16.2.Типи, види та функції політичної культури

У сучасній політичній науці існують різноманітні типи політичної

культури.

Американські політологи Г.Алмонд та С.Верба виділили три типи політичної культури.

відсутність у людей інтересу до

політичної влади

Патріархальна

невіддільність політичних

організацій від релігійних норм

орієнтація членів суспільствана

вождів племені, шаманів

відзначається певним інтересом

Підданська

соціальних суб'єктів до

функціонування політичної

системи

суб'єкти не виявляють

особливої політичної

активності

характеризується значним інтересом

громадян до політичної системи та

Активістська

наслідків її функціонування

активною орієнтацією на особисту

участь у політичному процесі

Г.Алмонд та С.Верба відзначають, що у реальній політичній практиці поєднуються усі три типи політичної культури, утворюючи нові змішані типи, а саме:

• патріархально-підданський

• піддансько-активістський

• патріархально-активістський

Чимало дослідників виділяють замкнуті та відкриті типи політичної культури.

Замкнуті

орієнтуються на власні уявлення про

політичне життя, свої національні традиції

та звичаї (країни Сходу)

Відкриті

зберігають свої традиції, цінності, норми,

але в иявляють інтерес до інших

політичних ідей, моделей політичного

устрою

У межах кожної національної політичної культури розрізняють:

Елітарну

культуру політичної влади, об'єднань

громадян, інших активних учасників

політичного процесу

Масову

культура підданих чи рядових громадян

держави

Орієнтація суспільства на ті чи інші регулятивні механізми в рамках політичної системи породжує відповідні типи політичної культури:

зорієнтована на відносини купівлі-

продажу, д

Ринкову

осягнення вигоди як вищої мети

політичної діяльності, на конкурентну

боротьбу як універсальний принцип

функціонування політичної системи

розв'язує політичні проблеми за

допомогою

Бюрократичну

механізмів державного регулювання і

контролю за політичними процесами

Різноманітність інтересів різних спільнот породжує відмінні моделі політичних культур – субкультури, які існують у всіх країнах.

Регіональні: обумовлені такими відмінностями між окремими регіонами країни, як клімат, наявність природних ресурсів тощо.

П

О

Л

І

Т

И

Ч

Н

І

С

У

Б

К

У

Л

Ь

Т

У

Р

И

Соціоекономічні: обумовлені існуванням у суспільстві різних груп (соціальних верств, класів), які мають різний економічний статус, а отже, і відмінності в способі життя, в інтересах, що відіграють важливу роль у політичному житті

Етнолінгвістичні: пов’язані з мовними, етнічними особливостями відповідних соціальних груп, їх національним характером й етнічною самосвідомістю

Релігійні: виникають у тому разі, якщо релігія є основним елементом загальної культури певної групи людей (напр., фундаменталізм є не стільки релігійна, скільки політична ідеологія)

Вікові: віддзеркалюють різні системи політичних цінностей у представників різних поколінь. Ці субкультури існують в основному в суспільствах, які реформуються

Окрім типів політичної культури, дослідники виділяють її види:

• культура депутатської діяльності;

• культура діяльності об'єднань громадян;

• електоральна (виборча) культура та ін.

Функції політичної культури обумовлюються її сутністю і розкривають дію і вплив в політичній системі суспільства.

Найважливішим з них є:

пізнавальна – вивчає політичні уявлення, знання,

міфи, чутки та політичну ідеологію;

інтегративна – досягнення на основі загально-

прийнятих політико-культурних цінностей злагоди

в межах існуючої політичної системи;

комунікативна – дозволяє встановити зв'язок між

учасниками політичного процесу, а також

передавати елементи політичної культури від

покоління до покоління, накопичувати політичний

досвід;

реалізація класових і національних інтересів

регулююча – забезпечення ефективності

функціонування політичної системи на основі

притаманних їй ідеалів, норм, традицій;

виховна – формування «політичної людини» на

грунті цінностей і норм, які відповідають інтересам

певних соціальних класів і груп;

прогностична – передбачення можливих варіантів

розвитку класів, соціальних верств, націй у певних

соціально- політичних ситуаціях.

Формування політичних культур – справа не одного покоління і не одного тисячоліття. Навіть кардинальна перебудова політичних структур звичайно не може радикально змінити цінності попередньої культури.