6. Основи прогнозування хімічної обстановки
Під прогнозуванням хімічної обстановки розуміють визначення масштабу і характер зараження, аналіз його впливу на діяльність об’єктів і населення.
Під хімічною обстановкою при аваріях на ХНО розуміють ступінь хімічного забруднення атмосфери і місцевості, що впливають на життєдіяльність населення.
Аварії на ХНО утворюють зони хімічного зараження і осередки хімічного ураження.
Зона хімічного зараження – це територія, на якій концентрація СДОР досягає величин небезпечних для здоров’я і життя людей.
Осередок хімічного ураження – це територія, на якій в результаті викидання в навколишнє середовище СДОР виникли масові ураження людей, сільськогосподарських тварин і рослин.
Величина небезпек, пов’язана з аваріями, тим більше, чим вище ступінь токсичності СДОР.
Прогнозування хімічній обстановці поділяється на довгострокове і оперативне.
Довгострокове прогнозування здійснюється заздалегідь для визначення можливих масштабів зараження, сил і засобів, які залучатимуться для ліквідації наслідків аварій, складання планів запобігання аваріям.
Вихідні дані довгострокового прогнозування:
вид СДОР і його загальної кількості;
кількість СДОР у кожній ємності;
середня щільність населення для даної місцевості;
метеорологічні дані;
ступінь заповнення ємкості.
Оперативне прогнозування здійснюється під час виконання аварій для визначення можливих наслідків і порядку дій.
Вихідні дані:
загальна кількість СДОР на момент аварії;
характер розливу («вільно» або « в піддон»);
висота обвалування ємкості;
реальні метеоумови.
При «вільному» характеру розливу товщина слою рідини приймається рівною 5 см по всій площині.
Площа розливу визначається за формулою:
Sp=Qo/ρ∙h,
де Qo – кількість СДОР, т;
ρ- густина слою рідини, мг/м3;
h – товщина слою рідини, м.
Радіус «озера» розливу визначається як
Для СДОР, які розлилися «в піддон», товщина шару рідини визначається за формулою:
h = H - 0,2 м,
де H – висота піддона, м.
Важливим показником хімічного зараження є тривалість – це час випаровування СДОР, протягом якого існує небезпека ураження людей. Вона обумовлюється формуванням первинної і вторинної хмари СДОР.
Первинна хмара СДОР – пароподібна частина СДОР, яка виникає внаслідок миттєвого переходу (1-2 хв.) в атмосферу частини СДОР (приблизно 1/3 загального об’єму), з ємності при її руйнуванні і піднімається на висоту приблизно 20 м, а потім під дією власної «сили важкості» опускається на землю.
Вторинна хмара СДОР – це хмара, що виникає внаслідок випаровування речовини з поверхні розливу.
Масштаб зараження СДОР прямо пропорційний кількості СДОР та зворотно пропорційний швидкості вітру, температурі повітря і залежить від вертикальної стійкості повітря. Вертикальна стійкість повітря характеризується станом атмосфери: інверсія, ізотермія та конвекція.
Ізотермія – характеризується стабільною рівновагою повітря (температура повітря на відстані 20-30 м від землі однакова). Виникає в похмуру погоду та при сніговому покрові.
Інверсія – це підвищення температури повітря по мірі підвищення висоти, нижній шар повітря холодніший за верхній (вночі).
Конвекція – це вертикальне переміщення об’ємів повітря з одних висот на інші, нижній шар повітря нагрітий сильніше за верхній (вдень).
Зона зараження на схемах обмежується колом, напівколом, сектором, які мають кутові розміри φ та радіус, що дорівнює глибині зараження. Центр кола, напівкола, сектора співпадає з джерелом зараження. Кутові розміри зони зараження в залежності від швидкості повітря (V) приймають наступні значення:
V, м/с |
До 0,5 |
0,6 – 1,0 |
1,1 – 2,0 |
Більше 2,0 |
φ, град |
360 |
180 |
90 |
45 |
Таким чином, в результаті аварії з викидом СДОР може статися складна хімічна обстановка з утворенням важких наслідків на значних площах.
Головною метою під час надзвичайних ситуацій є захист населення та ліквідації їх наслідків силами цивільного захисту.
Теми рефератів:
1. Характеристика природних джерел іонізуючого випромінювання (ІВ) і космічного випромінювання.
2. Штучні джерела радіоактивного забруднення.
Питання для самоперевірки
1. Види іонізуючого випромінювання (ІВ).
2. Основні властивості І.В.
3. Що таке «активність»джерела випромінювання? Одиниці виміру активності.
4. Що таке «експозиційна та еквівалентна» дози? Одиниці їх виміру.
5. Які особливості біологічної дії ІВ на організм людини?
6. Дайте характеристику гострої і хронічної променевих хвороб.
Література: [1, с.18-24, с. 27-30, 95-105; 2, с. ; 3, с. 44-55, 206-217; 4, с. 5-12, с. 24-40; 5, с. 47-50; 6, с. 6-1; 7, с. 9-16, 21-25 ]