі 1 хв на виконання даної вправи, називається енергопотужністю вправи. її фізична одиниця вимірювання — ватт, ккал/хв, кілоджо-уль/хв; фізіологічна — швидкість споживання кис­ню (мл 0₂ за 1 хв) або в МЕТах (метаболічний еквівалент кисню). МЕТ — це кількість кисню, що споживається спортсменом за 1 хв в розрахунку на 1 кг маси тіла в умовах основного обміну. Один МЕТ дорівнює 3,5 мл 0₂ кг/хв, або 245 мл 0₂ за 1 хв для чоловіків середнього віку масою тіла 70 кг.

Валові енерговишрати (енергоємність) — це

загальні витрати енергії на виконання всієї впра­ви (загальна енерговартість даної вправи). Вона може бути визначена як добуток середньої енер­гопотужності на час виконання вправи. При швид­кості до 8 км/год загальна енерговартість подо­лання однієї і тієї ж дистанції при бігові приблиз­но на 145% вища, ніж при ходьбі. Так, на кожен кілометр дистанції при ходьбі у чоловіків витра­чається в середньому 0,7 ккал/кг маси тіла, а при бігові — 1,0 ккал/кг.

Енергооцінка фізичних вправ. Враховуючи енергопотужність фізичних вправ, Я.М.Коц (1986) поділяє їх на легкі, серединні, важкі і дуже важкі (табл. 8)

Енергооцінка навантаженості (енергопотуж­ності) фізичних вправ залежить від ряду факторів (характеру виконання роботи і зовнішніх умов, в яких вона виконується, маси тіла, статі, рівня на­тренованості), які належить врахувати при дозу­ванні тренувальних навантажень. Так, дуже важ­ка глобальна робота для жінок старшого віку (ви­трат енергії більше 5 ккал/хв) є помірною для мо­лодих чоловіків. Жінки цю роботу без зниження інтенсивності можуть підтримувати декілька хви­лин, а чоловіки десятки хвилин.

Для функціональної оцінки спортивних вправ доцільно використовувати показник відносної фізі­ологічної потужності — рівень фізіологічних зру­шень основних фізіологічних систем організму в даних умовах діяльності щодо максимальних його можливостей. Так якщо в одного спортсмена МСК — 6 л/хв, а в другого 5 л/хв, то при фізичному навантажені з споживанням кисню 3 л/хв фізіо­логічне навантаження на кардіореспіраторну сис­тему першого спортсмена буде меншим, ніж на цю ж систему у другого спортсмена. Отже, енер­гооцінка фізичних вправ буде значно повнішою і об'єктивнішою, якщо в ній буде враховано більше

фізіологічних показників (таблиця 9, для ненат-ренованих осіб).

Енергетична вартість різних видів діяль­ності. Основну величину додаткових витрат енер­гії звичайно складають витрати на виконання про­фесійної роботи. Величина цих витрат перш за все визначається характером роботи, П трудністю, особ­ливостями психічної напруженості. За величиною добових енерговитрат з врахуванням професійної зайнятості все доросле населення країни поділяють на чотири групи (табл. 10).

Середні добові величини енергопотреб дорос­лих чоловіків в залежності від їх рухової активності такі (Р.Хедман, 1980): 1) повний спокій — 1500 ккал; 2) сидяча робота - 2000-2500 ккал; 3) легка фізична робота — 2500-3000 ккал; 4) важка фізична робота — 3000-4000 ккал; 5) дуже важка фізична робота — 4000-6000 ккал. Для жінок вка­зані значення приблизно на 20% менші.

Добові енерговитрати наближено можна роз­рахувати за методом Купера: для осіб рухливого способу життя належить масу тіла (в кг) помно­жити на коефіцієнт 33, при фізичній роботі — кое­фіцієнт 45, при недостатній руховій активності (працівники розумової праці) — 26.

В спорті енерговитрати залежать від спеціалі­зації. Виділяють три групи видів спорту (Л.С.Вайн-баум, 1986):

1. Переважно аеробного типу — біг на "довгі дистанції, лижі, орієнтування, велоспорт, плавання, ходьба. Тренування вимагають тривалої роботи і великих енерговитрат (6000-7000 ккал за добу).

2. Аеробно-анаеробна група — біг на середні дистанції, спортивні ігри, гребля, одноборства. На тренуваннях виконується як тривала, так і від­носно короткочасна робота (повторний метод), ви­трати енергії за добу — 5000-6000 ккал.

3. Анаеробна група — стрибки, спринтерський біг. Тренування з короткочасними інтенсивними м'язовими зусиллями; енерговитрати — 4500-5000 ккал.