Стаття 22

1. Виплата допомоги, на яку особа, що підлягає забезпеченню, мала б право на підставі цієї Конвенції, може бути тимчасово припинена такою мірою, як це може бути встановлено:

1. на весь час відсутності цієї ососби на території відповідного члена Організації;

2. на весь час, протягом якого заінтересована особа утримується на громадські кошти або на кошти закладу чи служби соціального забезпечення;

3. якщо заінтересована особа поставила вимогу про видачу допомоги на неправдивих підставах;

4. якщо виробнича травма була спричинена кримінальним злочином, здійсненим заінтересованою особою;

5. якщо виробнича травма була спричинена навмисним самоотруєнням чи будь-яким іншим серйозним і навмисним проступком заінтересованої особи;

6. якщо заінтересована особа без будь-якої підстави нехтує наданим їй медичним обслуговуванням або аналогічною допомогою чи перенавчанням, або не додержується правил, встановлених для перевірки виникнення чи продовження даного страхового випадку або для поведінки одержувачів;

7. на весь час, протягом якого подружжя, що пережило іншого, проживає з іншою особою як з дружиною (чоловіком).

2. У встановлених випадках і в межах встановлених обмежень частина грошових допомог, які нараховувалися б заінтересованій особі, виплачується її утриманцям.

Стаття 23

1. Кожна особа, яка пред’являє право на допомогу, має право апелювати у разі відмови у виплаті допомоги або у разі скарги щодо якості чи розміру допомоги.

2. Якщо для застосування цієї Конвенції керування медичною допомогою доручається урядовому відомству, відповідальному перед законодавчим органом, право апеляції, передбачене в параграфі 1 цієї статті, може бути замінено розглядом належними органами влади скарги щодо відмови у медичній допомозі або якості отриманого медичного обслуговування.

3. Якщо скаргу розглядає особливий суд, встановлений для розгляду питань, пов’язаних з виплатою допомог у разі виробничого травматизму чи взагалі питань соціального забезпечення, в якому представлені зазначені особи, які підлягають забезпеченню, не потрібно передбачати права на апеляцію.

Стаття 24

1. У тих випадках, коли управління не доручається закладу, підвідом­чому державним органам влади або урядовому закладу, відповідальному перед законодавчим органом, представники осіб, які підлягають забезпеченню, беруть участь в такому управлінні або мають у ньому дорадчий голос згідно з визначеними умовами; законодавством країни може також передбачатися участь представників роботодавців та органів влади.

2. Член Організації несе загальну відповідальність за належне управ­ління установами та службами, які відають застосуванням положень цієї Конвенції.

Стаття 25

Кожний член Організації несе загальну відповідальність за належну виплату допомог, що надаються на підставі цієї Конвенції, і вживає з цією метою всіх потрібних заходів.

Стаття 26

1. Кожний член Організації у визначених умовах:

1. вживає заходів для відвернення нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань;

2. створює служби відновлення працездатності, метою яких є підготовка інвалідів до поновлення їхньої попередньої діяльності в усіх випадках, коли це можливо, або, якщо це неможливо, до іншої найбільш підхожої оплачуваної праці, з урахуванням їхніх можливостей і здібностей; і

3. вживає заходів для того, щоб сприяти влаштуванню інвалідів на підхожу роботу.

2. Кожний член Організації, в міру можливості, вносить у свої доповіді про застосування цієї Конвенції, які подаються відповідно до статті 22 Статуту Міжнародної організації праці, інформацію відносно частоти і серйозності нещасних випадків на виробництві.