Стаття 4

1. Законодавство члена Організації, яке стосується допомоги у випадку виробничого травматизму охоплює всіх громадян, що працюють за наймом (серед них учнів) у приватному і суспільному секторах, зокрема тих, які працюють у кооперативах, а у випадку смерті годувальника родини, встановлені категорії одержувачів допомоги.

2. Будь-який член Організації може передбачити такі вилучення, які він вважає потрібними, щодо:

1. осіб, зайнятість яких є випадковою і які не пов’язані з діяльністю їхнього роботодавця;

2. надомників;

3. членів родини роботодавця, які живуть в його домі, відносно до їхньої роботи на нього;

4. інших категорій громадян, що працюють за наймом, кількість яких не перевищує 10 відсотків всіх працівників, не враховуючи тих, котрі вилучено на підставі пунктів а)—с).

Стаття 5

Коли є чинною заява, передбачена в статті 2, застосування законодавства члена Організації, яке стосується допомоги у випадках виробничого травматизму може бути обмежене визначеними категоріями працівників за наймом, які становлять у цілому принаймні 75 відсотків усіх працівників промислових підприємств, а у випадку смерті годувальника родини, визначеними категоріями одержувачів.

Стаття 6

До охоплених Конвенцією випадків належать такі випадки, коли вони є наслідком виробничого травматизму:

1. хворобливий стан;

2. непрацездатність, зумовлена таким станом, яка спричиняє визначену законодавством члена Організації втрату заробітку;

3. повна втрата працездатності або її часткова втрата понад встановлену міру, коли передбачається, що така повна або часткова втрата буде постійною, або відповідна міра втрати фізичної повноцінності;

4. втрата засобів існування у зв’язку зі смертю годувальника родини встановленими категоріями одержувачів.

Стаття 7

1. Кожний член Організації встановлює визначення терміну “нещасний випадок на виробництві”, враховуючи умови, за яких нещасний випадок у дорозі вважається нещасним випадком на виробництві, і наводить таке визначення у своїх доповідях про застосування цієї Конвенції, які подаються відповідно до статі 22 Статуту Міжнародної організації праці.

2. Якщо нещасний випадок у дорозі охоплено системами соціального забезпечення, відмінними від системи забезпечення у випадку виробничого травматизму, і ці системи передбачають відносно нещасних випадків у дорозі допомоги, які в цілому принаймні дорівнюють допомогам, передбаченим у цій Конвенції, немає потреби вносити положення про нещасний випадок в дорозі у визначення нещасного випадку на виробництві.

Стаття 8

Кожний член Організації:

1. встановлює перелік захворювань, який містить принаймні захворювання, наведені в табл. I, що додається до цієї Конвенції, котрі розглядатимуться як професійні захворювання за визначених умов;

2. вводить до свого законодавства загальне визначення професійних захворювань, яке буде достатньо широким, щоб охопити принаймні захворювання, перелічені в табл. I, яка додається до цієї Конвенції; або

3. встановлює перелік захворювань відповідно до пункту а), доповнений загальним визначенням професійних захворювань або іншими положеннями, які встановлюють професійний рід захворювань, що не ввійшли до переліку або проявляються за умов, відмінних від установлених.