СРСР

1. Соціальна система та суспільно-політичне життя Радянської

України в 20-30-ті роки.

Встановлення радянської влади на території Наддніпрянської України

визначалося суперечливими процесами. Соціальна структура в цей період

зазнала складної трансформації. В результаті приходу до влади

більшовиків в Україні було встановлено диктатуру пролетаріату.

Радянське керівництво ліквідувало поміщицьке землеволодіння і клас

поміщиків, ліквідовувалися станові звання: дворянин, міщанин, селянин;

титули – князь, граф та ін.; звання чиновників. Встановлювався єдиний для

всього населення індивідуальний статус – громадянин.

Для того, щоб не допустити до управління бюрократією, яка служила

за часів Російської імперії, радянська влада законодавчо усунула їх від

державних установ. Ще в Конституції УСРР, прийнятій в березні 1919 р.

відкрито підкреслювався класовий характер радянської влади, певні

соціальні верстви позбавлялися виборчих прав за класовою ознакою (ті,

хто експлуатував чужу працю, вели боротьбу проти нової влади, служителі

культу, колишні жандарми, поліцейські та ін.). Враховуючи необхідність

забезпечення керівної ролі у Радах робітничого класу в умовах селянської

країни, в цій же конституції передбачалася процентна перевага

представників пролетаріату порівняно з селянством при виборах до Рад.

Норми цього представництва від міст та фабрично-заводських поселень

були в 5 разів більші, ніж від сільської місцевості.

Із запровадженням в 1921 р. нової економічної політики змінилася

економічна ситуація в Україні. В результаті часткової денаціоналізації

промисловості, створення приватних орендних підприємств приватний

капітал контролював у перші роки непу 75% роздрібного товарообігу. 82

Внаслідок цього в країні з’явилася нова буржуазія “непмани”:

промисловці, приватні торговці, біржові маклери, орендарі.

Розширення сфери функціонування приватного капіталу, оренди

вимагало ліквідації заборони наймати робітників і використання

примусової обов’язкової праці. Зростання промисловості, торгівлі,

сільського господарства потребувало робочих рук, нового типу

виробничих відносин між власником і робітниками. Керівництво

комуністичної партії України змушене було дещо відступити від гасла про

ліквідацію експлуатації людини людиною, з деякими обмеженнями та

застереженнями (наприклад, на селі можна було наймати працівників,

якщо члени сім’я також працюють разом з ними) наймана праця була

дозволена.

3. Соціальна система та суспільно-політичне життя урср в умовах

розвитку науково-технічної революції та наростання кризи

адміністративно-політичної системи (1953-1991 рр.).

Після зміни влади, після смерті Сталіна в СРСР було зроблено спробу

переходу від жорсткого керівництва сільським господарством до

господарської самодіяльності колгоспів і радгоспів. Резонансною

реформою “великого десятиріччя” була заміна галузевого управління

промисловістю територіальним. Усе це мало на меті без зміни виробничих

відносин шляхом деяких послаблень пожвавити розвиток промисловості й

зупинити деградацію продуктивних сил села.

Короткий період ревізії сталінської політики (1956-1959 рр.) був

використаний в Україні для висунення культурно-національних вимог. За

певного тиску діячів культури (М.Шумило, А.Хижняк, М.Рильський та ін.)

і громадської думки вдалося досягти деякого поліпшення становища в

мовній сфері (перевидання “Словника української мови” Б.Грінченка).

Висувалися вимоги щодо реабілітації діячів культури, заповнення “білих

плям” в літературі, театрі (М.Куліш, Л.Курбас, “Березіль”).

Незаперечним досягненням М.Хрущова була соціальна політика, що

торкалася майже усіх сфер суспільного життя.

Виникли різноманітні самодіяльні громадські

об’єднання, організації, товариства. Одним із перших самодіяльних

об’єднань став Український культурологічний клуб, заснований

представниками національно-демократичної інтелігенції Києва у серпні