Анаксімандр
Начало – те, що лежить в основі, у підвалинах буття. Це апейрон, щось невизначене. – Чому воно є таким? У чому недоліки визначених як першооснови першостихій?
Апейрон – це безмежне як вихідна основа світобудови. – В чому перевага безмежного?
„Рух вічний”. – Що таке вічність?
„В єдиному з’єднані протилежності”. – Чому? Які є протилежності руху?
Про що свідчить з необхідністю здійснюваний взаємо перехід всього у все?
ВІДПОВІДІ
1. Невизначене, безмежне більше підходить для того, щоб саме розум взяв його як аксіоматичну першооснову світобудови. Адже „щось”, взяте в його дотично-чуттєвій визначеності, не є значимим для всіх шукачів першоначал, оскільки межі і значення суб’єктивні, віднесені до людини, а не до світу. Апейрон як „щось” є „чимось” таким, що здатне об’єднати різні суб’єктивності, адже у своїй невизначеності воно відповідає потребі в єдиному.
2. Безмежне, безкінечне є невичерпним першоджерелом для будь-чого обмеженого, визначеного. (Див. відповідь на п.1).
3. Вічність – це і є безмежність, оскільки визначене межами свого існування є тимчасовим у своїх просторових формах. Вічне – те, що завжди одне і те ж, що зберігає в усіх перетвореннях своє вихідне значення як незмінне якісно й кількісно. Тому вічність – це рух. Звідси закон збереження матерії і руху, збереження... вічності буття.
4. Тому що вони народжені єдиним, вийшли з нього як зі своєї спільної основи. Протилежність рухові – спокій єдиної основи: вона „спокійна” – все повернеться до неї.
5. Про необхідності. Ніщо не може обійти його – це розуміли античні мудреці, філософи, взагалі – люди, сприймаючи його як рок, фатум, визначеність наявність загальносвітового розуму, закону, оскільки він є прояв долі.
Анаксімен
1. Апейрон як безмежне – це повітря. – Які підстави для такого припущення?
2. Душа має повітряну природу і через дихання обіймає всю світобудову. – Що це дає для розуміння світу?
ВІДПОВІДІ
1. Повітря не визначене так очевидно, як вода, вогонь чи земля в якості натурфілософських першостихій.
2. Світ сприймається як Всесвіт, який дихає „вітром” кольорів, запахів, звуків, форм. Людина завдяки цьому відчуває свою єдність зі всім світом: він – єдиний для всього сущого, включно з нею. З точки зору сучасної фізики визнання повітря (апейрону) в якості першооснови світобудови тотожне визнанню фізичних полів як першооснов. Тому всі видатні фізики ХІХ-ХХ ст. вважали своїми вчителями античних натурфілософів. Адже визнання чотирьох першостихій рівнозначне визнанню чотирьох основних агрегатних станів матерії – твердого, рідкого, газоподібного і плазми.