Сьогодні відомо приблизно 50 вітамінів. Їх поділяють на дві групи

• водорозчинні,

• жиророзчинні або ліпорозчинні.

Водорозчинні вітаміни.

До водорозчинних належать вітаміни групи В та аскорбінова кислота (вітамін С).

Метаболізм більшості водорозчинних вітамінів має спільні риси. Вони всмоктуються у кишечнику, запасаються у зв’язаному з ферментами або транспортними білками вигляді та видаляються з сечею, коли їх рівень перевищує нирковий поріг.

В організмі людини створюється лише незначний резерв вільного вітаміну, який у більшості випадків повинен поповнюватися за рахунок їжі. Так, деякий запас фолієвої кислоти міститься у печінці. Виснаження резервів може відбутися через декілька місяців для аскорбінової кислоти та через декілька років для вітаміну В₁₂.(що також запасається в печінці). Надлишок цих вітамінів не є токсичним. Виключення становлять побічні ефекти при введенні великих доз нікотинової кислоти (призводить до розширенню судин шкіри, почервонінню обличчя), аскорбінової кислоти (викликає пронос, утворення оксалатних ниркових камінців) та піридоксину (вітаміну В₆) (викликає сенсорну атаксію, дисфункцію сенсорних нервів, інколи – дегенерацію аксонів).

До жиророзчинних належать вітаміни А, D, E та К. Вони присутні у ліпідних харчових продуктах як тваринного, так і рослинного походження. Перетравлюються з жиром, всмоктуються у кишечнику, після чого переносяться у печінку, де і зосереджені головні запаси вітамінів А, D, К. Місцем резервування вітаміну Е слугує жирова тканина. Нерозчинні у воді, розчиняються в жирах та маслах. Відносно стабільні при звичайній температурі варки їжі, але інактивуються при ультрафіолетовому випромінюванні та при окисленні. Жиророзчинні вітаміни не видаляються з сечею, а їх надлишок в організмі здійснює токсичний ефект, в особливості надлишок вітаміну А (викликає головний біль, запаморочення, нудоту, шелушіння шкіри, болі у кістках) та вітаміну D (спричинює розвиток гіперкальциємїя, гіперкальцийурії, нефрокальцинозу).

Мітохондрії

Мітохондрії –

1. перетворювачі енергії для внутрішньоклітинних реакцій,

2. займають значну частину цитоплазми клітин,

3. утворюють скупчення в місцях високого споживання АТФ (наприклад, в епітелії канальців нирки вони розташовуються поблизу плазматичної мембрани-забезпечення реабсорбції, а в нейронах - в синапсах - забезпечення електрогенеза та секреції).

Генез. Мітохондрії, ймовірно, виникли від аеробних симбіонтів, які проникли в анаеробну еукаріотичну клітину шляхом ендоцитозу та почали приймати участь в її окислювальних процесах. В зв’язку з цим мітохондрії мають власний геном (кільцева ДНК), мРНК, тРНК, рРНК, але більшість білків мітохондрій кодує ядерна ДНК. Органела функціонує в середньому 10 діб, відновлення мітохондрій відбувається шляхом їх поділу.

Морфологія. Мітохондрії найчастіше мають форму циліндра діаметром 0,2-1 мкм та довжиною до 7 мкм. Мають дві мембрани-зовнішню та внутрішню. Остання утворює кристи. Між зовнішньою та внутрішньою мембранами знаходиться міжмембранний простір, внутрішній об’єм - матрикс.

Зовнішня мембрана. Проникна для багатьох малих молекул.

Міжмембранний простір. Тут накопичуються іони Н⁺, які викачуються з матриксу. Це утворює протонний градієнт концентрації з обох боків внутрішньої мембрани.

Внутрішня мембрана. Вибірково проникна, містить транспортні системи для переносу речовини в обох напрямках та комплекси ланцюгу переносу електронів, які зв’язані з ферментами окислювального фосфорилювання, а також сукцинатдегідрогеназу.

Матрикс. Присутні всі ферменти цикла Кребса (крім сукцинатдегідрогенази), ферменти -окислення жирних кислот та деякі ферменти інших систем. В матриксі знаходяться гранули з Mg²⁺ та Са²⁺.

Функції.

1. Окислення в циклі Кребса

На відміну від анаеробного гліколізу, в ході якого з однієї молекули глюкози утворюється дві молекули пірувату, цикл Кребса вимагає присутності О₂. Гліколіз відбувається в цитозолі, і утворений піруват надходить за допомогою переносника пірувату в мітохондрії в обмін на ОН^{- -}Матрикс мітохондрій містить ферменти, які окислюють піруват та жирні кислоти до ацетіл-КоА, та ферменти, які окислюють ацетіл-КоА до СО₂. Кінцеві продукти циклу трикарбонових кислот: СО₂, що виходить з клітини, та НАДН, джерело електронів, які переносяться дихальним ланцюгом.