- •Реферат
- •1. Загальна частина 6
- •1. Загальна частина.
- •1.1. Техніко – економічне обґрунтування конструкції центрифуги.
- •1.2. Будова та принцип роботи центрифуги з пульсуючим вивантаженням осаду.
- •1.2.1. Принцип роботи та база центрифуги з пульсуючим вивантаженням осаду.
- •1.3. Конструкція та призначення ротора центрифуги.
- •1.4. Гідрозасув центрифуги.
- •1.5. Кожух центрифуги.
- •1.6. Ремонт центрифуги.
- •1.7. Монтаж центрифуги.
- •1.8 Мастильні речовини: типи, норми витрат, особливості систем змащування машини.
- •1.9. Датчик пульсів центрифуги.
- •1.10. Технічна характеристика центрифуги.
- •2. Спеціальна частина
- •2.1. Технологічний розрахунок.
- •2.1.1. Розрахунок продуктивності центрифуги.
- •2.1.2. Розрахунок потужності приводу центрифуги.
- •2.1.3. Розрахункова потужність споживаної при пуску.
- •2.2. Проектування і розрахунок ротора на міцність.
- •2.2.1. Розрахунок з безмоментної теорії.
- •2.2.2. Розрахунок з моментної теорії.
- •2.3. Розрахунок каркасу ротора.
- •2.3.1. Розрахунок першої стойки.
- •2.3.2. Розрахунок останньої стойки.
- •2.3.3. Розрахунок першого кільця.
- •2.3.4. Розрахунок другого кільця.
- •2.4. Розрахунок стержня шпальтових сит.
- •2.5. Розрахунок штока на міцність.
- •Момент інерції штока.
- •2.6. Розрахунок вала на міцність.
- •Момент інерції вала.
- •2.7. Розрахунок довговічності підшипників головного вала.
- •2.8. Перевірка на міцність болтів, що кріплять гідроциліндр до валу центрифуги.
- •2.9. Перевірка на міцність гайки, що кріпить внутрішній каскад центрифуги до штока.
- •2.10. Перевірка на міцність гайки, що кріпить поршень гідроциліндра до штока.
- •2.11. Розрахунок товщини карману гідрозатвору.
- •2.12. Розрахунок необхідної кількості болтів гідрозатвору.
- •3. Асктп центрифугування.
- •3.1 Аналіз об’єкту керування.
- •3.1.1 Короткий опис об’єкту керування.
- •3.1.2. Аналіз технологічних величин.
- •3.1.3 Задачі контролю та керування технологічним процесом.
- •3.2 Розробка системи керування технологічним процесом.
- •3.2.1 Призначення, цілі та автоматизовані функції системи керування
- •3.2.2 Вибір комплексу технічних засобів.
- •3.2.3 Опис функціональної схеми системи керування.
- •4. Охорона праці та безпека в надзвичайних ситуаціях.
- •4.1 Характеристика об'єкта, що проектується, та місця його розташування.
- •4.2 Характеристика негативних факторів проектованого об'єкта.
- •4.3. Оцінка стану проектованого об’єкту в надзвичайних ситуаціях. Розрахунок надлишкового тиску вибуху.
- •4.4. Заходи зі створенню безпечних та здорових умов праці.
- •4.5. Протипожежні заходи.
- •5 Техніко - економічна частина.
- •5.1 Графік ппр обладнання.
- •5.2. Розрахунок чисельності ремонтного персоналу.
- •5.3. Розрахунок заробітної плати промислово виробничого персоналу ремонтної служби.
- •5.4. Складання кошторису роботи.
- •5.5. Визначення ефективності проектованих заходів.
- •6. Об'єкти та методи досліджень.
- •6.1. Характеристика вихідних матеріалів.
- •6.1.1. Ароматичний поліамід – фенілон.
- •6.1.2. Полідімітілоксан.
- •6.1.3 Графіт природний та основні властивості.
- •6.2. Термічна обробка полімерних матеріалів.
- •6.3. Методика приготування зразків
- •6.4 Методика термічної обробки.
- •6.6. Методика проведення експериментальних досліджень.
- •6.6.1. Будова та принцип роботи машини тертя смц–2.
- •6.7. Методика проведення антифрикційних досліджень.
- •6.8. Метод гідростатичного зважування.
- •6.9. Методика обробки експериментальних даних.
- •6.10. Обговорення результатів експерементів.
- •Висновок
- •Список використаної літератури
6.2. Термічна обробка полімерних матеріалів.
Термічна обробка полімерних матеріалів є одним з найважливіших процесів всього комплексу переробки полімерів. Навіть у тому випадку, коли до виробу з пластмас не пред'являються вимоги високої міцності або зносостійкості, все ж для зняття внутрішньої напруги, що утворюється при виготовленні будь-якої деталі, необхідно застосовувати термообробку.
Без перебільшення можна відзначити, що відповідною термообробкою термопластичних полімерних матеріалів, що кристалізуються, наприклад поліамідів, можна підвищити, густину, твердість, молекулярну вагу, межу міцності при розтягуванні, стискуванні, питому ударну в'язкість, зносо-стійкість і, нарешті, стабільність геометричних розмірів деталей в процесі їх експлуатації.
Повільним охолоджуванням виробу в пресформі практично неможливо досягти бажаного розміру вторинних надмолекулярных структур. Введення в полімер, що переробляється, гетерогенних зародків кристалізації, що наводять до утончення його надмолекулярної структури, ще не вийшло за рамки академічних досліджень.
Термообробка служить одним з найбільш доступних методів регулю-вання структури виробів конструкційного призначення з полімерів.
6.3. Методика приготування зразків
Для проведення досліджень зразки отримували за наступною схемою: таблетування; підсушування таблеток; гаряче пресування і охолодження. Полімер таблетували до отримання суцільної таблетки. Отриману таблетку висушували у термошафі при температурі 453 К на протязі 1 години.
Рис. 6.1. Конструкції компресійних форм для виготовлення дослід-ницьких зразків з матеріалів на основі фенілону С2: а, б – форми з нагріванням за допомогою плит преса; в – форми з комбінованим нагріванням за допомогою плит преса та бокового нагрівача; г – форми з нагріванням за допомогою бокового нагрівача.
Виготовлення зразків здійснювалося методом пресування у пресформах з підігрівом при температурі 613 К і питомому тиску 40 МПа, за наступною схемою: завантаження композиції у пресформу при температурі пресформи 543 К; нагрівання до 613 К і витримка без тику протягом 5 хвилин; витримка під тиском протягом 5 хвилин, охолодження під тиском до температури 493 К. Пресформи, які використовувалися у даній роботі мають наступний вигляд (рисунок. 6.1).
6.4 Методика термічної обробки.
Термічну обробку вихідного фенілону проводили в середовищі ПМС, гліцерину та на повітрі.
Термообробку зразка з фенілону в середовищі ПМС та гліцерину проводили за наступною схемою:
Зразок помістили у фарфорову склянку з ПМС.
Склянку помістили у муфельну піч .
Проводили нагрів до температури 220 0С зі швидкістю 10 град/хв.
При цій температурі зразок витримували в муфелі протягом 1 години.
Піч охолоджували до температури 20 0С протягом 5 годин.
Разом з тим, термічну обробку зразків з фенілону С2 на повітрі проводили за аналогічною схемою: отриманий зразок помістили в муфельну піч та проводили нагрів до температури 2200С зі швидкістю 8 град/хв. При цій температурі зразок витримували в муфелі протягом 1 години. Після чого піч охолоджували до температури 200С протягом 5 годин.
Після термообробки зразки витримували на повітрі при нормальних умовах напротязі 10 діб, після чого досліджували їх властивості.